Постанова Одеський апеляційний суд № 947/20836/23

Номер провадження: 22-ц/813/808/25 Справа № 947/20836/23 Головуючий у першій інстанції Васильків О. В. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.10.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Карташова О.Ю. суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В. за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О. учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 06 листопада 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У червні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідач належним чином не виконала умов договору, внаслідок чого станом на 13.02.2023 року утворилася заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 27.02.2020 року, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 27.02.2020 року у розмірі 378835,76 грн, з яких: 318537,75 грн - заборгованість за кредитом, 60298,01 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом та судові витрати у розмірі 5682,54 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 06 листопада 2023 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.02.2020 року у розмірі 378835,76 грн (тридцять одна тисяча дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 42 копійки), з яких 318537,75 грн - заборгованість за кредитом, 60298,01 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 5682,54 грн (п`ять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 54 копійки). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності доказів отримання кредиту, користування кредитними коштами, обумовлений сторонами розмір відсоткової ставки, а також наявність заборгованості, яка не спростована відповідачем. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 06.11.2023 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 27.02.2020 року, а саме: 318537,75 грн - заборгованість за кредитом та 60298,01 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, а також судові витрати в розмірі 5682,54 грн відмовити. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що документи в матеріалах справи не підтверджують умов кредитування та наявності заборгованості у визначеній позивачем сумі, витяг з Умов та правил не містять підпису відповідача. Крім того, в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, яким засвідчено форс мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Щодо відзиву на апеляційну скаргу Ознайомившись з апеляційною скаргою, представником АТ КБ «ПриватБанк» було подано відзив, в якому зазначається, що факт укладання кредитного договору доведено документами, які у своїй сукупності є кредитним договором у вигляді договору приєднання, з дотриманням вимог закону про письмову форму правочину, так як Сторони у письмовій формі домовилися про всі суттєві умови договору. Наголошується, що Відповідач власноручно підписала Анкету-заяву, Заяву про приєднання, та Тарифи, в яких відображено усі умови кредитування, а факт видачі кредитних коштів підтверджується випискою за картковим рахунком та розрахунком заборгованості. Сторони в договорі домовилися про обов`язок повідомити про обставини форс-мажору, однак матеріали справи не містять таких повідомлень та до апеляційної скарги їх також не надано. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи В судовому засіданні представник Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» Пучкова Л.А. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , просила оскаржуване рішення залишити без змін. ОСОБА_1 та її адвокат Єфтеній С.В. у судове засідання не з`явилися. Від адвоката Єфтеній С.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що він приймає участь у невідкладних слідчих діях за межами м. Одеса як захисник підозрюваного у кримінальному проваджені. Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, неодноразове відкладення розгляду за клопотанням відповідачки, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, враховуючи думку осіб, що з`явились, колегія суддів визнає повідомлення осіб належним та не вбачає підстав для відкладення розгляду справи з підстав зазначених адвокатом Єфтеній С.В. у клопотанні, оскільки вони нічим не підтверджені, а тому вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися. Фактичні обставини справи, встановлені судом 27.02.2020 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. У анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послугу ПриватБанку, ОСОБА_1 підтвердила, що підписані нею заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послугу ПриватБанку, Тарифами складає між нею і банком договір про надання банківських послуг. Із заяви, яка підписана ОСОБА_1 вбачається, що остання ознайомилася та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку. Згідно розрахунку, наданого АТ КБ «ПриватБанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 27.02.2020 року станом на 13.02.2023 року становить 378 835,76 грн, з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту 318537,75 грн, заборгованість за простроченими відсотками 60298,01 грн, що також підтверджується випискою за картковим рахунком.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що відповідач отримав кредитні кошти на картковий рахунок. На підтвердження вказаних обставин позивач надав: заявою про приєднання до умов та правил надання послуг від 27.02.2020 року, анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 27.02.2020 року, паспорт споживчого кредиту від 27.02.2020 року, які підписані власноручно ОСОБА_1 . Також, надано виписку по карт рахунку та розрахунку заборгованості, з яких вбачається, що ОСОБА_1 з лютого 2020 року картку використовувала, як кредитну, добросовісно погашала всі платежі до червня 2022 року. Наданий стороною позивача розрахунок заборгованості не спростований ОСОБА_1 , власних розрахунків останньою не подано. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставин справи, від яких залежить вирішення спору та дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимоги щодо стягнення заборгованості. Щодо доводів апеляційної скарги про не підтвердження умов кредитування та наявність заборгованості. Апеляційний суд вважає за необхідне вказати, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. При цьому, згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки - це рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки. Зазначені висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 в якій зазначено, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Таким чином, наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за якою обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, зокрема, відповідно до наданого розрахунку заборгованості, підтверджують заборгованість ОСОБА_1 за виданим кредитом. В паспорті споживчого кредиту від 27.02.2020 року, який підписаний ОСОБА_1 , відображено усі умови кредитування. Тому, вказані доводи апеляційної скарги, колегія суддів відхиляє, як такі, що не заслуговують на увагу. Щодо доводів апеляційної скарги щодо форс-мажорними обставинами, а саме - військовою агресією російської федерації проти України, введенням воєнного стану. Відповідно до ч. 1 п.1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина 2статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»). Відповідно до частини 1статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), є сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні». Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. Наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов Договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22. Лист ТПП України від 28 лютого 2022 року, на який посилається апелянт, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань. Отже, лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». При цьому, відповідач не була позбавлена можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18 грудня 2014 року. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, було обумовлене саме обставинами непереборної сили, апелянтом надано не було. За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При цьому, судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 06 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова В.В. Кострицький