Постанова 4823 № 728/2423/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 07 січня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 728/2423/25 Головуючий у першій інстанції Сороколіт Є. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/125/26 Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої-судді: Шитченко Н.В., суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є., із секретарем: Зіньковець О.О., заявник: ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного догляду, що має юридичне значення, - У С Т А Н О В И В: У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою, в якій просила встановити факт здійснення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійного догляду за членом своєї сім`ї, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка за висновком про наявність порушення функцій органів, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, № 247 від 03 червня 2025 року, потребує постійного догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Мотивуючи заявлені вимоги зазначала, що є тіткою ОСОБА_2 , зареєстрована та проживає разом з ним у АДРЕСА_1 . Указує, що з 2010 року за нею доглядали родичі з боку чоловіка, оскільки іншої рідні вона не має, є пенсіонеркою за віком, особою з інвалідністю І групи з дитинства з ураженням опорно-рухового апарату, у шлюбі не перебуває, дітей не має. ОСОБА_1 зазначала, що унаслідок хвороби не може самостійно одягнутися, приготувати їжу, вийти з дому, надати належну оцінку своїм діям, чи діям оточуючих, тобто є практично недієздатною і для підтримання особистої життєдіяльності потребує стороннього догляду, який здійснює її племінник ОСОБА_2 . Указувала, що законом не визначено іншого порядку встановлення факту постійного догляду за членом сім`ї тіткою, яка через стан здоров`я, вік та наявність когнітивних порушень за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду та соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, а для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час моібілізації на підставі абз. 12 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відсутній державний або інший орган, який уповноважений посвідчувати такий факт. Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2025 року у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного догляду, що має юридичне значення, відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та встановити факт здійснення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійного догляду за членом своєї сім`ї, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка за висновком про наявність порушення функцій органів через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, № 247 від 03 червня 2025 року, потребує постійного догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Доводи апеляційної скарги зводяться до викладу змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. ОСОБА_1 вважає, що позасудовий спосіб встановлення факту догляду можливий лише в разі отримання фізичною особою, яка здійснює такий догляд, щомісячної грошової допомоги за догляд чи надбавки на догляд, проте чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення таких юридичних фактів. Заявниця зазначає, що відмова у відкритті провадження у справі є перешкодою у доступі до правосуддя, а відтак порушенням ст. 6 Конвенції. Указує, що за висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19, пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/20002 встановлено, що обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Тобто обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Наголошує на тому, що у заяві про встановлення юридичного факту не йдеться про відстрочку від призову на військову службу, оскільки ОСОБА_2 є особою заброньованою, його звільнено від призову на військову службу, отже питання виконання військового обов`язку не стосується встановлення юридичного факту, і племінник може здійснювати за нею догляд на непрофесійній основі. Заінтересованою особою відзив на апеляційну скаргу у встановлений строк не подавався. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, ураховуючи наступне. Дійшовши висновку про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного догляду, що має юридичне значення, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка за станом здоров`я потребує соціальної послуги з догляду, про встановлення якого просить заявник, у зв`язку з чим такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства. Суд зазначив, що у місцевому органі виконавчої влади передбачено створення комісії із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), яка, з урахуванням наданих районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки матеріалів, складає акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду). Зазначений акт є одним із документів, які надаються військовозобов`язаним до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Районний суд, пославшись на висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, виснував, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Зважаючи на можливість встановлення факту, про який просить заявниця, у позасудовому порядку, суд відмовив у відкритті провадження. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства. За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідний порядок застосовується, зокрема, якщо встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Перелік юридичних фактів, які встановлюються в порядку окремого провадження, передбачений ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України. При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 суд зазначив, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; 2) встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; 3) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, військовозобов`язані, які зайняті постійним доглядом за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати. Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про соціальні послуги» соціальні послуги це дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України. Отримувачі соціальних послуг - особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги (п. 10 цієї статті). Відповідно до п. 6, 14 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про соціальні послуги» надавачами соціальних послуг, зокрема, є юридичні та фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці, внесені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг. Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг автоматизована інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг. Згідно з ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про соціальні послуги» фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: 1) особами з інвалідністю I групи; 2) дітьми з інвалідністю; 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України. Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №

859. Наведене свідчить, що для отримання підтвердження факту здійснення догляду за особою з інвалідністю надавач соціальної послуги з догляду вдома має бути включений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який на місцевому рівні ведуть виконавчі органи місцевих рад та за заявою особи підтверджують такий статус шляхом видачі протягом 30 днів безкоштовної довідки про здійснення догляду за особою з інвалідністю. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 29 березня 2024 року у справі №378/760/23 суд погодився з висновками місцевого суду про те, що факт постійного догляду встановлюється в позасудовому порядку. Оскільки положення чинного законодавства, зокрема, ЗУ «Про соціальні послуги», не вимагають для призначення виплат особі, що здійснює догляд, вставлення в судовому порядку факту здійснення постійного догляду особи похилого віку, з когнітивними порушеннями. Необхідність такого догляду та сам факт його здійснення встановлюється уповноваженим органом на підставі поданих документів. Крім того, Положенням про Єдиний державний вебпортал електронних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1137, визначено, що Портал «Дія» призначений для реалізації права кожного на доступ до електронних послуг та інформації про адміністративні та інші публічні послуги, звернення до органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (у тому числі відповідно до ЗУ «Про звернення громадян»), отримання інформації з національних електронних інформаційних ресурсів, яка необхідна для надання послуг, а також для проведення моніторингу та оцінки якості послуг у випадках, визначених цим Положенням. Як слідує з Порталу «Дія», довідка про здійснення догляду за громадянином (громадянкою), яка є особою з інвалідністю, видається протягом 30 днів безкоштовно на підставі індивідуального рішення органу місцевого самоврядування в межах території. Видача такої довідки здійснюється виконавчими органами селищних міських рад на підставі заяви, поданої особисто або через представника шляхом відправлення документів поштою (рекомендованим листом). Для отримання послуги необхідно також надати паспорти зареєстрованих у житловому будинку осіб та документ, що посвідчує статус інвалідності. Отже, перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним. При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18). Доводи поданої ОСОБА_1 заяви зводяться до необхідності встановлення обставин її догляду ОСОБА_2 , тобто факту, який може бути встановлено у позасудовому порядку компетентним органом. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо можливості встановлення юридичного факту, про який просить заявниця, в порядку окремого провадження, з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19, оскільки зазначене судове рішення ухвалене за інших підстав та стосується інших правовідносин. Колегія суддів вважає припущеннями твердження заявниці про те, що позасудовий спосіб встановлення факту догляду можливий лише в разі отримання фізичною особою, яка здійснює такий догляд, щомісячної грошової допомоги за догляд чи надбавки на догляд, що спростовується змістом наведених вище положень законодавства, які регулюють ці правовідносини. Посилання ОСОБА_1 на те, що встановлення факту не стосується вирішення питання відстрочки від призову на військову службу, оскільки ОСОБА_2 є заброньованим, не впливає на можливість встановлення юридичного факту, про який просить заявниця, в позасудовому порядку. Зважаючи на наведене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що районний суд правильно послався на наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Судом першої інстанції під час вирішення питання про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 вірно застосовані норми чинного цивільного процесуального права, ухвала постановлена з додержанням вимог закону, і підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2025 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09 січня 2026 року. Головуюча: Н.В. Шитченко Судді: Н.В. Висоцька О.Є. Мамонова