Постанова Чернігівський апеляційний суд № 728/881/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 09 січня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 728/881/25 Головуючий у першій інстанції Глушко О. І. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/69/26, №22-ц/4823/74/26 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В. секретар: Шкарупа Ю.В. Позивач: ОСОБА_1 Відповідач: ОСОБА_2 Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2 Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 липня 2025 року та ухвалу цього суду від 19 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди (суддя Глушко О.І.), ухвалені відповідно об 11 год. 14 хв. та о 16 год. 26 хв. у м.Бахмач, повний текст рішення складено 18 липня 2025 року, повний текст ухвали складено 19 серпня 2025 року, В С Т А Н О В И В: У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недостовірною та такою, що порушує її права на повагу до її гідності, честі та ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 посадовим особам Національної служби здоров`я України: «Медична сестра ОСОБА_1 вимагає сплатити кошти у розмірі 20 000 грн за переоформлення медичної документації у зв`язку зі зміною прізвища пацієнтки»; зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну та неправдиву інформацію шляхом повідомлення в письмовій формі Національну службу здоров`я України, керівництво та трудовий колектив Комунального некомерційного підприємства «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бахмацької міської ради Чернігівської області після набрання судовим рішенням у даній справі законної сили, наступного тексту спростування: «24 лютого 2025 року мною, ОСОБА_2 , в телефонній розмові із Національною службою здоров`я, була озвучена недостовірна та неправдива інформація щодо ОСОБА_1 , що вона вимагала у мене кошти у розмірі 20 000 грн за переоформлення медичної документації у зв`язку зі зміною прізвища пацієнтки»; стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 60 000 грн за розповсюдження недостовірної та неправдивої інформації. Позов мотивовано тим, що позивачка працює в Комунальному некомерційному підприємстві «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бахмацької міської ради Чернігівської області (далі КНП «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги») медичною сестрою в команді з лікаркою терапевтом ОСОБА_3 . Відповідачка звернулася до Національної служби здоров`я України (далі НСЗУ) із зверненням про те, що позивачка вимагає з неї сплатити кошти в сумі 20 000 грн за переоформлення медичної документації в зв`язку із зміною прізвища. Її звернення стало підставою для перевірки, якою не підтвердилася вказана в зверненні ОСОБА_2 інформація. ОСОБА_1 вказує, що інформація щодо неї була поширена відповідачкою серед посадових осіб НСЗУ, працівників та посадових осіб підприємства, де працює позивачка, та серед її рідних та близьких. За доводами ОСОБА_1 , поширена щодо неї інформація має негативний характер, порушує немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію. Посилається, що поширенням вказаної інформації відповідачка створила негативну соціальну оцінку роботи позивачки в очах оточуючих, а також заплямувала ділову репутацію підприємства, тобто всього колективу медичних працівників. Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 липня 2025 року позов задоволено частково; визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 посадовим особам Національної служби здоров`я України, а саме: «Медична сестра ОСОБА_1 вимагає сплатити кошти у розмірі 20000 грн. за переоформлення медичної документації у зв`язку зі зміною прізвища пацієнтки»; зобов`язано ОСОБА_2 спростувати поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну та неправдиву інформацію, шляхом повідомлення в письмовій формі Національну службу здоров`я України, керівництво та трудовий колектив КНП «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бахмацької міської ради Чернігівської області в десятиденний термін після набрання судовим рішенням законної сили, наступного тексту спростування: «24 лютого 2025 року мною, ОСОБА_2 , в телефонній розмові із Національною службою здоров`я була озвучена недостовірна та неправдива інформація щодо ОСОБА_1 , що вона вимагала у мене кошти у розмірі 20000 грн. за переоформлення медичної документації у зв`язку зі зміною прізвища пацієнтки»; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000 грн 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди за розповсюдження недостовірної та неправдивої інформації щодо ОСОБА_1 ; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1715 грн 97 коп. в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що поширена відповідачкою недостовірна інформація набула розголосу і тим самим суттєво принижує честь та ділову репутацію позивачки, як працівника КНП «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги». Така інформація викладена в негативному форматі та не відповідає дійсності. Також суд дійшов висновку, що вимога про стягнення моральної шкоди в розмірі 60 000 грн є надмірно завищеною, а тому визначив її розмір з урахуванням ступеню, глибини та тривалості моральних страждань, понесених позивачкою, у 10 000 грн. Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 серпня 2025 року задоволено заяву сторін у справі про розподіл судових витрат в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2333 грн 80 коп. витрат за правничу допомогу; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4374 грн 82 коп. витрат за правничу допомогу. В апеляційних скаргах ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення та ухвалу суду і постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог і залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу. Апеляційні скарги мотивовані тим, що рішення суду не містить відомостей, яким саме чином, в який спосіб була поширена інформація, із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена. Відповідачка наголошує, що окрім офіційного звернення до НСЗУ за телефоном гарячої лінії, вказаної на офіційному сайті, вона більше нікуди не зверталася і нікому не повідомляла про факт вимагання грошей позивачкою ОСОБА_1 . Також вказує, що факт розповсюдження недостовірної інформації серед працівників КНП «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» взагалі не мав місця, оскільки відповідачка до вказаної установи та її працівників з даною скаргою не зверталась. За доводами ОСОБА_2 , в даному випадку вона скористалася своїм конституційним правом, визначеним в ст.40 Конституції України, щодо направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень до органів державної влади та посадових і службових осіб цих органів. Крім того, відповідачка вказує, що позивачкою пропущено п`ятиденний строк для подачі доказів на підтвердження понесених судових витрат і будь-яких клопотань про поновлення строків ні письмово, ні усно в судовому засіданні не заявлено. Відзив на апеляційні скарги не надійшов. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону судові рішення суду першої інстанції не відповідають. По справі встановлено, що ОСОБА_1 працює медичною сестрою в команді з лікаркою терапевтом ОСОБА_3 в КНП «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги». Відповідно до пояснювальної ОСОБА_3 пацієнтка ОСОБА_2 (в електронній системі ОСОБА_4 ) телефонувала до лікаря 23 вересня 2024 року з приводу направлень до хірурга та травматолога для чоловіка. При розмові пацієнтка повідомила про зміну паспортних даних, тому їй рекомендовано було звернутися з новим паспортом для внесення змін в електронній системі, проте вона так і не зверталася (а.с.9). У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернулася на гарячу лінію Національної служби здоров`я України з повідомленням щодо вимагання медичної сестрою ОСОБА_1 сплати коштів у розмірі 20 000 грн за переоформлення медичної документації у зв`язку зі зміною прізвища пацієнтки. Національна служба здоров`я України направила на адресу КНП «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» вимогу про надання обґрунтованих пояснень щодо ситуації, яка склалась, та вжиття необхідних заходів для недопущення випадків порушення та обмеження прав пацієнтів на медичне обслуговування за програмою медичних гарантій (а.с.7). У відповідь КНП «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» повідомило, що пацієнтка ОСОБА_5 до медичної сестри не зверталася, телефонних дзвінків від даної громадянки не надходило, особистої розмови з пацієнткою у медичної сестри не було та ніяких коштів у пацієнтки не вимагали. З телефонної розмови з заявницею 26 лютого 2025 року вона також заперечує факт особистої розмови з медичною сестрою ОСОБА_1 та вимагання нею коштів за переоформлення документів, а звернення до НСЗУ заявниця пояснює тим, що намагалася отримати більш детальну інформацію про необхідність внесення змін до ЕСОЗ у зв`язку зі зміною нею паспортних даних. В телефонній розмові з ОСОБА_2 керівником закладу запропоновано з`явитися в будь-який зручний час для оновлення її паспортних даних в ЕСОЗ, на що заявниця повідомила, що не прийде, так як має намір змінити лікаря та заклад охорони здоров`я з надання первинної медичної допомоги (а.с.6). Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_1 , наданих медичному директору КНП «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги», до неї, як медичної сестри, яка працює у команді з лікарем терапевтом ОСОБА_3 , пацієнтка ОСОБА_5 на прийом не зверталася, записи у електронній медичній системі вона не проводила. Дзвінки до неї від ОСОБА_2 не надходили і особистої розмови у неї з пацієнткою не було. Кошти в розмірі 20 000 грн не вимагала (а.с.8). Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування. Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (частина перша статті 1 Закону України Законом України «Про звернення громадян»). Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи (частина перша статті 19 Закону України Законом України «Про звернення громадян»). Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Тлумачення статті 40 Конституції України свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації. До подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 727/5418/17 (провадження № 61-4388св18); від 10 червня 2019 року у справі № 310/5745/16-ц (провадження № 61-40572св18); від 02 вересня 2020 року у справі № 554/10962/16-ц (провадження № 61-44796св18) та інших. При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Відповідно до п.1 Положення про Національну службу здоров`я України Національна служба здоров`я України (НСЗУ) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення. НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань, зокрема розглядає звернення та скарги з питань, пов`язаних із діяльністю НСЗУ, зокрема щодо реалізації прав пацієнтів у сфері державних фінансових гарантій, виконанням умов договорів про медичне обслуговування населення та договорів про реімбурсацію, виявляє причини, що призводять до подання скарг, та вживає заходів для їх усунення; забезпечує створення можливості для реалізації пацієнтами їх права на вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, шляхом надання роз`яснень стосовно надавачів медичних послуг, пов`язаних з наданням первинної медичної допомоги, та інформації про лікарів, що працюють у таких надавачів медичних послуг (п/п 15, 18 п.4 Положення про Національну службу здоров`я). НСЗУ з метою організації своєї діяльності, зокрема забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх здійсненням в апараті НСЗУ, її територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери її управління; одержує від закладів охорони здоров`я незалежно від форми власності та фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність з медичної практики, які уклали договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій або звертаються до НСЗУ з метою укладення такого договору, документи та інформацію з питань, що належать до компетенції НЗСУ (п/п 1, 11 п.5 Положення про Національну службу здоров`я). Оскільки ОСОБА_2 звернулася з інформацією щодо ймовірного порушення Комунальним некомерційним підприємством «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги» її прав на належне медичне обслуговування на гарячу лінію Національної служби здоров`я України, як державного органу, компетентного перевіряти таку інформацію, реалізувавши таким чином своє право на звернення до компетентних органів, уповноважених розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, у такому разі мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації. При цьому за матеріалами справи встановлено, що її звернення мало місце лише до Національної служби здоров`я України, яка з метою перевірки викладених відповідачкою фактів направило запит до Комунального некомерційного підприємства «Бахмацький міський центр первинної медико-санітарної допомоги». Інформацію серед працівників та посадових осіб підприємства, де працює ОСОБА_1 , а також серед її рідних та близьких відповідачка не поширювала. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недостовірною та такою, що порушує її права на повагу до її гідності, честі та ділової репутації, розповсюджену ОСОБА_2 інформацію посадовим особам НСЗУ і зобов`язання відповідачки спростувати поширену інформацію. Оскільки вимога про стягнення моральної шкоди є похідною, тому вона також не підлягає до задоволення. Підсумовуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (ч. 1, п.2 ч. 2 ст.141 ЦПК України). У зв`язку зі скасуванням рішення суду першої інстанції і необхідністю здійснити розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати ухвалу суду першої інстанції від 19 серпня 2025 року про розподіл судових витрат. У позовній заяві ОСОБА_1 в тому числі просила стягнути на її користь 7000 грн витрат за надання правової допомоги. 10 липня 2025 року позивачка подала до суду першої інстанції заяву про те, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення нею будуть подані докази розміру судових витрат по справі (а.с.35). 31 липня 2025 року судом першої інстанції зареєстровано заяву ОСОБА_1 , в якій вона просила прийняти документи для вирішення питання про стягнення понесених витрат за надання правничої допомоги (а.с.66). До заяви додано квитанції до прибуткового касового ордера №24 від 16 травня 2025 року і №25 про оплату позивачкою правової допомоги на суму відповідно 6000 гр і 8000 грн (а.с.67, 68). Також актом від 12 липня 2025 року адвокат Биковець В.В. і ОСОБА_1 засвідчили виконання адвокатом всієї роботи, яка вказана в детальному описі виконаних робіт та наданих послуг, і здійснення клієнтом оплати (а.с.69). Як встановлено в суді першої інстанції, позивачка у визначений ЦПК України строк звернулася до суду з метою надати докази понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу, проте працівник канцелярії не прийняла документи у зв`язку з їх неналежним оформленням. ОСОБА_1 просила визнати поважною причину невчасного подання заяви. Ураховуючи встановлені обставини подання позивачкою заяви про стягнення витрат за надання правничої допомоги, колегія суддів апеляційного суду вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо пропуску позивачкою встановленого строку на подання доказів таких витрат і відповідно відсутність підстав для залишення без розгляду заяви. Натомість суд апеляційної скарги приходить до висновку, що оскільки в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивачки витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Вирішуючи питання розподілу судових витрат між сторонами, колегія суддів також враховує наступне. Згідно з матеріалами справи 22 липня 2025 року до суду першої інстанції надійшла заява від представника відповідача про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи (а.с.55). Одночасно подано Договір про надання правничої допомоги від 11 червня 2025 року, за умовами якого адвокат Антоненко І.Є. зобов`язується надати ОСОБА_2 правничу допомогу, зокрема в усіх судах України щодо захисту інтересів останнього в цивільній справі 728/881/25 (а.с.56). Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 10 липня 2025 року адвокат надав, а клієнт прийняв професійну правничу (правоу) допомогу, а саме: зустріч з клієнтом, з`ясування обставин справи, консультація, аналіз наданих клієнтом документів, узгодження правової позиції 0,5 год. 750 грн; пошук та аналіз актуально судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах 0,5 год. 750 грн; складання та направлення адвокатського запиту до НСЗУ 0,5 год. 750 грн; судовий розгляд в суді 1 інстанції 3000 грн, всього 5250 грн (а.с.57). Вказані кошти було сплачено відповідачкою 10 липня 2025 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера (а.с.58). Оскільки в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, з неї належить стягнути на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, у розмірі 5250 грн. Також в апеляційних скаргах ОСОБА_2 просила стягнути на її користь судові витрати. Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 18 серпня 2025 року адвокат Антоненко І.Є. надав, а ОСОБА_2 прийняла (отримала) професійну правничу (правову) допомогу, а саме: складання апеляційної скарги 2,0 год 2000 грн, судовий розгляд в Чернігівському апеляційному суді 3000 грн, а всього 5000 грн (а.с.103 зворот). 18 серпня 2025 року відповідачка сплатила адвокату 5000 грн (а.с.104). Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 01 вересня 2025 року адвокат Антоненко І.Є. надав, а ОСОБА_2 прийняла (отримала) професійну правничу (правову) допомогу, а саме: складання апеляційної скарги 2,0 год 2000 грн, судовий розгляд в Чернігівському апеляційному суді 1000 грн, а всього 3000 грн (а.с.111 зворот). 01 вересня 2025 року відповідачка сплатила адвокату 3000 грн (а.с.112). Враховуючи, що апеляційні скарги ОСОБА_2 задоволені, на її користь з позивачки підлягають стягненню судовий збір у розмірі 5087 грн 04 коп. та 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу за апеляційний розгляд справи. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 липня 2025 року задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 серпня 2025 року задовольнити частково. Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 липня 2025 року та ухвалу цього суду від 19 серпня 2025 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, у розмірі 5250 грн, судовий збір у розмірі 5087 грн 04 коп. та 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу за апеляційний розгляд справи. Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 12 січня 2026 року. Головуючий: Судді: