LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Вінницький апеляційний суд127/34572/25

від 08.01.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 127/34572/25 Провадження № 33/801/19/2026 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Тишківський С. Л. Доповідач: Копаничук С. Г. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 січня 2026 рокум. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Копаничук С. Г., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Дворжецького Андрія Паловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 листопада 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,- в с т а н о в и л а: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №493342, 25 жовтня 2025 року о 03 год 25 хв, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «AUDI А4», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння в передбаченому законом порядку відмовився при безперервній відеофіксації на портативні реєстратори, порушивши вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення ,передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Вінницького міського суду від 18 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн в дохід держави, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605,6 грн. В апеляційній скарзі адвокат правопорушника - Дворжецький А. П. просить зазначену постанову скасувати ,посилаючись на те, що остання ухвалена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, без всебічного, повного й об`єктивного з`ясування фактичних обставин справи, а також без належної оцінки зібраних та досліджених у ході судового розгляду доказів, які не є достатніми та допустимими для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення. Зазначив ,що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом винуватості, а лише фіксує позицію службової особи щодо обставин події та підлягає перевірці й оцінці в сукупності з іншими доказами, які у матеріалах справи фактично відсутні .Судом не було забезпечено належного та своєчасного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи, унаслідок чого він був позбавлений можливості особисто брати участь у судовому засіданні, надавати пояснення, заявляти клопотання, подавати докази та реалізувати своє право на захист. Зазначене свідчить про істотне порушення принципів змагальності та рівності сторін, а також права особи на справедливий судовий розгляд.Складений протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону, оскільки в ньому відсутні посилання на конкретні норми та правила, які нібито були порушені ОСОБА_1 , без розкриття їх змісту та без зазначення, у чому саме полягало порушення. Така невизначеність у формулюванні обвинувачення унеможливлює правильну юридичну оцінку дій особи та порушує її право знати, у вчиненні якого саме правопорушення її обвинувачують. В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б достовірно підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність у нього ознак алкогольного чи іншого сп`яніння, а також відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або відмови від проходження відповідного огляду у закладі охорони здоров`я. Проаналізувавши вказані доводи, перевіривши і дослідивши матеріали справи , апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення. Положеннями частини 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Доводи скарги про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду судом справи, унаслідок чого він був позбавлений можливості особисто брати участь у судовому засіданні, надавати пояснення, заявляти клопотання, подавати докази та реалізувати своє право на захист ,не заслуговують на увагу. Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак був завчасно та належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про надсилання судом і доставку СМС-повідомлення на його номер телефону , наявною в матеріалах справи. Крім того, інформація про розгляд справ щодо притягнення до адміністративної відповідальності є відкритою та доступною для ознайомлення всім заінтересованим особам. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має можливість самостійно отримати відповідні відомості на офіційному вебсайті суду. Суд звертає увагу, що з метою підвищення ефективності використання інструментів електронного судочинства у відправленні правосуддя Рада суддів України рекомендувала здійснювати виклики, повідомлення та обмін процесуальними документами з учасниками судових проваджень насамперед за допомогою електронної пошти та/або зазначених учасниками мобільних номерів телефонів (у тому числі з використанням месенджерів, що дозволяють отримати інформацію про доставку чи прочитання повідомлення). Враховуючи викладене і те, що ОСОБА_1 був достовірно обізнаний про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП ,був повідомлений судом про день і час розгляду справи і крім того мав можливість й самостійно отримати відповідні відомості на офіційному вебсайті суду, і клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило,суд першої інстанції, розглянувши справу за його відсутності, діяв у межах вимог закону. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07.07.1989 року, право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку поєднується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що спричиняють затягування судового процесу, та вживати передбачених законом заходів для його пришвидшення. Таким чином, відсутність прояву належної зацікавленості у результатах розгляду справи, невжиття особою заходів для отримання інформації про перебіг судового процесу та тривала бездіяльність не можуть вважатися порушенням права на справедливий судовий розгляд. З урахуванням викладеного, а також положень статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи не є обов`язковою, апеляційний суд критично оцінює цей наведений довод захисника. Не є такими .що заслуговують на увагу і інші доводи апеляційної скарги. Встановлено, що 25 жовтня 2025 року близько 04:30 хв по вул. Немирівське шосе, 84А у м. Вінниця Вінницької області водій ОСОБА_1 керував автомобілем «AUDI А4», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння ,від проходження огляду на стан сп`яніння в передбаченому законом порядку відмовився ,чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України, про що свідчать відеозаписи, здійснені на портативні відеореєстратори патрульних поліцейських № 467753 та № 467736. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). Відповідно до ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положеннями ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. У пункті 1.9 ПДР України визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з пунктом 2.9. «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП. Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Пункт 3 розділу ІХ Інструкції передбачає, що направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюється відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі за змістом - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами). Відповідно до ч. 3 статті 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). Відповідно до ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положеннями ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. У пункті 1.9 ПДР України визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з пунктом 2.9. «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП. Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Пункт 3 розділу ІХ Інструкції передбачає, що направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюється відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі за змістом - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами). Відповідно до ч. 3 статті 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Судом установлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я. Зазначені обставини підтверджуються відеозаписами з портативних відеореєстраторів патрульних поліцейських № 467753 та № 467736, які були безпосередньо оглянуті судом у судовому засіданні. Із відеозаписів вбачається, що 25 жовтня 2025 року о 03 год. 25 хв. на службовий планшет працівників поліції надійшло повідомлення про спрацювання сигналізації за адресою: м. Вінниця, Немирівське шосе, 84-А (АЗС «БРСМ»). Прибувши на місце виклику, працівники поліції виявили двох осіб чоловічої статі, між якими мав місце словесний конфлікт. У ході з`ясування обставин події та встановлення осіб одного з чоловіків було ідентифіковано як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інший чоловік назвався «Роман», однак від надання будь-яких анкетних даних відмовився.Обидві зазначені особи мали явні ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема у ОСОБА_1 наявне порушення мови, порушення координації рухів Поруч, на території автозаправної станції, перебував автомобіль «AUDI A4», д.н.з. НОМЕР_1 , який, зі слів ОСОБА_1 , належить йому. Після проведення з боку працівників поліції профілактичної бесіди конфлікт між зазначеними особами було врегульовано мирним шляхом. У процесі встановлення особи ОСОБА_1 він повідомив працівникам поліції, що очікує таксі та наміру керувати транспортним засобом не має. Після завершення спілкування екіпаж патрульної поліції залишив територію автозаправної станції. Однак, після від`їзду екіпажу патрульної поліції у дзеркало заднього виду вони помітили, що автомобіль «AUDI A4» розпочав рух, в зв`язку з чим зазначений транспортний засіб працівниками поліції було зупинено і із за його керма вийшов ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння. На запитання працівників поліції ОСОБА_1 про те , чому він поїхав і куди, останній відповів ,що на парковку. Відеозаписом з нагрудної камери поліцейського о 04 год. 31 хв. 13 сек. зафіксовано перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля. Факт керування транспортним засобом підтверджується також тим, що на момент первинного прибуття працівників поліції на виклик , автомобіль «AUDI A4», д.н.з. НОМЕР_1 , перебував біля головного входу на АЗС, тоді як о 04 год. 31 хв. 13 сек. він знаходився збоку території АЗС , що свідчить про його переміщення. Крім того, на відеозаписі зафіксовано, як ОСОБА_1 виходить із автомобіля, що спростовує доводи ОСОБА_1 та його захисника про відсутність факту керування транспортним засобом і нібито його «штовхання» на послідуюче місце його зупинки. Із відеозаписів, здійснених портативними відеореєстраторами № 467753 та № 467736, убачається, що працівником патрульної поліції ОСОБА_1 неодноразово пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, однак кожну з таких пропозицій ОСОБА_1 неодноразово ігнорував,запитуючи у поліцейських ,чи він керував автомобілем, Крім того, на відеозаписах зафіксовано факт подальшої втечі ОСОБА_1 після неодноразового законного пред`явлення йому вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, що суд вірно розцінив як відмову від проходження відповідногот огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я . Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції вірно встановив обставини вчинення правопорушення водієм ОСОБА_1 надав належну оцінку доказам в їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Доводи захисника Дворжецького А. П. про те, що на відеозаписі зафіксовано лише спілкування працівників поліції з громадянином ОСОБА_1 , а сам факт керування транспортним засобом останнім не зафіксовано, є безпідставними та не заслуговують на увагу з огляду на таке. Так, з дослідженого у судовому засіданні відеозапису вбачається , що ОСОБА_1 та очевидці події, а саме працівники АЗС ,підтвердили факт вживання алкогольних напоїв громадянином ОСОБА_1 , після чого згодом працівниками поліції було зафіксовано факт керування останнім транспортним засобом. Отже, посилання сторони захисту на відсутність доказів факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 не ґрунтуються на матеріалах справи та спростовуються дослідженим у судовому засіданні відеозаписом. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17, відеозапис, навіть якщо він не відображає повну картину подій, визнається належним доказом, якщо з його змісту можливо встановити обставини, що мають значення для справи. Інші обставини на які посилається заявник та його захисник, зводяться до незгоди з ухваленим судовим рішенням та висновків суду першої інстанції не спростовують. Наявні в матеріалах справи докази підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно. Ураховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування до нього адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дворжецького Андрія Павловича, залишити без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького С. Г. Копаничук апеляційного суду

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»