Постанова 4808 № 351/546/25

Справа № 351/546/25 Провадження № 22-ц/4808/81/26 Головуючий у 1 інстанції КАЛИНОВСЬКИЙ М. . Суддя-доповідач Пнівчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Пнівчук О. В., суддів: Бойчука І. В., Томин О. О., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суду від 14 жовтня 2025 року, у складі судді Калиновського М.М., у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У квітні 20205 року представник АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» Б/Н від 27.07.2021 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27.07.2021 року відповідач ОСОБА_1 , звернувся до банку з метою отримання банківських послуг «monobank», у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Банк свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 , що зазначено у розділі І Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank та встановивши ліміт використання кредиту у розмірі 15 000,00 грн. У зв`язку із порушенням умов договору про надання банківських послуг від 27.07.2021 зі сторони відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на 03.12.2024 становила 35 131,30 грн. Просив стягнути з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківський послуг «monobank» від 27.07.2021 у розмірі 35131,30 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом 35 131,30 грн, та понесені судові витрати по сплаті судового збору. Рішенням Снятинського районного суду від 14 жовтня 2025 року позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» Б/Н від 27.07.2021 року в розмірі 35131,30 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи та невідповідністю висновків суду цим обставинам. Зазначає, що кредитний договір був укладений відповідачем у віці, коли він не мав повного обсягу цивільної дієздатності, та за відсутності згоди батьків. Судом встановлено, що на момент укладення кредитного договору (27.07.2021) відповідачу виповнилося рівно 16 років. Проте суд не перевірив обставини дотримання вимог закону при укладенні правочину, не дослідив, чи надавали батьки згоду на отримання відповідачем кредиту, оскільки у матеріалах справи така згода відсутня. Вважає, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача від 05.06.2025 про витребування доказів відповідно до статті 84 ЦПК України, що обмежило можливість відповідача надати докази на підтвердження своєї позиції, порушило його право на захист та принцип змагальності. Суд безпідставно погодився з розрахунком заборгованості позивача без належної перевірки. Встановивши кредитний ліміт у розмірі 15 000,00 грн, суд стягнув 35 131,30 грн як тіло кредиту за відсутності нарахованих відсотків та штрафних санкцій, не з`ясувавши склад зазначеної суми та її відповідність умовам договору і обставинам справи. Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних відмовити у повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат, поклавши сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір на позивача. Представник АТ «Універсал Банк» подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим. Відповідач не заперечує, що він є клієнтом АТ «Універсал Банк», на його ім`я відкрито рахунок, видана платіжна картка та він активно користувався банківськими послугами проєкту «Monobank». Договір між сторонами укладено в електронній формі у порядку, визначеному законом, разом з Умовами і правилами разом з додатками, які є невід`ємною складовою договору. Зазначає, що невиконання боржником умов договору, на які він погодився та ознайомився в Анкеті-заяві (стосовно того, що договір про надання банківських послуг складається не лише з Анкети- заяви, а також з Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту) та непогашення у повному обсязі заборгованості перед банком матиме наслідком порушення фундаментального положення про обов`язковість договору. Зазначає, що відповідно до виписки про рух коштів, баланс на кінець періоду складає (мінус) 20131,30 грн. Сама ж заборгованість складає 35131,30 грн та складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту та суми овердрафту (мінусу по картці). Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (п.1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України). Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи категорію справи та ціну позову в даній справі, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження. Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам відповідає. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між АТ «Унівсал Банк» та відповідачем виникли правовідносини внаслідок укладення кредитного договору. Відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань, заборгованість за договором кредиту добровільно не погашена. З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626,628 ЦК України). За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами. Частинами 2, 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу ч. 1ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII(далі - Закон №675-VIII) Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4ст. 11 Закону №675-VIII). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону №675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону №675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону №675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21 зазначено, що, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису всіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Для укладення електронного кредитного договору особі необхідно пройти ідентифікацію та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти, або в застосунку «Приват24». Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Положеннями статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно приписів абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. У справі, яка переглядається, встановлено, що 27.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У заяві зазначено, що відповідач погоджується з тим, що ця заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг щодо продуктів monobank| Universal Bank, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, складають договір про надання банківських послуг. Просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. У разі виходу з пільгового періоду, що складає 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом. Підписанням анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари удосконалено електронного підпису з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнав, що удосконалений електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису. Ризики з відшкодування збитків, що можуть бути заподіяні банку та/або клієнту, а також третім особам у разі використання УЕП, покладаються на клієнта. З огляду на викладене, слід вважати, що сторони уклали електронний правочин із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем. Відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування, а також підтвердив, отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити чи адаптовано договір до потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за таким договором. Крім того, послідовність укладення договору про надання банківських послуг Акціонерного товариства «Універсал Банк» в рамках проекту monobank передбачає, що без ознайомлення з умовами та тарифами, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 27.07.2021, а також засвідчив, що він ознайомлений кредитодавцем з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, які йому зрозумілі. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 , посилався на те, що позивач уклав кредитний договір з неповнолітнім на той час відповідачем, який не мав право укладати такі угоди без згоди батьків, а ствердження такої згоди останніми матеріали справи не містять, проте такі твердження скаржника є безпідставними з огляду на наступне. Суд встановив, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на день укладення кредитного договору 27.07.2021 йому виповнилося 16 років, а тому він не мав повної цивільної дієздатності. Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим». У частинах першій, другій статті 222 ЦК України передбачено, що правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу. Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи. Згідно частини першої статті 221 ЦК України правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. Тлумачення статті 222 ЦК України свідчить, що: правочин, який вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів) чи піклувальника конструюється як оспорюваний; правочин, який вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів) чи піклувальника, може бути схвалений; схвалення правочину, вчиненого неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, має місце, якщо батьки (усиновлювачі) чи піклувальник дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні правочину. Тобто схвалення правочину припускається, якщо батьки (усиновлювачі) чи піклувальник довідавшись про правочин не заявили претензію іншій стороні; по своїй суті схвалення правочину виключає можливість задоволення позову про визнання правочину вчиненого неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів) недійсним. Наведений висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2020 року у справі №303/5942/17. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 27.07.2021 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. На підставі анкети-заяви йому було відкрито банківський рахунок з початковим встановленим кредитним лімітом 0 грн. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 32 ЦК України фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку). З довідки банку про розмір встановленого кредитного ліміту вбачається, що 30.07.2023 відповідачу встановлена кредитний ліміт в розмірі 5000,00 грн, тобто на момент, коли він вже досяг повноліття та мав повну цивільну дієздатність. До цього часу, він користувався коштами, які вносились на його банківський рахунок, а кредитними коштами почав користуватися вже після досягнення повноліття. Вказані обставини відображені у розрахунку заборгованості та виписці по картковому рахунку. Тож, ОСОБА_1 не довів, що: батьки дізнавшись про вчинення правочину, протягом одного місяця заявили претензії банку; оспорюваним правочином, укладеним шляхом підписання 27.07.2021 анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, на підставі якого йому було відкрито банківський рахунок з кредитним лімітом 0 грн, порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи. Колегія суддів враховує, що на час апеляційного перегляду, договір про надання кредиту спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка monobank, укладений від між ОСОБА_1 та банком, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті заборгованості за договором кредиту від 27.07.2021 відповідач не надав. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Відповідач, подаючи клопотання про витребування доказів довідки про стан боргу, не надав жодних доказів та відомостей, зокрема щодо неналежності відповідачу банківської картки, зазначеної у договорі, або виписки з рахунку, з якого б вбачалось не отримання коштів, контррозрахунку тощо. Посилання відповідача на відсутність в матеріалах справи належних доказів заборгованості за кредитним договором, які б відповідали вимогам первинних документів, не заслуговують на увагу, з огляду на таке. У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 Верховний Суд зазначив, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. У постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15 зазначено, виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. З наданої банком виписки про рух коштів по картці відповідача від 03.12.2024 за період з 27.07.2021 по 02.10.2024 року вбачається, що відповідач після відкриття рахунку неодноразово здійснював покупки та переказ коштів на картку, поповнював рахунок мобільного телефону, який зазначав в анкеті-заяві, так й поповнював картку. Отже, виписка про рух коштів по картці є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, сплати послуг карткою, часткове погашення заборгованості. З довідки про розмір встановленого кредитного ліміту вбачається, що 30.07.2023 відповідачу встановлена кредитний ліміт в розмірі 5000,00 грн; 30.07.2023 - 0 грн; 03.08.2023 2000,00 грн та 0 грн; 27.08.2023 - 2000,00 грн та 1000,00 грн, 28.0-8.2023 5000,00 грн, та 17.11.2023 - 15 000,00 грн. З виписки вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, за період з 27.07.2021 по 02.10.2024 користування карткою останнє поповнення картки здійснено 17.02.2024 на суму 3080 грн. Також з долучених до позовної заяви документів убачається, що сторонами узгоджено: пільгова процентна ставка 0,00001 річних; базова процентна ставка 3,1 % в місяць; комісія за зняття готівки на суму що перевищує залишок власних коштів 4% від суми зняття. Відповідно до наданої позивачем виписки про рух коштів на рахунку відповідача баланс складає (мінус) 20131,30 грн, а загальна сума заборгованості складає 35 131,30 грн. Ця заборгованість складається з повністю використаного відповідачем кредитного ліміту у сумі 15000,00 грн та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить 20131,30 грн. У зв`язку з тим, що відповідач лише частково, на власний розсуд, здійснював операції з поповнення своєї банківської карти, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку, виникла вказана позивачем заборгованість. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцією - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Аналогічну позицію сформував Верховний Суд у постанові по справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості, боржником не надано. У зв`язку з наведеним, безпідставними є посилання апеляційної скарги на необґрунтовану відмову суд першої інстанції у задоволенні клопотання про витребування доказів. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного висновку про задоволення вимог АТ «Універсал Банк» та постановив рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права. З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених апелянтом підстав відсутні. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Снятинського районного суду від 14 жовтня 2025 року без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча О. В. Пнівчук Судді: І. В. Бойчук О. О. Томин