Постанова 4814 № 538/378/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 538/378/25 Номер провадження 22-ц/814/779/26Головуючий у 1-й інстанції Бондарь В. А. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя - Лобов О.А. судді: Дорош А.І., Триголов В.М., розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 02 вересня 2025 року (час ухвалення судового рішення і дата виготовлення повного текста судового рішення не зазначені) у справі за позовом адвоката Геті Андрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Приватної агропромислової фірми "Воля" про розірвання договору оренди землі і стягнення заборгованості за договором оренди. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд у с т а н о в и в: Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 11 червня 2025 року позовну заяву адвоката Геті Андрія Олександровича, представника ОСОБА_1 , до Приватної агропромислової фірми «Воля» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості за договором оренди залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України. Додатковим рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 02 вересня 2025 року заяву адвокатки Панченко Олени Олександрівни, представниці, Приватної агропромислової фірми "Воля", про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Приватної агропромислової фірми "Воля" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 гривень. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення. В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що судом першої інстанції не встановлено обставин, що спір виник внаслідок неправомірних дій чи внаслідок зловживання позивачкою процесуальними правами і витрати на правову допомогу виникли у відповідача не в наслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх прав. Також, судом не було надано належної правової оцінки наданим представником відповідача доказам на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу. Звертає увагу, що до матеріалів справи додано копію договору про надання правничої допомоги, який укладений майже за 5 років до надходження справи до суду, жодним пунктом договору не було передбачено погодинної оплати послуг адвоката, а визначений умовами договору гонорар погоджений сторонами, виходячи із повного розгляду справи в суді першої інстанції відповідно до п.1.1 договору, з урахуванням участі адвоката і в судових засіданнях, яких не було. У відзиві на апеляційну скаргу адвокатка Панченко О.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, стягнути з позивачки витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в сумі 8 000 грн. Звертається увага, що дійсно під час укладення договору в даті була допущена описка в написанні року, проте це не свідчить про його нікчемність. Наголошується, що, заявляючи вимогу про розірвання договору оренди, позивачка не могла не знати, що строк дії цього договору закінчився і вона уклала новий договір з іншою особою; отримавши відзив на позов із долученими копіями документів, які спростовують доводи про існування заборгованості з орендної плати, позивачка відразу написала заяву про залишення позову без розгляду, тобто позивачка діяла недобросовісно. У письмових пояснення ОСОБА_1 зазначила, що адвокат Гетя А.О. перед подачею позову до суду не ознайомив її зі змістом позовної заяви, безвідповідально віднісся до написання позовної заяви, наробив помилок, самостійно підписав позов, у зв`язку з чим вона вимушена була звернутися зі скаргою до БПД щодо його дій. За її скаргою проведено службове розслідування, яким встановлено, що адвокат Гетя А.О. вийшов за межі своїх повноважень та допустив чимало помилок, подавши позовну заяву до суду з вимогами про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати за 2021-2024 роки. Натомість вона вважала, що позовна заява стосувалася лише стягнення орендної сплати за 2023 рік, а дізнавшись про наявний зміст позовних вимог, одразу подала заяву про залишення позову без розгляду. Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав: Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права. З матеріалів справи вбачається, що 27 лютого 2025 адвокат Гетя А.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватної агропромислова фірми «Воля», в якому, посилаючись на систематичне порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати, просив розірвати договір оренди землі від 21 червня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 і Приватною агропромисловою фірмою «Воля», стягнути з Приватної агропромислової фірми «Воля» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі згідно договору оренди землі від 21.06.2013 та штрафні санкції у загальному розмірі 21 302,07грн, з яких: 13 385 грн основна заборгованість; 2 312,37 грн інфляційні втрати; 5604,70грн Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Ухвалою суду від 11 червня 2025 року позовну заяву адвоката Геті А.О. в інтересах ОСОБА_1 до Приватної агропромислової фірми «Воля» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості за договором оренди залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України. Задовольняючи заяву адвокатки Панченко О.О., представниці Приватної агропромислової фірми "Воля", суд першої інстанції виходив з доведеності витрат на правничу допомогу, співмірності і справедливості визначеного відповідачем розміру таких витрат. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями. Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Згідно із частиною шостою ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Отже, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України витрати на правничу допомогу можуть бути стягнуті судом на користь відповідача виключно у разі, якщо суд встановить, що позивач діяв недобросовісно (необгрунтовані дії), тобто зловживав процесуальними правами. За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Тобто, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. Одночасно слід зауважити, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України, частина перша статті 55, стаття 124 Конституції України, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), незалежно від обґрунтованості позову. Відповідно до положень частини 1 статті 44 ЦПК України суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою. Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок позивача відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. Сам по собі факт залишення позову без розгляду за заявою позивача не може бути підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат. Згідно з п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Подання до суду заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі №619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі №202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі №521/3011/18 Процесуальні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Оскаржуваним додатковим рішенням не встановлено, які саме необґрунтовані дії ОСОБА_1 були здійснені нею під час розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, чи діяла позивачка недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяла правильному вирішенню спору; чи недобросовісна позивачка мала на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивачки умисні та який ступінь її вини й чим це підтверджується. Як слідує з матеріалів справи. позов виготовлений і підписаний адвокатом Гетею А.О.; судове засідання, призначено на 22.04.2025, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Бондарь В.А. у щорічній основній відпустці; ухвалою від 11.06.2025 позовну заяву залишено без розгляду за відсутності учасників процесу, та зазначено, що представник відповідача в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча був належним чином повідомлений. В матеріалах справи міститься відповідь координаційного центру з надання правничої допомоги за результатами звернення ОСОБА_1 , в якій вказано, що адвокат Гетя А.О. не підтвердив факт ознайомлення позивачки зі змістом складеної ним позовної заяви, та встановлено, що зміст позовної заяви виходить за межі доручення; Східний МРЦ звернувся до Комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правничої допомоги Ради адвокатів Полтавської області, щодо оцінювання якості правничої допомоги, наданої адвокатом Гетею А.О. за дорученням №2877/2024-3611032 від 19.09.2024, про прийняте рішення зобов`язалися проінформувати ОСОБА_1 , проте в матеріалах справи відсутня інформація щодо розгляду цього питання. Матеріали справи не містять достатніх належних і допустимих доказів про те, що позивачка діяла недобросовісно, тобто пред`явила заздалегідь необґрунтований позов, чи систематично протидіяла правильному та швидкому вирішенню спору, або ж мала на меті свідомо порушити права чи інтереси відповідача. У заяві про стягнення судових витрат у розмірі 15 000,00 грн, пов`язаних із правовою допомогою, заявник зазначає що позовна заява була залишена без розгляду на підставі поданої ОСОБА_1 заяви, після того як остання отримала відзив на позовну заяву, до якого додано докази того, що борг по оренді відсутній, договір оренди землі припинив свою дію, а позивачка від суду приховала, що земельна ділянка перебуває в оренді у іншого орендодавця. Суд зазначає, що наявний відзив у матеріалах справи не є тим належним та достатнім доказом, який підтверджує необґрунтовані дії позивачки при звернені до суду. Відзив по своїй суті містить лише виклад заперечень проти позову. Відповідно до положень частини третьої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, при вирішенні питання щодо стягнення з позивачки судових витрат, відповідачем не заявлено та судом не встановлено як в суді першої, так і в апеляційній інстанції наявність необґрунтованих, винних чи недобросовісних дій позивачки. З огляду на вище викладене, апеляційний суд вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для покладення на позивачку витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України. Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд, ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Додаткове рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 02 вересня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог, яким відмовити у задоволенні заяви адвокатки Панченко Олени Олександрівни, представниці Приватної агропромислової фірми "Воля", про стягнення із ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в цивільній справі за позовом адвоката Геті Андрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Приватної агропромислової фірми "Воля" про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості за договором оренди. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 12 січня 2026 року. Головуючий суддя О.А. Лобов Судді О.І. Дорош В.М. Триголов