Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/28030/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/28030/24 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року (суддя Потоцька Н.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 30.12.2024) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 05.09.2024 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просив: - визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення старшого солдата військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами, визначеними абзацом 6 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", як військовослужбовця, який має двох дітей віком до 18 років, другий з батьків яких помер, що оформлена листом вих. №3635 від 15 жовтня 2024 року; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби, за результатами чого скласти подання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами, визначеними абзацом 6 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", як військовослужбовця, який має двох дітей віком до 18 років, другий з батьків яких помер, та направити уповноваженій посадовій особі, відповідно до вимог п. 225 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10 грудня 2008 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування поданої скарги зазначається, що будь-яких доказів зі сторони позивача в контексті звернення до командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення не надано та матеріали справи такого не містять. У військовій частині НОМЕР_1 в групі персоналу штабу відсутні будь-які звернення від позивача. Більш того, першим безпосереднім командиром позивача є командир відділення, а не командир роти, як помилково вважає позивач. Будь-яких вагомих причин із підтвердженням їх наявності документально з яких ОСОБА_1 не звернувся до свого безпосереднього командира у адміністративному позові та рапорті не наведено. При цьому, у судовому засіданні по даній справі представник позивача визнавала ту обставину, що такі докази відсутні, а відтак на переконання апелянта наявність правових підстав подання рапорту через Міністра оборони України були відсутні і вказане саме по собі доводить те, що реалізація позивачем процедури звільнення у даному випадку порушена, хоча військове законодавство чітко визначає порядок реалізації такого права військовослужбовцем. Також, на переконання апелянта, суд першої інстанції дещо передчасно наголосив і зробив висновок про те, що саме військова частина НОМЕР_1 повинна була з`ясувати обставини, які спонукали позивача для складення такого рапорту із недотриманням вимог, встановленої процедури. Втім, військова частина НОМЕР_1 наголошує, що такий обов`язок в силу статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України покладається безпосередньо на військовослужбовця як ініціатора звернення. Тому, за таких обставин, ігнорування судом першої інстанції вказаного факту свідчить про порушення норм права, а саме - ч. 7 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", п. 233 Положення №1153/2008, ст. 14, 31, 66, 101, 111, 119, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є старшим солдатом військової частини НОМЕР_1 , що проходить військову службу за призовом під час мобілізації. За час проходження служби ОСОБА_1 неодноразово брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, зокрема: з 02 вересня 2022 року по 15 вересня 2022| року; з 01 жовтня 22 року по 21 жовтня 2022 року; з 08 листопада 2022 року по 10 листопада 2022 року; з 26 листопада 2022 року по 02 грудня 2022 року безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в н.п. Брускинське, Давидів Брід Херсонської області, н.п. Первомайське, Водяне Донецької області, що підтверджується довідкою №41/1056 від 29 червня 2023 року. Указом Президента України від 18.05.2023 року №284 ОСОБА_1 було нагороджено орденом "За мужність" III ступеня, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 . Крім того, за час проходження служби та прийняття безпосередньої участі у заходах для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України позивач неодноразово отримував поранення, зокрема: 1) 02 грудня 2022 року поблизу н.п. Водяне Донецької області під час виконання бойових завдань із захисту Батьківщини внаслідок танкового та мінометного обстрілу отримав поранення, а саме ВТ, акубаротравму, дотичне вогнепальне поранення м`яких тканин правого плеча (ознак кримінальних, адміністративних правопорушень або дій у стані алкогольного сп`яніння, а також навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень не встановлено), що підтверджується довідкою про обставини травми №182/5418 від 09 грудня 2022 року, у зв`язку із чим: з 03 грудня 2022 року по 06 грудня 2022 року, стаціонарно лікувався з приводу: МВТ, дотичного вогнепального поранення м`яких тканин правого надпліччя, акубаротравми, ангіопатії сітківки; з 20 грудня 2022 року по 04 січня 2023 року, стаціонарно лікувався з приводу: множинних інфікованих ран правого плеча та плечового поясу (стан після осколкового поранення правого плеча та; плечового поясу); з 05 січня 2023 року по 27 липня 2023 року, знаходився на амбулаторному лікуванні згідно з діагнозом: множинні інфіковані рани правого плеча та плечового поясу (стан після осколкового поранення правого плеча та плечового поясу); 2) 11 квітня 2023 року, близько 22 год. 30 хв., поблизу н.п. Новобахмутівка Донецької області під час виконання бойових завдань із захисту Батьківщини внаслідок ворожого танкового та касетного обстрілу отримав травму (ознак кримінальних, адміністративних правопорушень або дій у стані алкогольного сп`яніння, а також навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень не встановлено), що підтверджується довідкою про обставини травми №182/3253 від 19 квітня 2023 року. Станом до 10 травня 2023 року позивач проживав спільно однією сім`єю (без офіційно зареєстрованого шлюбу) із громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час проживання позивача із ОСОБА_2 в останніх народилось двоє спільних дітей, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 . Від попереднього шлюбу ОСОБА_2 мала ще одну малолітню дитину, а саме доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 . ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 . Після смерті ОСОБА_2 позивач залишився єдиним законним представником та піклувальником двох спільних малолітніх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Крім того, за рішенням Виконавчого комітету Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 29 грудня 2023 року №324 ОСОБА_5 було визнано дитиною, позбавленої батьківського піклування та за рішенням Виконавчого комітету Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 18 січня 2024 року №18, ОСОБА_1 було призначено опікуном над малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 21 червня 2024 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 (через Міністерство оборони України) із рапортом про звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини, визначені в абз. 6 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та абз. 7 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Рішення за результатами розгляду військовою частиною НОМЕР_1 рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби станом на 13 липня 2024 року позивачем отримано не було. 13 липня 2024 року адвокат Дробчак Л.В. звернулась до Міністерства оборони України з адвокатським запитом вих. №15-02/07-2024 від 13 липня 2024 року із проханням про надання інформації, серед іншого, про стан розгляду керівництвом військової частини НОМЕР_1 рапорту старшого солдата військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 про звільнення з військової служби. Листом вих. №2558 від 18 липня 2024 року військовою частиною НОМЕР_1 було надано відповідь на адвокатський запит вих. №15-02/07-2024 від 13 липня 2024 року, яким повідомлено про те, що "...старший солдат ОСОБА_1 , старший стрілець-оператор 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 з 05.05.2024 року самовільно залишив військову службу, є безпідставно відсутнім, у зв`язку із чим з 05.05.2024 року йому припинено грошове забезпечення і він знятий з усіх видів забезпечення, а також виключений з сил та засобів частини, яка виконує бойові завдання. За фактом самовільного залишення військової служби проведено службове розслідування, повідомлення про скоєння ОСОБА_1 діяння за ознаками ч. 5 ст. 407КК України направлено в ДБР. У зв`язку з викладеними обставинами, рапорт ОСОБА_1 щодо звільнення з військової служби не може бути розглянутим...". Також судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №133 від 06.05.2024 наказано провести службове розслідування відносно ОСОБА_1 13.05.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ №67 "Про результати службового розслідування, призначеного наказом військової частини НОМЕР_1 №133 від 06.05.2024", яким за порушення вимог статей 1, 4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України старшого солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця-оператора 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 внаслідок самовільного залишення військової частини притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення "СУВОРА ДОГАНА". Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", на підставі пункту 144-1 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань призупинити старшому солдату ОСОБА_1 військову службу. Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.10.2024, наданого ТУ ДБР у м. Краматорську, 06.10.2024 внесено відомості до реєстру про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 (номер кримінального провадження: 62024050010011851). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №309 від 01.11.2024 старшому солдату ОСОБА_1 призупинено військову службу 06.10.2024. Крім того судом встановлено, що на виконання листа військової частини НОМЕР_7 від 16.09.2024 №4/639, який надійшов до військової частини НОМЕР_1 01.10.2024, рапорт ОСОБА_1 розглянутий. В листі військової частини НОМЕР_1 від 15.10.2024 №3635 зазначено: "…з надісланих на розгляд матеріалів на звільнення слідує, що рапорт поданий засобами поштового зв`язку безпосередньо на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 через Міністра оборони України… …матеріали на звільнення не містять погодження від командира відділення, командира взводу, командира роти військової частини НОМЕР_1 . З огляду на це, Вами не дотримано порядку подання рапорту на звільнення та порушено вимоги статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України… …Ви є безпідставно відсутнім на військовій службі протягом тривалого періоду часу, що унеможливлює проведення співбесіди з Вами, яка вимагається Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Також доводимо до відома, що у разі самовільного залишення військової частини військовослужбовцем вирішити питання щодо погодження рапорту по команді не вбачається за можливим, оскільки військовим законодавством України не передбачено узгодження рапортів за відсутності самого військовослужбовця на службі. Крім того, в прохальній частині рапорту на звільнення Ви просите звільнити з військової служби на підставі абз. 6 п. 3 ч. 12 ст. 26 та абз. 7 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Водночас, за змістом пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, військовослужбовець повинен зазначити одну із підстав для звільнення з військової служби. Військовим законодавством України не передбачено видання наказу про звільнення з військової служби одночасно за двома чи більше підставами, визначених законодавством України. Додатково повідомляємо Вас, що в порушення вимог додатку 19 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України матеріали на звільнення не містять належним чином засвідченої копії рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_5 . При розгляді матеріалів на звільнення враховано, що у рішенні виконавчого комітету Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області №18 від 18.01.2024 року міститься посилання на те, що рішенням Великомихайлівської селищної ради від 29.12.2023 року №324 такий правовий статус дитині надано. Однак, за відсутності самого рішення, звільнення з військової служби за підставою перебування на утриманні у військовослужбовця-опікуна дитини, яка позбавлена батьківського піклування, віком до 18 років, не вбачається за можливим у зв`язку із не підтвердженням статусу дитини відповідним рішенням уповноваженого органу. На підставі вищевикладеного у задоволені Вашого рапорту на звільнення з військової служби, поданого засобами поштового зв`язку (№відправлення: 010010048366) відмовлено…". Не погодившись з відмовою, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції вважав, що військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправні дії щодо відмови позивачу у звільненні з військової служби. При цьому, у листі від 15.10.2024 №3635, яким відмовлено у задоволенні рапорту, жодного заперечення щодо вказаної вище підстави для звільнення не висловлено. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, конституція України закріплює головні засади організації держави та суспільства, утверджує конституційні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, конституційний (державний і суспільний) лад. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. У частині другій статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до зазначеної норми діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Вчинення державним органом чи його посадовою особою дій або невчинення їх у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, ухвалених у процесі їх здійснення, неправомірними. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2232-XII). Відповідно до частин першої та третьої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Згідно до частини п`ятої статті 1 Закону №2232-XII, від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону №2232-XII, підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої якої встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з, інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Згідно з пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: - військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (абз. 6 п. З ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"); - військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років (абз. 7 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"). Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Положення №1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі Інструкція №170). Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 та визначено підпунктом "г" пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом "ґ" пункту 2 частини п`ятої, підпунктом "г" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років) (пункт 5 Додатку 19 до Інструкції №170). Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується доводами апеляційної скарги, 21.06.2024 позивач через Міністерство оборони України звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини, визначені в абз. 6 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та абз. 7 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". До рапорту було додані належним чином посвідчені копії: свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 (посвідчена державним нотаріусом Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області, зареєстрована в реєстрі за №1-2971); свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 (посвідчена державним нотаріусом Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області, зареєстрована в реєстрі за №1-2972); свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 (посвідчена державним нотаріусом Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області, зареєстрована в реєстрі за №1-2969); свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 (посвідчена державним нотаріусом Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області, зареєстрована в реєстрі за №1-2970); листа Служби у справах дітей Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області вих. №5/01-21 від 08.01.2024 (посвідчена державним нотаріусом Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області, зареєстрована в реєстрі за №2-1331); рішення Виконавчого комітету Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 18.01.2024 №18 (посвідчена державним нотаріусом Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області, зареєстрована в реєстрі за №2-1326); довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №41/1056 від 29.06.2023 (посвідчена державним нотаріусом Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області, зареєстрована в реєстрі за №2-1325); довідки про обставини травми №182/5418 від 09.12.2022 (посвідчена державним нотаріусом Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області, зареєстрована в реєстрі за №2-1324); довідки про обставини травми №182/3253 від 19.04.2023 (посвідчена державним нотаріусом Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області, зареєстрована в реєстрі за №2-1323); службової характеристики від 06.03.2023; медичної характеристики від 09.03.2023; посвідчення про нагородження орденом "За мужність" III ступеня серії НОМЕР_2 (посвідчена державним нотаріусом Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області, зареєстрована в реєстрі за №2-1330); виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1703922 від 06.12.2022; виписки із медичної карти стаціонарного хворого №5212; виписки з історії хвороби №6632; довідки КНП "Великомихайлівська багатопрофільна лікарня" Великомихайлівської селищної ради Одеської області №40 від 19.01.2023; довідки про тимчасову непрацездатність військовослужбовця №13 від 03.02.2023; довідки військово-лікарської комісії №3559 від 17.03.2023; довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №058083 від 11.09.2023 року (посвідчені державним нотаріусом Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області, зареєстровані в реєстрі за №2-1328 та №2-1329); довідки КНП "Великомихайлівська багатопрофільна лікарня" Великомихайлівської селищної ради Одеської області №454 від 19.12.2023; виписки із медичної карти стаціонарного хворого №6466 від 19.12.2023; довідки КНП "Великомихайлівська багатопрофільна лікарня" Великомихайлівської селищної ради Одеської області №462 від 21.12.2023; виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 09.01.2024; виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1767; виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 07.05.2024; виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 08.05.2024. Листом в/ч від 15.10.2024 №3635 відмовлено в задоволенні рапорту через подання останнього не "по команді", відсутності рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_5 та неможливості проведення співбесіди через самовільне залишення позивачем військової частини. Відхиляючи доводи апеляційної скарги, що позивачем порушено процедуру ініціювання питання про звільнення, колегія суддів зазначає, що приписами пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170 прямо передбачено, що документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Враховуючи, що правом звільнення з військової служби військовослужбовців наділені командири військових частин, направлення позивачем рапорту командиру військової частини через міністра оборони України не може тягнути за собою відмову у задоволенні такого рапорту, адже саме до повноважень командира військової частини належить питання звільнення з військової служби. До того ж, військова частина не з`ясувала всіх обставин, які спонукали позивача для складення такого рапорту, а тому колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби. Щодо доводів апеляційної скарги щодо неможливості розгляду рапорту через призупинення військової служби позивача, то колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно до частини другої статті 24 Закону №2232-XII військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань. Таким чином, початком призупинення військової служби є день внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, зокрема, про самовільне залишення військовослужбовцем військової частини, відомості про що вносяться на підставі повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення. Одночасно, підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення. Видання командиром військової частини наказу, яким особа визнається такою, що самовільно залишила військову частину чи місце служби, чинним законодавством не передбачено. Отже, за відсутності підтверджень внесення правоохоронними органами відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення військовослужбовцем кримінального правопорушення, зокрема, щодо самовільного залишення військової частини або місця служби, військове командування зобов`язане розглянути та вирішити по суті поданий з дотриманням вимог законодавства рапорт військовослужбовця. Проте, станом на момент подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби, який повинен був розглянутий протягом 30 (тридцяти) днів, відомості щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, не було внесено Державним бюро розслідувань до Єдиного реєстру досудових розслідувань. До того ж, як вірно виснував суд першої інстанції, призупинення військової служби не є підставою для відмови у звільненні військовослужбовця з військової служби. Резюмуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів також звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції правильно з`ясував усі обставини справи, оскаржуване рішення ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя М.П.Коваль Суддя Ю.В.Осіпов