Постанова 4821 № 712/6422/25

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/144/26Головуючий по 1 інстанції Справа №712/6422/25 Пересунько Я. В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 січня 2026 року м. Черкаси : Черкаський апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача Новікова О. М., суддів Карпенко О.В., Фетісової Т. Л., за участю секретаря Костенко А. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лежух Тетяни Іванівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування міста Черкаси, служба у справах дітей Черкаської міської ради, військова частина НОМЕР_1 , про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини, встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини батьком, - в с т а н о в и в : У травні 2025 року адвокат Лежух Т. І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з указаним позовом та просила - розірвати шлюб, укладений 24 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 337; - визначити місце проживання малолітньої дочки сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання її батька ОСОБА_1 , залишити малолітню дочку на утриманні, самостійному вихованні та проживанні біля батька за його місцем проживання; - встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , самостійно виховує та утримує малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Позов обґрунтовано тим, що 24 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб, актовий запис №337. ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі народилась донька - ОСОБА_3 . Більше 7 років сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбних відносин, мають окремий бюджет для кожного та загалом мають різні погляди на життя та сімейні відносини. Із 2021 року відповідач постійно проживає в Республіці Польща. Вона самоусунулась від виховання дитини. Увесь цей час дитина проживала та продовжує проживати з позивачем і перебувати на повному його утриманні. Шлюбні відносини між сторонами формальні та припинені, оскільки у них відсутнє порозуміння, любов та повага, які мають бути притаманні сім`ї. Продовжувати такі шлюбні відносини позивач не бажає. Позивач також вважає, що надання строку на примирення не виправить стан шлюбних відносин, оскільки вказані вище обставини продовжуються протягом тривалого часу, а спроби примирення між подружжям в минулому не принесли жодних результатів. Визначення місця проживання дочки разом із батьком та встановлення юридичного факту перебування дочки на особистому утриманні позивача необхідно з метою захисту прав та інтересів позивача та дитини і прав як батька, у тому числі, щодо переміщення разом з дитиною без нотаріальної згоди матері. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволені частково. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який було зареєстровано 24 квітня 2010 року у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис №

337. Після розірвання шлюбу прізвище відповідача залишено без змін « ОСОБА_4 ». В іншій частині позову відмовлено. Не повністю погоджуючись з таким рішенням місцевого суду, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лежух Т. І. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. В апеляційній скарзі вказує, що в своєму рішенні суд першої інстанції зазначав, що, при вирішенні позову, керувався якнайкращими інтересами дитини. Проте в судовому рішенні суд не надав жодної правової оцінки неодноразово висловленому усвідомленому бажанню дитини проживати з батьком, яке вона озвучувала як при розгляді питання на засіданні Комісії служби у справах дітей, так і безпосередньо при розгляді даної справи. На думку сторони позивача позиція суду про врахування найкращих інтересів дитини звелась лише до формального цитування відповідних рішення ЄСПЛ та правових норм та не мала реального значення при вирішенні справи судом. Районний суд не врахував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 204/8432/19, відповідно якої, якщо мати не надала суду переконливих доказів на підтвердження того, що проживання дитини з батьком суперечитиме найкращому забезпеченню інтересів дитини, а суд не встановив обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з матір`ю матиме більш позитивний вплив на дитину, ніж залишення її проживати разом із батьком у звичному для неї середовищі, то це є підставою для визначення місця проживання дитини з батьком. В рамках розгляду даної справи судом першої інстанції було з`ясовано думку дитини, як безпосередньо в судовому засіданні, так і шляхом фіксації такої позиції у висновку служби у справах дітей. У Постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Якщо суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність спору між сторонами щодо визначення місця проживання дитини, то він повинен був застосувати постанову від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18, в якій Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини. Крім того, в п. 5.20 рішення районний суд прийшов до висновку, що, враховуючи відсутність дієвих заперечень з боку матері щодо проживання дитини в квартирі батька, між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання дитини, відсутнє порушене право позивача і що сторони дійшли згоди щодо такого місця проживання, а отже відсутні підстави для ухвалення судового рішення з цього приводу, чим порушив принцип диспозитивності. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, доводи апелянта, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає наступне. Доводи апеляційної скарги стосуються лише відмови в задоволенні позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання дитини, тому апеляційний суд переглядає рішення лише в оскаржуваній його частині. Згідно з вимогами частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 24 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що у відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції складено актовий запис №

337. За час перебування у шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини. Із пояснень позивача, наданих у судовому засіданні 07.10.2025, пояснень дитини в судовому засіданні 21.10.2025 та даних відзиву на позов, судом встановлено, що малолітня ОСОБА_3 протягом останніх семи років постійно проживала з батьком за адресою його зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , в тому числі й перед мобілізацією батька до лав ЗСУ у травні 2025 року. Водночас місце проживання малолітньої ОСОБА_3 зареєстровано у квартирі АДРЕСА_2 , де зареєстрована мати дитини ОСОБА_2 . Відповідно до характеристики з місця проживання від 23 червня 2025 року, складеної мешканцями квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , ОСОБА_1 проживає у цьому будинку з 1990 року. За цей час зарекомендував себе як відповідальна, працьовита та доброзичлива людина. Самостійно виховує та дбає про доньку, яка з ним постійно проживає останні сім років. Його дружини та матері дочки сусіди не бачили останні сім років. Наскільки сусідам відомо, дружина вже декілька років проживає за кордоном. ОСОБА_1 постійно займається розвитком дитини: водить її на розвиваючі заняття, займається школою та лікуванням дитини. Згідно з довідкою від 28.05.2025 року, виданою за підписом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 , призваний за мобілізацією солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у цій військовій частині з 02 травня 2025 року. Відповідно до характеристики ДЮСШ № 1, ОСОБА_3 займалася художньою гімнастикою у дитячій юнацькій спортивній школі № 1 з 2023 по 2025 рік та зарекомендувала себе як старанна та уважна учениця. За період навчання батько ОСОБА_1 приділяв особливу увагу до навчання дитини. Відкликався на прохання тренера, систематично відвідував тренування, приводив та збирав дитину із занять, піклувався фізичним станом доньки, цікавився її результатами та досягненнями в спорті. Мати ОСОБА_2 не виявляла зацікавленості досягненнями дитини, не приводила та не забирала дитину з тренувань, не брала участі у спортивних заходах та тренуваннях. Відповідно до довідки Черкаської спеціалізованої школи № 27 І-ІІІ ступенів ім. М.К. Путейка Черкаської міської ради від 23.06.2025 року, ОСОБА_3 навчається у вказаній школі у 7-А класі. За період навчання з 01 вересня 2023 року по 30 травня 2025 року мати ОСОБА_2 жодного разу не приходила до школи, не цікавилася навчальними досягненнями дитини, не брала участі у будь-яких класних і шкільних заходах (за інформуванням класного керівника та протоколів батьківських зборів). Згідно з довідкою педіатричної амбулаторії КНП «П`ятий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 19 червня 2025 року, дитина ОСОБА_3 надглядається лікарем-педіатром ОСОБА_5 . На прийом педіатра дитина приходила постійно в супроводі батька. Відповідно до характеристики ТОВ «Юніагро ЛТД» від 23 червня 2025 року ОСОБА_1 зарекомендував себе позитивно, продемонстрував свою цілеспрямованість та надзвичайну працездатність, є старанним та наполегливим у вирішенні поставлених задач, що супроводжувалось безперервним професійним самовдосконаленням. Згідно з Актом № 503 обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_3 від 01 липня 2025 року, затвердженого заступником начальника служби у справах дітей Черкаської міської ради В. Чікань 02 липня 2025 року, у квартирі АДРЕСА_7 створені належні умови для проживання малолітньої ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . На виконання ухвали Соснівського районного суду м. Черкас від 04 червня 2025 року Органом опіки та піклування м. Черкас надано висновок від 30 липня 2025 року № 15488-01-21 щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , відповідно до якого орган опіки та піклування м. Черкаси на даний час вважає за неможливе визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Такий висновок органу опіки та піклування обґрунтовано тим, що 21 липня 2025 року до Служби у справах дітей виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі - служба) звернулася громадянка ОСОБА_2 із заявою, в якій висловила заперечення стосовно проживання дитини разом з батьком та повідомила, що буде звертатися до суду із зустрічною позовною заявою про визначення місця проживання дитини разом із собою; просила питання на засіданні Комісії розглядати без її участі. Громадянка ОСОБА_2 заперечує проти позовних вимог батька дитини, але не вчиняє жодних дій для визначення місця проживання доньки з нею. Із документів, наданих громадянином ОСОБА_1 , вбачається, що мати дитини періодично приїздить в Україну. Відповідно до довідки від 23 червня 2025 року № 296, наданої Черкаською спеціалізованою школою № 27, яку відвідує малолітня ОСОБА_3 , мати дитини жодного разу не приходила до школи. Під час проведення обстеження умов проживання дитини, а також з телефонної розмови з батьком дитини ОСОБА_1 , працівниками служби встановлено, що батько дитини з донькою разом не проживають, оскільки останній проходить службу в лавах ЗСУ. На засіданні комісії громадянин ОСОБА_1 підтримав свої вимоги щодо визначення з ним місця проживання дитини, а малолітня ОСОБА_3 висловила бажання проживати разом з батьком. Спеціалістами Черкаського міського центру соціальних служб складено акт оцінки потреб дитини. Вирішуючи спір між батьком та матір`ю відносно дитини, орган опіки та піклування м. Черкаси повинен діяти у якнайкращих інтересах дитини, зберегти її зв`язки із сім`єю, забезпечити її розвиток у безпечному та спокійному середовищі. Тому були розглянуті документи батька, заслухана його позиція, озвучена позиція матері із зазначеного питання, враховано ступінь участі обох батьків у вихованні дитини. Взято до уваги відсутність документів зі сторони матері та відсутність будь-яких кроків для визначення місця проживання дитини разом з нею. Зважаючи на зазначене, Орган опіки та піклування м. Черкаси не зміг порівняти ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисті якості батьків, рівень доходів та умови проживання, взаємовідносини, які існують між батьками і дитиною. Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання та морально-психологічних умов виховання ОСОБА_3 від 16 жовтня 2025 року, затверджених директором Черкаської спеціалізованої школи № 27 Черкаської міської ради Пасічних Л., матеріально-побутові умови проживання ОСОБА_3 задовільні; дитина забезпечена належними умовами для проживання, навчання, розвитку та перебуває під відповідальним наглядом дорослої особи ОСОБА_6 (хрещеної матері). Згідно з характеристикою Черкаської спеціалізованої школи № 27 Черкаської міської ради, малолітня ОСОБА_3 виховується в турботливому середовищі, отримує належний догляд і підтримує з боку хрещеної та батька. Батько є єдиною людиною, яка постійно бере участь у вихованні та розвитку дитини, і його роль у житті доньки має визначальне значення. Беручи до уваги емоційний стан дитини та її сильну прив`язаність до батька, важливо забезпечити можливість його присутності поруч із дитиною для стабілізації її психологічного та емоційного розвитку. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. За статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. У статті 161 СК України передбачено, що спір між матір`ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини, які проживають окремо, та не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що першочерговим критерієм визначення місця проживання дитини, яка не досягла десяти років, є спільна згода батьків. У випадку наявності спору між батьками щодо місця проживання малолітньої дитини, такий спір може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (стаття 161 СК України). Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, ЄСПЛ зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76). Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. У висновку органу опіки та піклування Черкаської міської ради від 30 липня 2025 року № 15488-01-21 щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , відповідно до якого орган опіки та піклування м. Черкаси на даний час вважає за неможливе визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тому, суд першої інстанції і не брав до уваги висновок органу опіки та піклування. Одночасно, судом було з`ясовано думку дитини ОСОБА_3 , яка в судовому засіданні заявляла, що бажає проживати з батьком. Проте, з урахуванням того, що дитина й так уже тривалий час проживає з батьком, мати не заявляла вимоги щодо зміни місця проживання дитини, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання дитини, оскільки батько, мати та дитина дійшли згоди такого місця проживання і підстави для ухвалення рішення з цього приводу відсутні. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) вказано, що положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. Як стверджував сам позивач ОСОБА_1 у позовній заяві та не заперечувала відповідач ОСОБА_2 (оскільки не подала зустрічного позову щодо визначення місця проживання дитини з нею), між ними немає спору щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 та відповідно до частини другої статті 29 ЦК України, частини третьої статті 160 СК України можуть вільно обирати собі місце проживання. Отже, суд першої інстанції, правильно відмовив у задоволенні позову батька дитини про визначення місця проживання дитини разом із ним, так як ним не доведено, що його права порушені. А відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України до суду особа має право звернутися, якщо її права порушені, невизнані або оспорюються. Жодну із цих дій відповідач не вчиняла. Апеляційний суд звертає увагу, що фактично цей спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, яка і так фактично з ним проживала і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання, а у справі відсутні докази того, що батько дитини забороняє матері бачитися з донькою. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено, що на час звернення до суду батька з позовом про визначення місця проживання дитини разом із ним, яка фактично проживала і проживає разом із ним, порушені права позивача. До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 вересня 2022 року у справі №686/18140/21, від 13 березня 2024 року у справі № 607/7767/22 та від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23. Що стосується доводів апеляційної скарги про встановлення факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 доньки, то суд зазначає таке. В матеріалах справи є докази того, що позивач тривалий час виховує та утримує доньку, зокрема, вказане підтверджено довідкою зі школи, від лікаря, характеристикою ДЮСШ, в яких зазначається, що саме батько відвідує школу, різна заняття, лікаря тощо. Однак вказані докази не дають підстав вважати, що мати взагалі не виховує, хоч і перебуває за кордоном, не утримує дитину, не бажає піклуватися і свій материнський обов`язок з цього приводу перекинула на батька, а тому позивачем не доведено факту самостійного утримання та виховання дитини. Висновки суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Достатніх підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції не вбачається. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат також немає. Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лежух Тетяни Іванівни, залишити без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 жовтня 2025 рокузалишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 12 січня 2026 року. Судді: