Постанова Закарпатський апеляційний суд № 304/2595/25

Справа № 304/2595/25 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12.01.2026 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/884/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 18.11.2025. Цією постановою з урахуванням постанови судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 01.12.2025 про виправлення описки: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді громадських робіт на строк 50 (п`ятдесят) годин. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 767590 від 05.11.2025 та постанови судді від 18.11.2025 вбачається, що 04.10.2025 о 15 год ОСОБА_1 , знаходячись у громадському місці по АДРЕСА_4, висловлювався на адресу громадянина ОСОБА_3 нецензурною лайкою, та своїми діями ОСОБА_1 порушив громадський порядок та спокій громадян, тобто вчинив дрібне хуліганство, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 173 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу і події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Зазначає, що постанова незаконна і необґрунтована, прийнята без з`ясування усіх обставин справи. Він не вчиняв правопорушення, яке ставиться йому у провину, вину свою не визнає. В матеріалах справи йдеться про те, що потерпілий ОСОБА_3 просить прийняти міри до ОСОБА_4 , мешканця с. Тур`я Пасіка, тоді як він - ОСОБА_1 , мешканець с. Порошково, тобто до адміністративної відповідальності мала притягатися інша особа, а не він. Крім того, у письмових поясненнях ОСОБА_3 зазначено, що 28.05.2025 близько 23 год ОСОБА_5 , мешканець с. Тур`я Пасіка Ужгородського району, знаходячись на подвір`ї житлового будинку колишньої дівчини заявника ОСОБА_6 , наніс заявнику декілька ударів руками стиснутими в кулак в область голови. До судово-медичного експерта заявник звертатись не бажав, просив притягнути ОСОБА_4 , мешканця с. Тур`я Пасіка до адміністративної відповідальності. У протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення також вказано про ОСОБА_4 , як про особу, відносно якої потерпілий ОСОБА_3 просить прийняти міри. Крім того, відомості про ОСОБА_4 зазначені і у повідомленні начальника ВП № 1 (м. Свалява) Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області полковника А. Вайнагія -2- від 10.10.2025. Однак, після того, як матеріали справи опинилися у ВП № 1 м. Перечин, ОСОБА_4 незрозумілим чином перетворився на ОСОБА_1 . На зазначені розбіжності звертав увагу суду першої інстанції та просив повернути матеріали справи до ВП № 1 (м. Перечин) Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області. Крім того, просив викликати у судове засідання потерпілого ОСОБА_3 для уточнення деталей події на підтвердження того, що вказане правопорушення він не вчиняв. Разом з тим, суддя винесла постанову, якою визнала його винним та піддала адміністративному стягненню. Суддя послалася на його письмові пояснення і вважала їх достатніми для прийняття рішення. Проте, він з`явився до суду для дачі особистих пояснень, тоді як письмові пояснення, записані нібито з його слів поліцейським, є неправдивими та не відповідають дійсності. Крім того, вважає, що застосоване суддею стягнення у виді громадських робіт є занадто суворим. Суддя не з`ясувала, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також не з`ясувала інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_3 , на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з`явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, відомостей про поважність причин неявки не надавали. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, чи захисника, в апеляційному розгляді справи, не є обов`язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та потерпілого, що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 269 КУпАП. При цьому апеляційний суд не приймає до уваги заяву ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, оскільки така подана поза межами судового розгляду. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов`язаний з`ясувати чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи. Постанова судді повинна бути законною і обґрунтованою. Вказаних вимог закону суддя першої інстанції дотримався в повній мірі. Постанова судді від 18.11.2025 щодо ОСОБА_1 винесена з дотриманням вимог КУпАПу, згідно встановлених фактичних обставин вчиненого правопорушення, яка ґрунтується на зібраних та досліджених під час розгляду справи по суті доказах. -3- При складанні протоколу, ОСОБА_8 роз`яснювалися його права і обов`язки, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, чим скористався ОСОБА_1 , надавши пояснення по суті правопорушення. Апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ст. 173 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка. Зокрема, вина ОСОБА_1 підтверджується доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 767590 від 15.11.2025, відповідно до якого 04.10.2025 о 15 год ОСОБА_1 , знаходячись у громадському місці в с. Тур`я Бистра по вул. Івана Франка, Ужгородського району Закарпатської області , висловлювався на адресу громадянина ОСОБА_3 , нецензурною лайкою, та своїми діями ОСОБА_1 порушив громадський порядок та спокій громадян, чим вчинив дрібне хуліганство, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 173 КУпАП; повідомленням начальника ВП № 1 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області від 10.10.2025 щодо спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 ; рапортом інспектора ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області від 04.10.2025, з якого вбачається, що до КНП «Свалявська міська лікарня» звернувся ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_3 з тілесними ушкодженнями: ЗЧМТ, забійно-рваною раною нижньої губи; протоколом прийняття заяви ОСОБА_3 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 04.10.2025; письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_3 від 04.10.2025, в яких останній вказує на те, що ОСОБА_5 28.09.2025 (моб. тел: НОМЕР_1 ), знаходячись на подвір`ї житлового будинку його колишньої дівчини ОСОБА_9 , 2008 року народження, наніс йому декілька ударів руками, стисненими в кулак в область голови, внаслідок чого він впав на землю, при цьому втратив свідомість; копією довідки КНП «Свалявська міська лікарня» від 04.10.2025, в якій міститься повідомлення про те, що о 09 год 55 хв 04.10.2025 звернувся ОСОБА_3 із забійно-рваною раною нижньої губи, струсом головного мозку, ЗЧМТ; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 05.11.2025, з яких вбачається, що останній не заперечував проти фактичних обставин, викладених у складеному протоколі про адміністративне правопорушення від 05.11.2025 та вказував, що в с. Тур`я Бистра 04.10.2025 він ображав ОСОБА_3 нецензурними словами та наніс останньому декілька ударів по тілу, після чого пішов до себе додому Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 04.10.2025, близько о 15 год знаходився по вул. І. Франка в с. Тур`я Бистра та у нього виник конфлікт з потерпілим ОСОБА_3 на ґрунті того, що останній образив його дівчину ОСОБА_9 . В ході конфлікту він висловлювався на адресу ОСОБА_3 нецензурною лайкою, а також наніс декілька ударів кулаком по голові та різним частинам тіла ОСОБА_3 , після чого останній впав на землю. Також йому відомо, що ОСОБА_3 звертався до правоохоронних органів із заявою на нього про притягнення до відповідальності. В судовому засіданні ОСОБА_1 вказував, що у вчиненому розкаюється, вину щодо хуліганський дій відносно ОСОБА_3 визнає, про вчинене шкодує. ОСОБА_1 запевнив, що належні висновки для себе зробив, та подібного не повториться. Крім того, просив суворо його не карати. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками передбаченого ст. 173 КУпАП адміністративного правопорушення поліцейський офіцер громади ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області старший лейтенант поліції Торогій І. С. був упереджений та необ`єктивний, і що в нього були підстави для фальсифікації -4- протоколу чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи, оскільки у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що вищевказаний поліцейський при виконанні своїх функціональних обов`язків діяв у межах наданих йому повноважень. Крім того, в ході апеляційного розгляду справи не встановлено й жодних достовірних даних про те, що у потерпілого ОСОБА_3 були підстави для обмови ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ст. 173 КУпАП адміністративного правопорушення, оскільки такі дані не підтверджені будь-якими належними доказами. У зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не вчиняв правопорушення, яке ставиться йому у провину, у зв`язку з тим, що потерпілий ОСОБА_3 звернувся до правоохоронних органів із заявою щодо іншої особи, а не щодо нього, апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені будь-якими доказами, а також не спростовують факту вчинення ним вищевказаного адміністративного правопорушення та спрямовані на ухилення останнього від адміністративної відповідальності за вчинення дрібного хуліганства. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не порушував громадського порядку та не вчиняв щодо ОСОБА_3 дрібного хуліганства, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду справи й повністю спростовуються наявними в матеріалах справи та наведеними вище доказами. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд звертає увагу на таке. Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає вчинення особою дрібного хуліганства, тобто нецензурної лайки в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок. Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства. Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що призвели до порушення громадського порядку і спокою громадян. Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій. Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян. Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є суспільні відносини саме у сфері громадського порядку, а для кваліфікації дій особи за цією статтею встановлення хуліганського мотиву є обов`язковим. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною нормою, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян До поняття «інші подібні дії» слід віднести такі прояви дрібного хуліганства, як: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком; співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних -5- анекдотів групам людей; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; публічне справляння природних потреб у не відведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільне без потреби зупинення комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах; зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів; умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення буде порушений громадський порядок і прагне до цього. Отже для кваліфікації дій особи за ст. 173 КУпАП, необхідно співставити фактичні обставини події, тобто відповідність конкретного діяння, а також наявні докази із ознаками того чи іншого складу правопорушення, передбаченого у диспозиції статті КУпАП. Апеляційний суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази, у своїй сукупності, дають апеляційному суду підстави прийти до висновку про те, що своїми діями ОСОБА_1 порушив громадський порядок та спокій громадян, що виразилось у образі ОСОБА_3 нецензурною лайкою та чіплянні до останнього. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що подія мала місце поблизу житлового будинку ОСОБА_9 по АДРЕСА_4. Із цих підстав, доводи про те, що рапорт та протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення стосується іншої особи, апеляційний суд визнає безпідставними і такими, що не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення саме ОСОБА_1 . При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що зміст складеного щодо ОСОБА_1 протоколу свідчить про те, що такий відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки у ньому відображені всі необхідні й передбачені цією нормою відомості та обставини, у тому числі викладена суть адміністративного правопорушення, яка підтверджує факт наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. При цьому, апеляційний суд зазначає, що додані до протоколу докази, яким дав обґрунтовану оцінку суд першої інстанції, є достатніми для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 , що в свою чергу свідчить і про безпідставність та неспроможність доводів апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт вчинення ним адміністративного правопорушення. Таким чином, докази покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву. Оцінивши зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. -6- Між тим, при застосуванні до ОСОБА_1 адміністративного стягнення судом першої інстанції не враховано характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , його майновий стан, ступінь його вини, ставлення до вчиненого. Згідно ст. 23, 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність та враховується мета адміністративного стягнення, яка застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Зі змісту постанови місцевого суду вбачається, що в ній відсутні належні обґрунтування та мотиви обрання судом саме такої міри та виду адміністративного стягнення, як громадські роботи, з огляду на справедливий баланс між адміністративним проступком та мірою відповідальності. Статтею 24 КУпАП зазначено, що обставинами, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі. Обставини, які пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, є проявом принципу індивідуалізації покарання. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості вчиненого правопорушення, а також його наслідкам. При визначенні виду і міри адміністративного стягнення до ОСОБА_1 , судом першої інстанції не було враховано дані про особу винного, зокрема, щодо визнання ним вини. У судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 вказав, що у вчиненому розкаюється, вину визнає, запевняє, що належні висновки для себе зробив, та подібного не повториться. Разом з тим, судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що ОСОБА_1 вину у вчиненому визнав та щиро розкаявся. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності. -7- Накладаючи адміністративне стягнення відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП, суд першої інстанції не врахував обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, відсутність обставин, які його обтяжують, та дані про особу ОСОБА_1 і застосував до останнього стягнення у виді громадських робіт на строк - 50 (п`ятдесят) годин, яке, в даному випадку, є занадто суворим і тому його застосування не відповідає балансу відповідності між адміністративним проступком та застосованою за це мірою відповідальності. Враховуючи встановлене, суд вважає за необхідне змінити судове рішення в частині накладення адміністративного стягнення за ст. 173 КУпАП, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі семи неоподаткованих мінімумів доходів громадян. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 18.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП в частині накладання адміністративного стягнення змінити. Застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 07 (семи) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 (сто дев`ятнадцять) грн. В решті постанову судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 18.11.2025 щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя