Постанова Київський апеляційний суд № 753/1286/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 753/1286/25 провадження № 22-ц/824/14055/2025 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І., при секретарі Черняк Д. Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації в особі відділу з питань майна комунальної власності та приватизації, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним наказу та свідоцтва про право власності на квартиру, зобов`язання вчинити дії, за апеляційними скаргами: Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року та на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року, представника ОСОБА_2 - адвоката Вітра В`ячеслава Миколайовича на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року в складі судді Цимбал І. К., встановив: В січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації в особі відділу з питань майна комунальної власності та приватизації, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив суд: - визнати недійсним наказ Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації відділу з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду від 02.01.2023 року № 2/834-Д «Про оформлення дубліката свідоцтва про право власності на житло за адресою: АДРЕСА_1 »; - зобов`язати Дарницьку районну в місті Києві державну адміністрацію внести до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно України інформацію про відновлення оригіналу свідоцтва про право власності на житло за адресою: АДРЕСА_1 , виданого відділом приватизації комунального житлового фонду Дарницької райдержадміністрації від 06.09.2001 року (Розпорядження №834),та зареєстрованого в Бюро 11.09.2001 року за реєстровим № 5963. Посилався на ті підстави, що він є співвласником квартири АДРЕСА_2 . Дана квартира належала йому та ОСОБА_3 у рівних долях на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації комунального житлового фонду Дарницької райдержадміністрації від 06.09.2001 (Розпорядження №834), зареєстрованого в Бюро 11.09.2001 за реєстровим №5963. Оригінал вказаного свідоцтва про право власності на житло знаходиться у нього. В лютому 2023 року йому стало відомо про те, що ОСОБА_3 подарував частину вказаної квартири ОСОБА_2 . При укладенні договору дарування ОСОБА_3 скористався дублікатом свідоцтва про право власності на житло, який був отриманий на підставі наказу №2/834-Д від 02.01.2023 Дарницької районного в місті Києві державної адміністрації «Про оформлення дубліката свідоцтва про право власності на житло за адресою: АДРЕСА_1 ». Підставою для видачі дублікату свідоцтва про право власності на житло були: заява ОСОБА_3 керівнику органу приватизації Дарницької райдержадміністрації м. Києва; копія паспорта на ім`я ОСОБА_3 ; довідка з Дарницького УП ГУНП у м. Києві про те, що проведеними пошуковими заходами віднайти втрачені оригінали правовстановлюючих документів на частину квартири АДРЕСА_2 не виявилось можливим; оголошення про втрату свідоцтва в друкованих засобах масової інформації; інформаційна довідка з БТІ та довіреність. Зазначав, що він, як співвласник квартири, не звертався до керівника органу приватизації Дарницької райдержадміністрації м. Києва з заявою про видачу дубліката правовстановлюючого документу, оригінал свідоцтва про право власності на житло знаходиться у нього, з правоохоронних органів до нього також звернень не було. Вважав, що наказ Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації відділу з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду від 02.01.2023 року № 2/834-Д «Про оформлення дубліката свідоцтва про право власності на житло за адресою: АДРЕСА_1 » було видано з порушенням п. 25 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 №396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 р. за №109/17404. Внаслідок видачі дубліката свідоцтва про право власності без отримання від нього відповідної заяви було порушено його права на вільне володіння та розпорядження належним йому на праві власності нерухомим майном. Крім цього, в дублікаті свідоцтва про право власності зазначено, що квартира АДРЕСА_2 дійсно належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що не відповідає оригіналу, де зазначено, що вказана квартира дійсно належить вказаним особам на праві приватної спільної (сумісної або часткової) власності. Відповідач самостійно, без будь-яких звернень, заяв зацікавлених осіб про виправлення в оригіналі свідоцтва в графі «дійсно належить на праві приватної спільної (сумісної або часткової) власності» вніс зміни та визначив - спільна часткова власність. На момент звернення з даним позовом відповідач самостійно не відновив його порушене право, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року вказаний позов задоволено частково. Визнано недійсним наказ від 02.01.2023 за № 2/834-Д та дублікат свідоцтва про право власності на житло за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. За рахунок бюджетних асигнувань стягнуто з Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року за рахунок бюджетних асигнувань стягнуто з Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації відділу з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 48 000 грн. Судом враховано складність і обсяг справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, значення справи для сторін, фіксований розмір гонорару, відсутність в клопотанні відповідача щодо зменшення розмір у судових витрат обґрунтованих підстав для його задоволення. 01.07.2025 Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація в особі представника Лимич Л. Г. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, необ`єктивною оцінкою доказів, які мають юридичне значення для вирішення спору. Свої доводи мотивує тим, що наказ відділу з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду апарату райдержадміністрації від 02.01.2023 №2/834-Д, на підставі якого оформлено дублікат свідоцтва, видано у відповідності до Закону України «Про адміністративні послуги», Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 за №109/17404, в якому відсутня вимога щодо подання заяви про видачу дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно всіма співвласниками даного об`єкта. Судом першої інстанції не надано оцінки листу Дарницького управління поліції від 16 листопада 2022 року №48/57423/11/2022 з інформацією про те, що за результатами проведених пошукових заходів втрачений оригінал свідоцтва про право власності. Звертає увагу, що постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року у справі № 753/11299/24 залишено без змін рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Биков В. О., про визнання договору дарування недійсним. Вказаним судовим рішенням встановлено, що оспорюваним договором дарування права позивача не порушені, а тому вони не підлягають судовому захисту. Також зазначає, що в позовній заяві та в оскаржуваному судовому рішенні не зазначено, які права позивача порушені, невизнані або оспорені Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією шляхом видачі оспорюваного наказу. 15.07.2025 Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація в особі представника Лимич Л. Г. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовити. Вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 48 000 грн є неспівмірним зі складністю справи і обсягом виконаних робіт. Крім цього, позивачем не надано суду Акт приймання - передачі наданої правової допомоги як доказ, що підтверджує понесені витрати. 02.07.2025 представник ОСОБА_2 - адвокат Вітер В. М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення вийшов за межі своїх повноважень на надав оцінку договору дарування частини квартири, фактично вказавши в мотивувальній частині рішення про те, що вказаний правочин був фіктивним. Зазначене грубо порушує права третьої особа ОСОБА_2 та викликає обґрунтовані сумніви в неупередженості судді. Вважає, що наказ Дарницької районної державної адміністрації від 02.01.2023 року №2/834-Д було видано у межах повноважень відповідного органу, а дублікат свідоцтва про право власності був оформлений згідно з вимогами чинного законодавства. Враховуючи, що дублікат свідоцтва про право власності був виданий законно, вимога позивача про скасування відповідного запису у реєстрі не має належного обґрунтування. Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про порушення норм чинного законодавства під час видачі наказу та дубліката свідоцтва. В судовому засіданні представник Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Лимич Л. Г. подані апеляційні скарги підтримала та просила її задовольнити. Представник ОСОБА_1 - адвокат Кір`ян Н. В. просила в задоволенні апеляційних скарг відмовити, а ухвалені по справі рішення залишити без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином. Представник ОСОБА_4 - адвокат Вітер В. В. звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності скаржника та його представника. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушенні і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України. Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Зі змісту пункту 24 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16 грудня 2009 року, у разі втрати або зіпсування свідоцтва про право власності на квартиру за письмовою заявою власника (співвласників) органом приватизації видається його дублікат. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява про видачу дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно не була підписана всіма його співвласниками, за наявності оригінала свідоцтва про право власності у позивача, який не був втрачений. Внаслідок отримання дубліката свідоцтва про право власності ОСОБА_3 отримав можливість відчужити належну йому частку у квартирі шляхом укладення договору дарування, без повідомлення позивача, як співвласника. Оцінюючи доводи щодо мотивів дарунку частини квартири, суд першої інстанції вважав їх неспроможними та такими, що викликають обґрунтовані сумніви у дійсності такої угоди в частині реальних намірів відчуження майна саме в такій формі. Суд вважав, що між сторонами мають місце неприязні відносини, тому ОСОБА_3 з метою уникнення комунікацій з позивачем, не бажав звертатися до останнього із вимогою про надання йому оригіналу свідоцтва, не повідомив про наміри відчужити частину квартири, що могло б забезпечити переважне право позивача на її придбання, отримав дублікат свідоцтва про право власності на житло, видане з порушенням процедури та уклав договір дарування, на який не поширюється вимоги ст. 362 ЦК України. Суд дійшов висновку, що видача дубліката свідоцтва про право власності потягнула за собою вкрай негативні наслідки для позивача в частині порушення його переважного права на набуття у власність частини майна та яке останній має відновлювати через ініціювання судових процесів. Суд також дійшов висновку, що зміст дублікату є ідентичним оригіналу свідоцтва про право власності, допущення відповідачем помилок у тексті дублікату, чи вчинення спрямованих дій на зміну змісту правовстановлюючого документу на квартиру не вбачається. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині наявності підстав для задоволення позову з огляду на таке. Судом встановлено, що ОСОБА_3 є племінником ОСОБА_1 , які проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі Розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації №834 від 06.09.2001 отримали у власність квартиру АДРЕСА_2 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 06 вересня 2001 року, у якому зазначено, що вказана квартира: «дійсно належить на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_1 та членам його сім`ї ОСОБА_3 в рівних долях». На підставі наказу відділу з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації №2/834-Д від 02.01.2023 видано дублікат свідоцтва про право власності на спірну квартиру, в якому зазначено, що вказана квартира дійсно належить на праві приватної спільної часткової власності гр. ОСОБА_1 та членам його сім`ї: ОСОБА_3 у рівних долях. Вказаний дублікат був виданий на підставі звернення ОСОБА_3 у зв`язку з втратою оригіналу. На підтвердження втрати оригіналу свідоцтва про право власності на житло в матеріалах справи міститься відповідь начальника ВП-1 Дарницького УП ГУНП у м. Києві Олександра Ткачука про те, проведеними розшуковими заходами віднайти втрачені оригінали правовстановлюючих документів на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , а саме: свідоцтво про право власності на житло, виданий відділом приватизації комунального житлового фонду Дарницької райдержадміністрації 06.09.2001 (розпорядження №834) на ім`я ОСОБА_3 , не видалось можливим, а тому для відновлення втрачених документів рекомендовано звернутись за місцем їх попередньої видачі (а.с. 95 т .1). Матеріали справи також містять оголошення про втрату правовстановлюючого документу на квартиру в друкованому засобі масової інформації (а.с. 94 т.1) . 08 лютого 2023 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 1/2 частину зазначеної квартири на підставі договору дарування частки квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Биковим В.О. та зареєстрованого в реєстрі за №

64. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року ( справа №753/11299/24), залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Биков В. О. про визнання договору дарування 1/2 частини вказаної квартири недійсним відмовлено. В указаних судових рішеннях зазначено, що ОСОБА_1 оспорював вказаний договір дарування частки квартири лише з тих підстав, що у свідоцтві про право власності на житло від 06 вересня 2001 року не було зазначено, що квартира належала співвласникам на підставі спільної сумісної чи спільної часткової власності, проте було зазначено, що вона належить їм в рівних долях, однак у дублікаті свідоцтва про право власності було зазначено, що квартира належить на праві спільної часткової власності в рівних долях. При цьому позивач не вказав, яким чином ця невідповідність порушує його право власності на квартиру. Також із позову не вбачається порушення будь-якого іншого права позивача оспорюваним договором дарування 1/2 частини, що є рівною долею співвласника квартири. Звертаючись до суду з даним позовом посилався на порушення його права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 у зв`язку з видачею дубліката свідоцтва про право власності на вказану квартиру. Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні. Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довів, що його права були порушені внаслідок видачі дубліката свідоцтва про право власності, а відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України до суду особа має право звернутися, якщо її права порушені, невизнані або оспорюються. Жодну із цих дій відповідач не вчиняв. При цьому висновок суду першої інстанції про те, що видача дубліката свідоцтва про право власності потягнула за собою вкрай негативні наслідки для позивача щодо переважного права на набуття у власність 1/2 частини квартири, не стосується обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги. Крім цього, вказаний висновок суду першої інстанції є необґрунтованим. Згідно зі статтею 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. Переважне право перед іншими особами на купівлю частки майна, яке знаходиться у спільній власності, з`являється у співвласника при продажі майна, проте в даній справі встановлено, що 1/2 частки квартири була подарована відповідно до договору дарування 08 лютого 2023 року. Отже, на зазначені правовідносини положення статті 362 ЦК України не поширюються. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року (справа №725/4816/19). Зважаючи на те, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові. Оскільки додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення, додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року також підлягає скасуванню, незалежно від подання на нього апеляційної скарги. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову. При поданні апеляційної скарги на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією було сплачено судовий збір у розмірі 1 816, 80 грн та ОСОБА_2 - у розмірі 1 816, 80 грн. За результатами апеляційного перегляду справи апеляційні скарги було задоволено повністю, а тому з позивача на користь Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі по 1 816, 80 грн на користь кожного. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційні скарги Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та представника ОСОБА_2 - адвоката Вітра В`ячеслава Миколайовича задовольнити. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року та додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації в особі відділу з питань майна комунальної власності та приватизації, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним наказу та свідоцтва про право власності на квартиру, зобов`язання вчинити дії відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 816,80 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 816,80 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09.01.2026. Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук