Постанова ККС ВС № 274/1/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 січня 2026 року м. Київ справа № 274/1/18 провадження № 51-2325 км 24 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 , виправданих ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції), захисників ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_10 (у режимі відеоконференції), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 19 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердичева Житомирської області, жителя АДРЕСА_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Горлівка Донецької області, жителя АДРЕСА_2 , виправданих за пред`явленими їм обвинуваченнями у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК). Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2024 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано невинуватими та виправдано за ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведеністю вчинення ними кримінального правопорушення.

2. Цивільний позов представника потерпілого відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК залишено без розгляду

3. Вінницький апеляційний суд ухвалою від 19 травня 2025 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишив без змін.

4. Органами досудового розслідування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачувалися у вимаганні передачі чужого майна за попередньою змовою групою осіб, із погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та вбивства, що завдало шкоди потерпілому у великих розмірах та незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого за таких обставин.

5. Так, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачувалися у тому, що у невстановлений слідством день, час та місці у квітні 2017 року ОСОБА_11 (кримінальне провадження щодо якого закрито судом у зв`язку зі смертю) та ОСОБА_8 від їхнього спільного знайомого ОСОБА_7 достовірно стало відомо про купівлю 07 квітня 2017 року ОСОБА_12 у м. Гайленкірхен Федеративної Республіки Німеччина вантажного автомобіля MAN TGA 18.480 з напівпричепом, який на той час був не розмитненим та з 15 квітня 2017 року перебував на території автомобільної стоянки на вул. КІМа (Зоряна), 32 в у м. Бердичеві Житомирської області, а також щодо наявності усної домовленості між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 щодо передачі останнім ОСОБА_7 після розмитнення вказаного вантажного автомобіля 8000 доларів США, до якої входить: 6000 доларів США - повернення боргу знайомому ОСОБА_7 та 2000 доларів США - оплата послуг за супровід ОСОБА_7 автомобіля з Німеччини до України. Саме в цей час у ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом та вимагання чужого майна, а саме грошових коштів у ОСОБА_12 , у великому розмірі.

6. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_11 , діючи із корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , маючи намір на незаконне вимагання передачі чужого майна, не дочекавшись розмитнення вантажного автомобіля та передачі вищевказаних грошових коштів ОСОБА_7 , бажаючи незаконно збагатитись шляхом погроз та вимагання чужого майна, діючи у рамках спільної злочинної змови із ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , близько 09:30 год. 22 квітня 2017 року зателефонував ОСОБА_12 та призначив зустріч в кафе «Філіжанка» на вул. Миру у м. Бердичеві Житомирської області. Цього ж дня о 09:40 год. ОСОБА_11 , продовжуючи свої спільні злочинні дії, разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прибули до вищевказаного кафе, де зустрівся з ОСОБА_12 та під надуманим приводом, а саме небажання ОСОБА_12 сплатити борг перед ОСОБА_7 , повідомив потерпілому про боргові зобов`язання перед ними у розмірі 40 000 доларів США, тобто висловив неправомірну вимогу сплатити зазначену суму коштів, а на відмову ОСОБА_12 сплачувати вказану суму коштів, діючи у рамках єдиного злочинного умислу з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , погрожуючи застосуванням насильства та вбивством, повідомив, що в заставу гарантії сплати грошових коштів вони забирають його автомобіль MAN TGA 18.480 із напівпричепом та наказав передати йому документи та ключі від автомобіля. Після чого ОСОБА_13 наніс ОСОБА_12 один удар кулаком своєї правої руки в обличчя, завдавши фізичного болю потерпілому, та наголосив, що у разі подальшої відмови потерпілого у визнанні боргу перед ними на суму 40 000 доларів США, до нього буде застосовано зброю, тобто висловив погрозу у заподіянні тілесних ушкоджень, небезпечних для його життя та здоров`я, при цьому в підтвердження своїх дій поклав руку собі на пояс, за яким знаходилась зброя, таким чином вказуючи, що має при собі зброю та може її застосувати.

7. ОСОБА_12 , усвідомлюючи, що невиконання ним незаконних вимог останніх може призвести до застосування до нього фізичного насильства або вбивства, побоюючись за своє життя та здоров`я, погодився на незаконну вимогу ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , передав їм ключі та документи до автомобіля MAN TGA 18.480 з напівпричепом, вартістю 1 322 000 грн. У подальшому ОСОБА_11 , продовжуючи свій злочинний умисел, разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , погрожуючи застосуванням насильства до ОСОБА_12 , змусили останнього показати, де знаходиться автомобіль MAN TGA 18.480 з напівпричепом. Потерпілий, побоюючись за своє життя та здоров`я, повідомив останнім, що вантажний автомобіль MAN TGA 18.480 з напівпричепом знаходиться на території автомобільної стоянки на вул. КІМа (Зоряна), 32 у м. Бердичеві Житомирської області, після чого разом із ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прибув на територію автомобільної стоянки, що за вищевказаною адресою, де ОСОБА_11 , продовжуючи свої злочинні дії, разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 незаконно заволоділи автомобілем MAN TGA 18.480, а саме у зв`язку з тим, що у ОСОБА_11 відсутні навички у керуванні вантажним транспортним засобом, останній зателефонував до свого знайомого ОСОБА_14 та попросив його відвезти вантажний автомобіль на стоянку, і ОСОБА_14 , не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на незаконне заволодіння транспортним засобом, погодився на прохання ОСОБА_11 та відвіз вантажний автомобіль MAN TGA 18.480 з напівпричепом на стоянку по вул. Піонтковського, 6-А у м. Бердичеві, де залишив на зберігання, а ключі від автомобіля передав назад ОСОБА_11 .

8. У подальшому ОСОБА_11 , продовжуючи діяти у рамках єдиного злочинного умислу з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , за повернення потерпілому вищевказаного автомобіля MAN TGA 18.480 з напівпричепом, не припиняючи погроз у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , вимагав у останнього 40 000 доларів США за повернення йому автомобіля. Потім, у невстановлений слідством день, час та місці у травні 2017 року, зважаючи на той факт, що документи на автомобіль MAN TGA 18.480 були оформлені на ОСОБА_12 і він є власником автомобіля, ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , не маючи змоги отримати документи на право власності та продати автомобіль, погодились на неодноразові прохання ОСОБА_12 повернути йому автомобіль та висловили вимогу, що після повернення йому його вантажного автомобіля MAN TGA 18.480 останній повинен сплатити їм 40 000 доларів США та розрахуватись з ОСОБА_7 за послуги у супроводі вантажного автомобіля з Німеччини до України, на що ОСОБА_12 , побоюючись за своє життя та здоров`я, погодився на висловлену незаконну вимогу. Після чого, ОСОБА_15 , отримавши від ОСОБА_11 ключі та документи на вантажний автомобіль MAN TGA 18.480 з напівпричепом, передав їх ОСОБА_12 та повідомив, що зазначений автомобіль знаходиться на стоянці на вул. Піонтковського, 6-А у м. Бердичеві, де він зможе його забрати. Цього ж дня ОСОБА_12 приїхав на стоянку за вказаною адресою та відвіз свій вантажний автомобіль MAN TGA 18.480 з напівпричепом на стоянку вантажних автомобілів на вул. КІМа (Зоряна), 32 у м. Бердичеві, де залишив його на зберігання.

9. Далі 11 травня 2017 року потерпілий ОСОБА_12 після розмитнення та оформлення відповідних документів зареєстрував право власності на власний вантажний автомобіль MAN TGA18.480 сідловий тягач-Е, 2007 року випуску, за державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , та передав згідно домовленості ОСОБА_7 8000 доларів США, незважаючи на це, останній разом із ОСОБА_11 та ОСОБА_8 продовжували вимагати передачі у ОСОБА_12 ще 30 000 доларів США.

10. Не припиняючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння шляхом вимагання чужого майна, яке належить ОСОБА_12 , у період із травня по вересень 2017 року ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою, неодноразово телефонували до потерпілого та зустрічалися з ним у м. Бердичеві Житомирської області, продовжуючи повторно висловлювати потерпілому незаконну вимогу сплатити їм грошові кошти, при цьому вказували суми від 10 000 до 30 000 доларів США та наполягали на виконанні раніше визначених ними вимог щодо передачі грошових коштів, а у разі невиконання яких продовжували висловлювати погрози щодо заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та вбивства.

11. У подальшому, у невстановлений слідством день, час та місці, ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , залучили до своїх злочинних дій осіб щодо яких кримінальне провадження зупинено у зв`язку з призовом для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, тобто вступили із останніми у попередню злочинну змову щодо вимагання чужого майна, а саме грошових коштів у великому розмірі у ОСОБА_12 .

12. Продовжуючи свої злочинні дії, особи щодо яких кримінальне провадження зупинено у зв`язку з призовом для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , 09 жовтня 2017 року, маючи умисел на отримання чужого майна шляхом вимагання, достовірно знаючи про місце знаходження ОСОБА_12 , прибули близько 12:30 год. на автомобілі марки Ауді А6 на стоянку вантажних автомобілів, що на вул. Зоряна (колишня назва вул. КІМа), 32 у м. Бердичеві Житомирської області.

13. Після чого, перебуваючи у вказаному місці, особа, щодо якої кримінальне провадження зупинено у зв`язку з призовом для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, діючи повторно за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та іншою особою, щодо якої кримінальне провадження зупинено у зв`язку з призовом для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, погрожуючи предметом, зовні схожим на пістолет, у черговий раз висловили ОСОБА_12 вимогу передачі грошових коштів у розмірі 30 000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 09 жовтня 2017 року становить 802 200 грн., посилаючись на те, що усі можливі терміни вийшли та їм потрібні гроші, погрожуючи при цьому вбивством. У свою чергу особа, щодо якої кримінальне провадження зупинено у зв`язку з призовом для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, з метою залякування ОСОБА_12 наніс останньому один удар в обличчя, завдавши фізичного болю.

14. Усвідомлюючи реальність пред`явлених погроз останніми та можливість їх реалізації, ОСОБА_12 не чинив перешкод у заволодінні автомобілем.

15. Цього ж дня особи щодо яких кримінальне провадження зупинено у зв`язку з призовом для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, були затримані працівниками правоохоронних органів на території стоянки вантажних автомобілів на вул. Зоряна (колишня назва вул. КІМа), 32 у м. Бердичеві Житомирської області, після заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень. Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

17. На обґрунтування свого прохання зазначає, що апеляційний суд не врахував, що на час направлення обвинувального акта до суду у розпорядженні сторони обвинувачення з об`єктивних причин не було розсекречених ухвал Житомирського апеляційного суду на проведення НСРД у зв`язку з чим вони не могли бути відкриті в порядку ст. 290 КПК стороні захисту, а були відкриті під час судового розгляду кримінального провадження 04 квітня 2019 року, що, на думку прокурора, жодним чином не призвело до порушення чи обмеження прав обвинувачених. Також зазначає, що під час відкриття матеріалів стороні захисту ніхто з учасників не заявляв відповідних клопотань і не мав будь-яких зауважень, були відсутні такі клопотання і під час судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій. Наголошує, що всі протоколи за наслідками проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) були відкриті стороні захисту під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

18. Посилання апеляційного суду на те, що ухвали апеляційного суду були розсекречені не тим органом, який проводив його засекречування, не відповідає дійсності, оскільки на звороті кожної ухвали міститься відтиск печатки режимно-секретного сектору СУ ГУНП в Житомирській області з посиланням на акт Апеляційного суду Житомирської області.

19. Прокурор вважає помилковими висновки апеляційного суду про наявність підстав для визнання недопустимими доказів, отриманих в результаті проведення НСРД і самих протоколів, з тих підстав, що в них зазначено проведення відповідних заходів у певні дати, з посиланням на ухвали апеляційного суду, отримані пізніше, оскільки є очевидним, що посилання на окремі з вказаних ухвал є лише технічною помилкою у вступній частині протоколів. Стверджує, що судом апеляційної інстанції не враховано доводи прокурора, про те, що щодо ОСОБА_7 станом на 04 травня 2017 року проводилось НСРД на підставі ухвали від 27 квітня 2017 року № 20-2, а щодо ОСОБА_11 проводилось НСРД за період з 28 квітня по 08 червня 2017 року на підставі ухвали від 27 квітня 2017 року № 19-2, які є в матеріалах провадження.

20. Щодо невідкриття в порядку ст. 290 КПК постанови прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі слідчого експерименту від 09 жовтня 2017 року № 1366 прокурор зазначає, що ні під час, ні після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження у сторони захисту не було заяв та зауважень, у тому числі клопотань про відкриття даної постанови прокурора. Також питання законності проведення вказаної НСРД у обвинувачених та їх захисників не виникало протягом строку судового і апеляційного розглядів.

21. Зазначає, що посилання на те, що за пред`явленим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинуваченням, останні не розпочали рух на автомобілі унаслідок запуску двигуна чи буксирування або ж перевезення на іншому транспортному засобі, не спростовує факту вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК за обставин, вказаних в обвинувальному акті, що залишилося поза увагою апеляційного суду.

22. Посилається, що судом апеляційної інстанції, без наведення будь-яких доводів та аргументів, фактично відкинуто показання потерпілого ОСОБА_12 , який чітко та послідовно повідомив про обставини вчинення відносно нього вказаних злочинів та роль і безпосередню участь при цьому обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_16 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 . При цьому рішення апеляційного суду не містить мотивованих доводів і аргументів таких дій, їх аналізу у сукупності з іншими доказами.

23. У контексті наданих стороною захисту документів, зокрема висновку експертизи про те, що начебто лист прокурора від 12 грудня 2017 року, яким слідчому було направлено матеріали для вирішення питання про розсекречення ухвал слідчих суддів, підписаний не прокурором ОСОБА_21 , який наразі є адвокатом. Стверджує, що апеляційним судом зроблений безпідставний висновок про те, що вказаний лист у період 2018-2024 не існував, враховуючи, зокрема, наявність у ньому відповідних реквізитів, таких як номер і дата, відтиск печатки і записи працівника РСЧ прокуратури області, ідентичність яких судом не ставилась під сумнів і не перевірялась, за потреби, зокрема, шляхом допиту слідчого, на адресу якого і був направлений цей лист. Також судом не враховано специфіку роботи з таємними документами, яка повністю виключає можливість їх вирішення іншими особами, крім тих, яким вони адресовані. Відповідно ніхто, окрім отримувача (адресата), не може його розглянути і надати відповідь.

24. На адресу Верховного Суду захисник ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_7 надіслав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив відмовити у задоволенні скарги, а судові рішення щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без зміни Позиції учасників судового провадження

25. Прокурор та представник потерпілого підтримали подану касаційну скаргу. Виправдані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заперечували щодо задоволення поданої касаційної скарги. Мотиви Суду

26. Заслухавшидоповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

27. Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції із додержанням вимог чинного законодавства.

28. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

29. Статтею 438 КПК визначено підстави для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, серед яких є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, водночас ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

30. Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

31. Верховний Суд звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів.

32. Положеннями ст. 419 КПК передбачено, що в мотивувальній частині ухвали, зокрема, зазначається короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення, мають бути зазначені підстави, із яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Усі доводи, які містяться в апеляційних скаргах мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів із тим, щоб жоден із них не залишився нерозглянутим. Однак цих законодавчих вимог апеляційний суд не дотримався.

33. Як убачається з матеріалів провадження, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області вироком від 01 лютого 2024 року визнав невинуватими та виправдав за ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведеністю вчинення ними кримінального правопорушення.

34. Не погодившись із судовим рішенням, прокурор та представник потерпілого подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати вирок місцевого суду і ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст.289 КК та призначити їм покарання за цим Законом, задовольнити цивільний позов потерпілого.

35. У своїх апеляційних скаргах прокурор та представник потерпілого, посилаючись на положення ч. 3 ст. 404 КПК, просили провести часткове судове слідство. Це клопотання було озвучено прокурором у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 17 червня 2024 року і було задоволено, про що була постановлена ухвала, відповідно до якої суд задовольнив клопотання прокурора, постановив на підставі ч. 3 ст. 404 КПК повторно допитати потерпілого ОСОБА_12 , дослідити матеріали проведення негласних слідчих дій та інші письмові докази.

36. За результатами апеляційного розгляду, Вінницький апеляційний суд ухвалою від 19 травня 2025 року апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого залишив без задоволення, а судові рішення без змін.

37. При цьому суд апеляційної інстанції, провівши часткове судове слідство, в тому числі й повторно допитавши потерпілого ОСОБА_12 , у своїй ухвалі не надав жодної оцінки показанням потерпілого в суді апеляційної інстанції, який надав чіткі та послідовні показання про обставини вчинення щодо нього інкримінованих органом досудового розслідування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 злочинів та роль і безпосередню участь кожного з них, зокрема й тому, що вже після повернення всієї суми боргу за автомобіль ОСОБА_7 , останній телефонував до нього з приводу повернення боргу.

38. Також прокурор в касаційній скарзі слушно зазначив про те, що ухвала апеляційного суду не містить правового обґрунтування щодо недопустимості як доказу кожного протоколу НСРД, а лише наведено окремі з них. При цьому колегія суддів зауважує, що в матеріалах кримінального провадження наявні тринадцять протоколів НСРД за період з 06 червня по 30 жовтня 2017 року, однак в ухвалі апеляційного суду зазначено, з обґрунтуванням їх незаконності, лише щодо п`яти.

39. Крім того, заслуговують на увагу і твердження прокурора про те, що поза увагою апеляційного суду залишилися доводи щодо незаконного виправдання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК у формі співучасті, а той факт, що вони безпосередньо не керували автомобілем потерпілого не спростовує вчинення ними цього кримінального правопорушення.

40. Наведене свідчить, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 419 КПК при розгляді апеляційних скарг, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (ч. 1 ст. 412 КПК), які відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу є підставою для скасування судового рішення у касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

41. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, виконати вказівки суду касаційної інстанції, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційних скаргах, дати на них вичерпні відповіді й постановити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки. Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд ухвалив: Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково. Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 19 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3