Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/3468/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3468/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І. Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 12 січня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив: - визнати неправомірними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії від 28.08.2024 року за № 220150001426, щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком; - зобов`язати відповідача зарахувати до загального трудового стажу позивача роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 14.12.1981 з 19.04.1982 по 14.06.1982, згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 02.07.1984 з 01.04.1096 по 24.11. 1987, з 10.06.1990 по 17.06.1992; - зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з дня виникнення такого права. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.04.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 28.08.2024 за № 220150001426 щодо відмови у призначення ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 14.12.1981 з 19.04.1982 по 14.06.1982, та періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 від 02.07.1984 з 01.04.1986 по 24.11.1987, з 10.06.1990 по 17.06.1992. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.08.2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду зазначених у даному рішенні. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.08.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-ІV. Рішенням Головного управління ПФУ в Житомирській області від 28.08.2024 за № 220150001426 позивачу відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. За підрахунком Головного управління ПФУ в Житомирській області страховий стаж позивача становить 20 років 08 місяців 16 днів. Відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховано: - період роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 14.12.1981 з 19.04.1982 по 14.06.1982, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу; - періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 від 02.07.1984 з 01.04.1986 по 24.11.1987, з 10.06.1990 по 17.06.1992, оскільки відсутня інформація про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі. Вважаючи свої права порушеними таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції при ухваленні рішення в оскаржуваній частині виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі вказаної норми апеляційний суд не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову виходячи з наступного. Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Згідно зі п.4 ч.1 ст. 115 Закону № 1058-IV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі відсутня. Згідно реєстру застрахованих осіб враховано всі періоди трудової діяльності. Страховий стаж особи становить 20 років 08 місяців 16 днів. Позивач матиме право на пенсійну виплату з 11.06.2026 або при набутті необхідного страхового стажу. Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком відповідно до до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону, здійснено структурним підрозділом Управління та 28.08.2024 винесено рішення про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Отже, дії Управління є правомірними та вмотивованими. Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. До стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв (частина перша статті 56 Закону № 1788-XII). Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Відповідно до пунктів 1-2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договору і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи. Крім того, Інструкцією № 162, що діяла у спірний період роботи позивача, унормовано, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника - прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення. У графi 4 трудової книжки зазначається пiдстава для внесення запису до трудової книжки - наказ (розпорядження) керiвника пiдприємства, дата його видачi i номер. Згідно матеріалів справи відповідач спірним рішенням відмовив у зарахуванні до страхового стажу позивача період роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 14.12.1981 з 19.04.1982 по 14.06.1982, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу та періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 від 02.07.1984 з 01.04.1986 по 24.11.1987, з 10.06.1990 по 17.06.1992, оскільки відсутня інформація про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі. За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права. Водночас працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком. При цьому судом першої інстанції правильно встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме відомості про дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дані про реквізити наказу про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача. Згідно із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. У свою чергу згідно з вимогами статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємств, у яких працював позивач, або архівних установ для отримання відомостей щодо спірних періодів роботи позивача. Також відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними. Відтак, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 28.08.2024 за № 220150001426, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії та не зараховано до страхового стажу періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 14.12.1981 з 19.04.1982 по 14.06.1982, та періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 від 02.07.1984 з 01.04.1986 по 24.11.1987, з 10.06.1990 по 17.06.1992, є протиправним. Як наслідок, необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 14.12.1981 з 19.04.1982 по 14.06.1982, та періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 від 02.07.1984 з 01.04.1986 по 24.11.1987, з 10.06.1990 по 17.06.1992 та повторно розглянути заяву позивача від 21.08.2024 про призначення пенсії за віком із врахуванням висновків суду. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.