Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/40056/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40056/24 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року (суддя Катаєва Е.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 30.12.2024) по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,- В С Т А Н О В И В: 25.12.2024 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ", в якому позивач просив підтвердити обґрунтованість рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" згідно рішення ГУДПС від 25.12.2024. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Не погоджуючись з ухваленим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. На думку апелянта, Головним управлінням ДПС в Одеській області було додержано всіх законодавчо визначених підстав щодо проведення відповідної документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ІЗМАЇЛТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ", а тому відмова платника податків у допуску посадових осіб Головного управління до проведення документальної планової виїзної перевірки підприємства є належною підставою для застосування адміністративного арешту майна такого платника податків. Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених ст. 283 КАС України, щодо розгляду термінових справ. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.12.2024 ГУ ДПС в Одеської області на підставі Плану-графіка на 2024 рік було прийнято наказ №12554-п, яким призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" з 24.12.2024 тривалістю 10 робочих днів за період з 01.10.2017 по 30.09.2024 з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства. 24.12.2024 о 16:50 год посадовими особами ГУДПС здійснено вихід на адресу ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ", а саме: вул. Аеродромне шосе, м. Ізмаїл, Одеська область, 268600, з метою приступити до проведення документальної планової виїзної перевірки на підставі наказу від 05.12.2024 №12554-п. Згідно акту про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення документальної планової виїзної перевірки №9028/15-32-07-03-16 від 24.12.2024 директор підприємства Горбач О.В., ознайомився із службовими посвідченнями посадових осіб ГУ ДПС, направленнями на проведення перевірки від 17.12.2024 №25982/15-32-07-03-14, №25983/15-32-07-03-13 та відмовився в допуску посадових осіб до проведення перевірки. Причиною недопуску посадових осіб до проведення перевірки слугувало оскарження підприємством в судовому порядку наказу від 05.12.2024 №12554-п про проведення перевірки. 24.12.2024 ГУДПС також складено акт №9042/15-32-07-06-16 про відмову директора Горбач О.В. від підписання акту, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки. 24.12.2024 начальником управління податкового аудиту ГУДПС подано звернення про застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" №1211/15-32-07-03-12. 25.12.2024 року об 13:05 год за результатами розгляду звернення в.о. начальника ГУ ДПС на підставі пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ". Того ж дня ГУ ДПС в Одеської області звернулось до суду із даною заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ". Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви суд першої інстанції вважав, що контролюючим органом не додержано вимог абз. 5 п. 81.1 ст. 81 ПК України, тому ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" мало право на недопуск посадових осіб ГУДПС до проведення документальної планової виїзної перевірки. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України). Підстави застосування адміністративного арешту майна та порядок його застосування визначені ст. 94 ПК України. Так, згідно п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Відповідно до п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; - відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; - відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; - платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки). Відповідно до п. п. 94.3, 94.4 ст. 94 ПК України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у п. 94.5 цієї статті. Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Згідно п. 94.5 ст. 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. Відповідно до п. 94.6 ст. 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у п. 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду. Отож, законодавець чітко визначив, що однією із підстав для застосування адміністративного арешту майна є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Отже, застосування адміністративного арешту з наведеної підстави можливе у разі, по-перше, відмови платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної перевірки, по-друге, вказана перевірка проводиться за наявності законних підстав для її проведення. Разом з тим приписами абз. 5 пункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки є непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, Так, у рішенні ГУДПС про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 25.12.2024 в якості підстав для застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" зазначено недопуску до проведення перевірки. Пояснень про відмову в допуску фахівців ГУДПС не надавалися. Насамперед колегія суддів звернула увагу на недостовірність зазначення у рішенні про необізнаність контролюючого органу про причини недопуску, що зокрема спростовується складеним суб`єктом владних повноважень актом №9042/15-32-07-06-16 від 24.12.2024, у якому містяться причини відмови директора ТОВ ОСОБА_1 недопуску посадових осіб ГУДПС до проведення перевірки. Щодо наявності підстав для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Так, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Згідно з пунктом п.77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). За змістом абзацу шостого пункту 42.4 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Як встановлено судом першої інстанції, ГУДПС надіслало на адресу ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" копію наказу від 05.12.2024 №12554-п про проведення перевірки та письмове повідомлення від 05.12.2024 №1313/КПР/15-32-07-01 06.12.2024. Платником податків поштове відправлення отримано - 17.12.2024, тобто за 8 днів до початку проведення перевірки, що не узгоджується з положеннями абзацу другого пункту 77.4 статті 77 ПК України. В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що постановою судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів КАС ВС відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа №804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа №826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа №820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа №820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа №815/4392/15) та інших. Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів КАС ВС сформулювала новий правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. У ще одній справі (постанова від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18) окрім наведених, Суд обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: "перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом" та "встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання". Головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процесуальних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав. У цьому аспекті варто зазначити, що, аналізуючи положення ПК України в розрізі процедури проведення податкових перевірок, Верховний Суд у справі №160/2116/19 (рішення від 12 серпня 2020 року) зазначив, що завчасне (до початку перевірки) повідомлення про час та місце її проведення перевірки є гарантією права платника податку на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку, а також необхідних пояснень з питань, що слугували призначенню податкової перевірки. Так, вимога, яку ПК України ставить до контролюючого органу, щодо необхідності пересвідчитись чи вручено платнику податків у визначений законодавством спосіб копію наказу про проведення невиїзної документальної перевірки, кореспондує із зазначеними в статті 17 ПК України правами платника податків. До того ж ще Верховний Суд України у постанові від 25 січня 2015 року у справі 21-425а14 зробив правовий висновок відповідно до якого, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Враховуючи встановлені обставини щодо недотримання контролюючим органом процедури повідомлення платника податків про проведення перевірки та вищезгадані висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновкам суду першої інстанції, що ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" мало право на недопуск посадових осіб ГУДПС до проведення документальної планової виїзної перевірки відповідно до абз. 5 пп. 81.1 ст. 81 ПК України. Окремо колегія суддів також враховує, що згідно даних КП "ДСС", 20.12.2024 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 02.12.2024 №12554-п "Про проведення виїзної планової перевірки ТОВ "ІЗМАЇЛ- ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ", що був підставою для проведення спірної перевірки. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі №420/39489/24, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 6 травня 2025 року, позов ТОВ "ІЗМАЇЛ- ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" задоволено повністю. Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 6 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та внесення змін до наказу. Визнання у судовому порядку вищезгаданого наказу протиправним додатково свідчить про відсутність підстав для задоволення заявлених ГУДПС у цій справі позовних вимог про підтвердження обґрунтованості рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" згідно рішення ГУДПС від 25.12.2024. Резюмуючи все вищевикладене колегія суддів вважає, що зазначені в апеляційній скарзі доводи є безпідставними, а висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є обґрунтованими, та такими, що відповідають обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя М.П.Коваль Суддя Ю.В.Осіпов