Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/2552/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 грудня 2025 року м.Дніпросправа № 160/2552/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 160/2552/25 (суддя Озерянська С.І., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30.08.2024 року № 047150023155 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач) зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 період навчання в Криворізькому коксохімічному технікумі з 01.09.1978 року по 01.07.1982 року та період військової служби в Радянській армії з 28.11.1982 року по 28.12.1984 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 14 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 22.08.2024 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Так, суд: - визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30.08.2024 року № 047150023155 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.08.2024 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Із рішенням суду не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення процесуальних норм, відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у спірному рішенні, яке скасував суд першої інстанції, наведено мотиви його прийняття. У позивача відсутнє право на призначення пенсії відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону №1058 через відсутність необхідного страхового стажу. Надані позивачем документи до заяви не підтверджують наявності у нього відповідного пільгового стажу. Відповідач наполягає, що спірне рішення прийнято ним у відповідності до вимог діючого законодавства і суду були відсутні підстави для його скасування. Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідача не скористався. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.08.2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та прийнято рішення від 30.08.2024 року № 047150023155, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком, відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки позивач не набув необхідного страхового стажу. У рішенні зазначено: вік заявника 61 рік, страховий стаж особи становить 27 років 1 місяць 19 днів. За наданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Позивач, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30.08.2024 року № 047150023155 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та не зарахування періоду навчання та проходження військової служби до пільгового стажу, звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновків, що оскільки на момент призову на строкову військову службу позивач працював на посаді, яка передбачала право на пенсію на пільгових умовах, час перебування позивача на військовій службі підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі, в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії не було надано оцінку та не було обґрунтовано підстав неврахування спірних періодів до страхового стажу позивача та відповідно не надано оцінку факту перевищення таких періодів наявному пільговому стажу за Списком №1. Відмовляючи в частині позовних вимог, суд вказав, що не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача. Тому, належним способом захисту прав позивача, буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, з врахуванням наведених обставин. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне. За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Згідно із преамбулою Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003р. № 1058-IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність її професії, посади до пільгової, тобто до Списку №1 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості загального та пільгового стажу на таких роботах та досягнення відповідного віку, встановленого законом. Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення та частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №

637. Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Відповідно до пункту 6 Порядку №637, для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ. Отже, відомості про наявність у позивача стажу роботи за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" підтверджуються записами в трудовій книжці, і лише за відсутності таких записів - відповідними довідками з місця роботи. Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 28.07.1981 року ОСОБА_1 , вбачається наступна інформація про навчання та військову службу у спірні періоди: - запис № 5 з 01.09.1978 року по 01.07.1982 року учень денного відділення Криворізького коксохімічного технікуму, диплом НОМЕР_2 ; - запис №8 від 28.11.1982 року та запис №9 від 28.12.1984 року служба в рядах Радянської армії, наказ №202 від 27.09.1984 року. Судом встановлено, що відповідачем не було надано оцінку та не зазначено в спірному рішенні причини неврахування до пільгового стажу періодів навчання та військової служби позивача. Згідно розрахунку стажу форми РС - право до пільгового стажу за Списком №1 ОСОБА_1 для призначення пенсії, відповідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не зараховано період навчання з 01.09.1978 року по 01.07.1982 року та період військової служби в Радянській армії з 28.11.1982 року по 28.12.1984 року. Статтею 38 Закону України Про професійно-технічну освіту № 103/98-ВР від 10.02.1998 передбачено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Період навчання позивача підтверджується записами трудової книжки та копією диплому Криворізького коксохімічного технікуму НОМЕР_2 від 01.07.1982 за спеціальністю Технологія коксохімічного виробництва про присвоєння ОСОБА_1 кваліфікації техніка-технолога. За частиною 4 статті 16 Закону України Про професійно-технічну освіту випускнику вищого професійного училища, якому присвоєно кваліфікацію "молодший спеціаліст", видається диплом, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України. Професійно-технічна освіта спрямована на формування у громадян професійних знань, умінь, навичок, розвиток духовності, культури, відповідного технічного, технологічного і екологічного мислення з метою створення умов для їх професійної діяльності. Професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах. Відповідно до статті 17 Закону України Про професійно-технічну освіту заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я. Відповідно до статті 18 Закону України Про професійно-технічну освіту до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання. Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання. Відповідно до частин 1, 2 статті 40 Закону України Про освіту професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, перепідготовку, підвищення їх професійної кваліфікації. Професійно-технічна освіта громадян здійснюється на базі повної загальної середньої освіти або базової загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту. Частиною 1 статті 43 Закону України Про освіту вищими закладами освіти є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що професійно-технічний заклад вирізняється не стільки типом закладу (училище, техніком тощо), а і видом навчання та здобуття професійних навичок у відповідному закладі. Відповідач не наводить обґрунтувань, чому здобування освіти в технікумі не може бути віднесено до професійно-технічного навчання. Відповідно до статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби. Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Суд встановив, що на момент призову на строкову військову службу позивач працював на посаді, яка передбачала право на пенсію на пільгових умовах, а тому час перебування позивача на військовій службі підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідно до вимог пункту «д» статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення та статті 38 Закону України Про професійно-технічну освіту, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі, в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Як вбачається з записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач з 07.09.1981 року по 04.11.1981 року (1 місяць 28 днів) працював в коксовому цеху №2 дверним 5 розряду та з 02.08.1982 року по 03.11.1982 року (3 місяці 2 дні) працював газовиком 5 розряду коксових печей, звільнений у зв`язку з призовом на військову службу. З розрахунку стажу форми РС-право вбачається, що відповідачем вказані періоди роботи були зараховані до пільгового стажу за Списком №

1. Водночас період навчання з 01.09.1978 року по 01.07.1982 року (3 роки, 10 місяців, 1 день) та період військової служби в Радянській армії з 28.11.1982 року по 28.12.1984 року (2 роки, 1 місяць, 1 день), які позивач просить зарахувати до пільгового стажу за Списком №1, перевищують наявний стаж роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії не було надано оцінку та не було обґрунтовано підстав неврахування спірних періодів до страхового стажу позивача та відповідно не надано оцінку факту перевищення таких періодів наявному пільговому стажу за Списком №1. З огляду на викладене, є правильними висновки суду, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30.08.2024 року № 047150023155 є протиправним та підлягало скасуванню. Оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, а відповідач не навів у спірному рішенні мотивів неврахування спірного періоду навчання та військової служби в армії позивача до його пільгового стажу, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву, з врахуванням наведених обставин. Згідно із ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта. Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків. Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення. Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів. Крім того, статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати, тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Суд обґрунтовано зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву позивача, оскільки відповідачем в повній мірі не були реалізовані дискреційній повноваження (зокрема, в частині обрахунку пільгового стажу із зазначенням причин неврахування спірного періоду). В даному випадку без зарахування УПФУ відповідним рішенням спірних періодів до пільгового стажу позивача, з урахуванням висновків суду, є передчасним вирішення питання призначення пенсії. Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється. Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 160/2552/25 залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак