Постанова 4857 № 380/2090/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/2090/25 пров. № А/857/29769/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Шинкар Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі № 380/2090/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішень, - В С Т А Н О В И В: 03.02.2025 позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ», звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100400/2 від 06.08.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2024/002587; - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100432/2 від 21.08.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2024/002726; - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100440/2 від 27.08.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2024/002777. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 адміністративний позов задоволено: - визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100400/2 від 06.08.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/002587; - визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100432/2 від 21.08.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/002726; - визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100440/2 від 27.08.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/002777; - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ» судовий збір, сплачений за подання цього позову у сумі 12112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) гривень 00 копійок. Позивач подав до суду першої інстанції заяву про відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 4500,00 грн. Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок. Суд першої інстанції дійшов до висновку що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Не погоджуючись із додатковим рішенням ЛОАС Львівська митниця подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі №380/2090/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ» до Львівської митниці та ухвалити нове рішення, яким зменшити суму витрат на правничу допомогу. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ця категорія справи не є складною, а написання позовної заяви не вимагало значної юридичної і технічної роботи, зокрема не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складеність процесуальних документів не є важкими для такого високого розміру гонорару. Сума, яку визначив суд на відшкодування, як витрати позивача на професійну правничу допомогу, на думку Львівської митниці, неспівмірна із даною категорією спору та виконаною адвокатом роботою. Також вважає, що суд першої інстанції не навів жодних обґрунтувань про співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. На підставі ст.229, 311, КАС України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, фіксація технічними засобами не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись із доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. З матеріалів справи судом з`ясовано, що у цій справі, на підставі договору про надання правничої допомоги №02/25 від 02.01.2025 року і додатку №2 до нього, професійну правничу допомогу позивачу надавав адвокат Цебак Іван Семенович. Вид наданих позивачу послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується звітом про надану правничу допомогу від 31.01.2025 року, відповідно до якого витрати на правничу допомогу адвоката становлять 4500,00 грн. Витрати включають в себе підготовку та подання до Львівського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправними та скасування трьох рішень про коригування митної вартості товарів та трьох карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано платіжну інструкцію №2140 від 27.01.2025 року про оплату послуг адвоката в сумі 4500,00 грн. Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції апеляційний суд зазначає наступне. Згідно частини третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу. Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Виходячи з положень ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Відповідно до статей 1, 30 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування колегія суддів, з урахуванням вимог заперечення на клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.11.2020 у справі №520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2020 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. З матеріалів справи апеляційним судом з`ясовано, що в межах цієї справи позивачем оскаржено три рішення відповідача про коригування митної вартості та три картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. На переконання апеляційного суду заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на правову допомогу цілком і повністю відповідає критерію співмірності та складністю справи, а відтак висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення стягнення такої суми з відповідача є абсолютно правильним. Покликання відповідача на неспівмірність та необґрунтованість розміру допомоги заявленого до відшкодування зі складністю справи, а відтак й на необхідність зменшення такого розміру, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що такими доводами фактично заперечується право адвоката/представника на отримання справедливої винагороди за надані послуги. До того ж, як вбачається зі звіту виконаних робіт розмір витрат не є завищеним, та є резонним. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Положеннями ст. 90 КАС України, визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. За правилами ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України перерозподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст. 139, 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі № 380/2090/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Т. І. Шинкар