Постанова 4808 № 352/2411/25

Справа № 352/2411/25 Провадження № 33/4808/46/26 Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції ГРИНЬКІВ Д. В. Суддя-доповідач Малєєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2026 року м. Івано-Франківськ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Малєєв А.Ю. з участю секретаря с.з. Когут І.Я., апелянтки ОСОБА_1 , адвоката Горина В.М., розглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (Апелянтка) на постанову Тисменицького районного суду від 07.11.2025 та в с т а н о в и в :

1. Зміст постанови суду першої інстанції. 1.1. Суд визнав Апелянтку винною за ч. 1 ст. 130 КУпАП, піддав штрафу 17 000 грн, позбавив права керування транспортними засобами на 1 рік. 1.2. 29.09.2025 року о 00:30 год в с. Чорнолізці по вул. Панська, Апелянтка керувала автомобілем марки Audi A4, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки із використанням газоаналізатора Алкофор -

507. Відповідно до тесту 218, результат огляду - 0,97‰. Оскільки з результатом водій не погодився, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у медичному закладі КНП ПОКЦПЗ ІФ ОР, де видано висновок 409 про перебування водія ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушила вимоги п. 2.9а ПДР України.

2. Доводи апеляційної скарги. 2.1. Апелянтка стверджує, що не керувала транспортним засобом, а за кермом перебував власник авто ( ОСОБА_2 ), якого вона обмовила на його ж прохання через стресовий стан та страх конфлікту з поліцією. 2.2. Відеозапис з нагрудної камери поліцейського є неналежним доказом, оскільки він не є безперервним, складається з окремих фрагментів і не фіксує момент керування автомобілем саме Апелянткою. 2.3. Поліцейський порушив процедуру огляду на стан сп`яніння на місці події, оскільки за відсутності належного безперервного відеозапису не залучив двох свідків, як того вимагає ст. 266 КУпАП. 2.4. У матеріалах справи відсутній Акт медичного огляду, що робить висновок медичного закладу недійсним, оскільки згідно з Інструкцією висновок має складатися саме на підставі акта. 2.5. Медичний огляд у закладі охорони здоров`я проведено з порушеннями: прилад не видав чек з результатом, результат аналізу сечі відсутній у справі, а у висновку не зазначено, на підставі чого встановлено стан сп`яніння. 2.6. Суд першої інстанції необґрунтовано відкинув показання свідка (справжнього водія), який підтвердив у суді, що саме він керував авто, посилаючись лише на сумнівні відеозаписи. 2.7. Всі сумніви щодо доведеності вини, зокрема факту керування авто, повинні тлумачитися на користь особи, проте суд проігнорував презумпцію невинуватості та практику ЄСПЛ. Враховуючи наведені обставини, просить оскаржену постанову скасувати та закрити провадження в справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

3. Провадження в апеляційному суді. В судовому засіданні сторона захисту доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

4. Апеляційну скаргу належить задовольнити з огляду на таке. 4.1. Заборона водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння встановлена ч. 1 ст. 130 КУпАП та п.2.9 «а» ПДР України. Тобто, дія норми поширюється на водія - особу, яка керувала транспортним засобом. 4.2. Апелянтка заперечила, що вона керувала автомобілем. Це ключова обставина справи. Апеляційний суд констатує, що доказами, які є у справі її заперечення не спростовані. По-перше. У протоколі та постанові суду вказано, що Апелянтка керувала автомобілем і огляд був проведений також і на місці зупинки ТЗ. Між тим, матеріали справи не містять жодного об`єктивного підтвердження руху автомобіля та його зупинки працівниками поліції. Інших допустимих доказів немає. Це ставить під сумнів оскаржене рішення суду, оскільки самих даних протоколу для цього недостатньо. По-друге. Висновок суду про виконання Апелянткою функцій водія базується на тому, що на відео вона факт керування не заперечила. В судовому засіданні Апелянтка свої пояснення про те, що це вона керувала автомобілем, а не свідок ОСОБА_2 , пояснила розгубленістю з-за поганого психоемоційного стану. ОСОБА_2 її попросив так сказати і вона це зробила, не усвідомлюючи наслідків і не знаючи про своє право не давати показань проти себе. Права їй роз`яснили вже після огляду в лікарні під час складання протоколу. Свідок ОСОБА_2 в суді першої інстанції вказав, що це насправді він керував автомобілем, підтвердивши заперечення Апелянтки. Свідок надав показання в суді з дотриманням засади безпосередньості та процесуальної форми. Підстави вважати, що він сказав неправду відсутні. Заперечення Апелянтки та показання свідка суд відхилив, надавши перевагу даним відеозапису, проте не навів достатніх аргументів для їх повного відхилення, окрім посилання на первинні пояснення самої ОСОБА_1 , від яких вона згодом відмовилася, пояснивши причини самообмови. Це також ставить під сумнів висновки суду про винуватість Апелянтки. Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів (ст. 251 КУпАП). У цій справі працівниками поліції не було зібрано достатньо належних та допустимих доказів, які б «поза розумним сумнівом» доводили факт керування автомобілем саме ОСОБА_1 . Враховуючи, що факт керування транспортним засобом є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, недоведеність цієї обставини виключає склад адміністративного правопорушення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Апеляційну скаргу належить задовольнити, оскаржену постанову скасувати, провадження у справі закрити. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Тисменицького районного суду від 07.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова не оскаржується. Суддя А.Ю. Малєєв