Постанова 4852 № 160/23491/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/23491/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 року (головуючий суддя Коренев А.О.) в адміністративній справі №160/23491/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) про зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 14.08.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС), в якому просив: -зобов`язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) скасувати в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів операцію зі зняття з обліку транспортного засобу Mitsubishi lancer 2008 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 . Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) про зобов`язання вчинення певних дій. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що даний спір не є публічно-правовим спором, а тому його не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Не погоджуючись з ухвалою суду від 19.08.2025 року, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказує, що предметом спору в цій справі є лише визнання незаконних дій відповідача, як суб`єкта владних повноважень, які порушують права позивача та зобов`язання відповідача вчинити певні дії, що відповідає належному способу захисту в рамках адміністративного судочинства. Посилається на те, що постанова Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №340/726/15-ц (на яку посилається суд першої інстанції) не може бути застосована до даних правовідносин оскільки різні предмет спору та інші обставини. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції ухвали від 19.08.2025 року, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Позивачем за приписами пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Суб`єктом владних повноважень на підставі пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України обумовлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Визначення публічно-правового спору міститься у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України та означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Отже, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, а участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. При цьому до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції інстанції виходив з правової позиції, яка висловлена у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року №340/726/15-ц. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 у спірних правовідносинах намагається у такий спосіб захистити своє право на майно (транспортний засіб) у спорі у зв`язку із невизнанням його права власності на вказаний транспортний засіб. Натомість, зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі, зводиться до оскарження реєстраційних дій, а саме скасування в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів операцію зі зняття з обліку транспортного засобу Mitsubishi lancer 2008 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 . Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги Постанову Верховного Суду від 06.09.2023 року у справі №280/3647/19, в якій зазначені правові висновки щодо застосування норм права у подільних правовідносинах. Так, за змістом статті 34 Закону України "Про дорожній рух", в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Пунктом 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок i моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 визначено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, які посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність). У справі, що розглядається, позивач не звертався ні особисто, ні через уповноважених осіб до відповідача із заявами про знаття транспортного засобу з обліку або перереєстрації, як і не втрачав свідоцтво про реєстрацію на вказаний автомобіль, оригінал якого (свідоцтво) перебуває у нього, а тому відсутній спір про право на транспортний засіб (право власності на транспортний засіб перейшло до позивача внаслідок укладання 22.07.2024 договору купівлі-продажу автомобіля № 8249/24/003858 між позивачем та ПП «Буд Пласт Полімер»). Слід також зазначити, що у постанові від 05.04.2023 року у справі № 911/1278/20 Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши положення статті 34 Закону України "Про дорожній рух" у взаємозв`язку з приписами статті 334 ЦК України, виснувала, що реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах не впливає на набуття особою права власності на нього. Так, у пункті 7.13. вищевказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що як положеннями частини 1 статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Порушення приписів про державну реєстрацію великотоннажного та технологічного транспортного засобу має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном). Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу. Отже позивач, звертаючись до адміністративного суду з цим позовом, мав на меті оскарження дій суб`єктів, наділених владними управлінськими функціями, що свідчить про виникнення цього спору у зв`язку із виконанням ними своїх повноважень, а тому такий спір є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. При цьому колегія суддів апеляційної інстанції враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 31.10.2018 року у справі № 340/726/15, згідно з якою спір про скасування свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та зняття автомобіля з реєстрації не належить до юрисдикції адміністративних судів. За наведеного правового регулювання та обставин справи суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, що даний спір належить розглядати за правилами цивільно-правового спору. Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції від 19.08.2025 року - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки даний спір не є спором про право власності, а є публічно-правовим спором про оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо оскарження реєстраційних дій. Оскільки цей спір є публічно-правовим спором, тому його належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Таким чином, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, що призвело до помилкових висновків про відмову у відкритті провадження у даній справі. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що компетентним судом для вирішення цього спору є суд цивільної юрисдикції. Як наслідок, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 року слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 312, 320, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 06 січня 2026 року та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу ст. 238 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова