Постанова 4850 № 200/6459/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2026 року справа №200/6459/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі № 200/6459/25 (головуючий суддя у І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 104650021652 від 02.04.2025 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах за віком; - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 104650021652 від 21.07.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з часу первісного звернення із заявою про призначення пенсії (26.03.2025), виходячи з пільгового стажу роботи за професією, що передбачена списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який становить 12 років 10 місяців 9 днів та зарахувавши до страхового стажу період навчання згідно диплому НОМЕР_1 , виданого Докучаєвським торговим технікумом Мінвуглепрому СРСР 02.07.1988. В обґрунтування позову зазначила, що 26.03.2025 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» з доданими документами. Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області № 104650021652 від 02.04.2025 відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу - 10 років. 14.07.2025 позивач повторно звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, додавши додатково на підтвердження пільгового характеру роботи уточнюючу довідку ПАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» від 20.01.2022 №

36. Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 21.07.2025 № 104650021652 повторно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком через не підтвердження пільгового стажу за Списком №

2. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано: період навчання з 01.09.1985 по 29.06.1988 згідно з дипломом НОМЕР_1 , оскільки в дипломі ім`я заявника не відповідає паспортним даним. Також не взято до уваги пільгову довідку від 20.01.2022 № 36, оскільки відсутні накази про атестацію робочого місця. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 104650021652 від 02.04.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 104650021652 від 21.07.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.03.2025, зарахувавши до пільгового стажу роботи за Списком № 2 період роботи з 23.01.1992 по 01.12.2004 (12 років 10 місяців 9 днів) та призначити пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 26.05.2025. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з судового збору у розмірі 1211,20 грн. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з судового збору у розмірі 1211,20 грн. Не погодившись з рішенням, відповідач - ГУ ПФУ в Донецькій області звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Надання уточнюючої довідки та документів, що підтверджують атестацію робочих місць, є необхідною умовою для зарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу, оскільки записи трудова книжка та інші документи, надані з заявою про призначення пенсії, містять не повні відомості щодо умов праці та характеру роботи позивача. Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий та пільговий стаж позивача, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження органів Фонду, якими останні наділені як юридичні особи публічного права. Відповідачем - ГУ ПФУ в Харківській області рішення суду першої інстанції не оскаржується. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Встановлені обставини справи. ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , 26.03.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» з доданими документами, яку було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.04.2025 № 104650021652 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недостатністю необхідного пільгового стажу, передбаченого частиною 2 статті 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 10 років. Зазначено, що пільговий стаж позивача за Списком № 2 складає 02 роки 03 місяці 28 днів. 14.07.2025 позивач повторно звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, додатково надавши на підтвердження пільгового характеру роботи довідку ПАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» від 20.01.2022 №

36. Вказана заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням ПФУ в Харківський області. Рішенням Головного управління ПФУ в Харківській області від 21.07.2025 № 104650021652 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №

2. У спірному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 30 років 02 місяці 04 дні, а пільговий стаж заявника за Списком № 2 відсутній. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано: - період навчання з 01.09.1985 по 29.06.1988 згідно з дипломом НОМЕР_1 , оскільки в дипломі ім`я заявника не відповідає паспортним даним; - не взято до уваги пільгову довідку від 20.01.2022 № 36, оскільки відсутні накази про атестацію робочого місця. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, в трудових книжках позивача належно відображені спірні періоди пільгової роботи, які додатково підтверджені уточнюючою довідкою, тому відповідачі протиправно не врахували період роботи позивача з 23.01.1992 по 01.12.2004 до її пільгового стажу. Оцінка суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом. Пунктом 2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». Згідно з ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників. Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до пункту 3 Порядку, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992. Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці. Крім того, після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статті 13, 62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. В трудових книжках позивача НОМЕР_3 від 29.01.1992 та НОМЕР_4 від 18.12.2023 належно відображено всі спірні періоди роботи позивача за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи. Тобто, всі спірні періоди належним чином відображені в трудовій книжці позивача і спору між сторонами з цього приводу немає. Зокрема, в трудовій книжці позивача НОМЕР_5 наявні наступні записи: - з 01.09.1985 по 02.07.1988 навчання в Докучаєвському торговому технікумі, що становить 2 роки 10 місяців 21 дні; - з 23.01.1992 по 01.12.2004 робота на Великоанадольському вогнетривкому комбінаті (після перейменування ПАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат») на посадах ученика транспортувальника у вогнетривкому цеху, транспортувальником в вогнетривкому цеху, транспортувальником (обслуговування механізмів) вогнетривкому цеху, що становить 12 років 10 місяців 9 днів; - з 02.12.2004 по 26.09.2012 робота контролером на КПП ділянки комбінату ПАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат», що становить 7 років 9 місяців 25 днів; - з 31.10.2012 по 24.10.2013 безробіття 0 років 11 місяців 24 дні; - з 21.12.2018 по 11.06.2025 робота машиністом насосних установок в ПАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» (звільнена за наказом № 14-з від 11.06.2025), що становить 6 років 5 місяців 21 день. Трудовою книжкою позивача НОМЕР_4 підтверджено роботу: - з 19.12.2023 по 01.02.2025 робота оператором чесального улаштування в ТОВ «Анпол» - 1 рік 1 місяць 13 днів (перетин періоду роботи в ПАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат»). Крім того, до страхового стажу зараховується період догляду за дитиною до досягнення 3-років згідно свідоцтва про народження доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 23.03.1989 по 22.01.1992. Таким чином, загальний страховий стаж позивача за наведеним розрахунком становить 33 роки 3 місяці 21 день, а пільговий стаж за професією транспортувальника у вогнетривкому цеху, транспортувальника (обслуговування механізмів) вогнетривкому цеху з 23.01.1992 по 01.12.2004 становить 12 років 10 місяців 9 днів. В спірний період роботи позивача діяли Списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та пільгових розмірах», постанова РМ СРСР від 26.01.1991 № 10, постанова КМУ від 11.03.1994 № 162 та постанова КМУ від 24.06.2016 № 461 відповідно до яких, посада транспортувальник у вогнетривких відділеннях внесена до Списків №

2. Водночас, відповідачами не оспорюється віднесення професії транспортувальника до Списку № 2, а спірний період не прийнято виключно з підстав не підтвердження записів у трудовій книжці уточнюючою довідкою. Позивачем надано уточнюючу довідку ПАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» від 20.01.2022 № 36 про підтвердження стажу роботи для призначення пільгової пенсії за результатами атестації робочих місць за умовами праці про те, що: - ОСОБА_1 працювала повний робочий день на (в) Приватному акціонерному товаристві «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» і в період з 23.01.1992 по 01.12.2004 (12 років 10 місяців 9 днів) за професією транспортувальник (обслуговування механізмів) вогнетривкого цеху № 3 (приймальна записка від 13.01.1992, наказ про переведення від 01.12.2004). - Виконувала обов`язки: обслуговувала транспортні механізми, забезпечувала своєчасне подавання у виробництво сировини, напівфабрикатів та матеріалів, наглядала за справним станом механізмів. - Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 із змінами «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», розділ V пункту 5а, відповідає професії списку № 2. - Згідно з наказами по підприємству «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення згідно списку № 2» від 29.01.2004 № 47, від 11.02.1999 № 53, від 16.02.1994 № 96, від 30.03.1989 № 106, та, згідно з колективним договором до стажу роботи, який дає право на пільгову пенсію, і згідно з пунктом 2-2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначена робота дає право на пенсію до досягнення пенсійного віку. - Великоанадольський вогнетривкий комбінат перейменовано в Приватне акціонерне товариство «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» згідно наказу від 01.12.1993 № 152-п. Вказана довідка від 20.01.2022 № 36 підписана керівником підприємства, начальником відділу кадрів та головним бухгалтером підприємства, підписи яких завірені печаткою підприємства та оформлена відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії та перерахування підприємствами та організаціями коштів на її виплату відповідно до постанови КМУ від 18.07.2007 № 937 (Додаток 1). Таким чином, окрім відповідних записів у трудових книжках позивача про роботу за професією, що передбачена Списком № 2, ця обставина підтверджена уточнюючою довідкою підприємства з посилання на відповідні накази, в тому числі про атестацію робочого місця за Списком №

2. Отже, в трудових книжках позивача належно відображені спірні періоди пільгової роботи, які додатково підтверджені уточнюючою довідкою від 20.01.2022 № 36, тому відповідачі протиправно не врахували період роботи позивача з 23.01.1992 по 01.12.2004 (12 років 10 місяців 9 днів) до її пільгового стажу, а отже цей період має бути врахований до спеціального стажу роботи позивача. Щодо дискреційних повноважень пенсійного органу суд зазначає наступне. Згідно зі змісту Рекомендації № R(80) 2 Комітету Міністрів державам - членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснити з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень, те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящих в ієрархії нормативно - правовим актам. Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межи завдань адміністративного судочинства. Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Право на судовий захист гарантовано статтею 55 Конституції України. Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Тобто, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається. При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Так, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, за наявності визначених законом підстав для врахування певних періодів роботи до спеціального стажу особи (підтвердження уточнюючою довідкою від 20.01.2022 № 36), відмовляти у врахуванні таких періодів. Отже, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, а саме: визначення пенсійному органу обов`язку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.03.2025, зарахувавши до пільгового стажу роботи за Списком № 2 період роботи з 23.01.1992 по 01.12.2004 (12 років 10 місяців 9 днів) та призначити пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 26.05.2025. За таких обставин суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Як визначено пунктами 3 та 8 частини шостої статі 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, а також типові справи. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Таким чином зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі № 200/6459/25 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі № 200/6459/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 12 січня 2026 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 12 січня 2026 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді Т.Г. Гаврищук Е.Г. Казначеєв