Ухвала КАС ВС № 380/11918/24

УХВАЛА 08 січня 2026 року м. Київ справа №380/11918/24 адміністративне провадження № К/990/1/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Бевзенка В.М., Рибачука А.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, - УСТАНОВИВ: У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якому просила: - визнати протиправною відмову Управління від 22 березня 2024 року в проведенні ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 01 березня 2023 року у розмірі 1,197 та з 01 березня 2024 року у розмірі 1,0796; - зобов`язати Управління здійснити нарахування і виплату індексації пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 01 березня 2023 року у розмірі 1,197 та з 01 березня 2024 року у розмірі 1,0796. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року позов задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Управління щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 з 01 грудня 2023 року та 1,0796 з 01 березня 2024 року; зобов`язано Управління здійснити ОСОБА_1 з 01 грудня 2023 року індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та з 01 березня 2024 року - із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796, та у зв`язку із цим провести перерахунок і виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01 грудня 2023 року. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2025 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Постановою Верховного Суду від 19 березня 2025 року скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2025 року, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року залишено в силі. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про роз`яснення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі №380/11918/24. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернулася із апеляційною скаргою. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) із наданням скаржнику можливості протягом десяти днів після отримання копії ухвали подати документ про сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. У зв`язку із тим, що у встановлений їй строк позивач не усунула недоліку апеляційної скарги, Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 грудня 2025 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України повернув апеляційну скаргу на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року особі, що її подала. Не погоджуючись з ухвалою про повернення апеляційної скарги від 30 грудня 2025 року, представником позивача - адвокатом Лебідко Ю.І. подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 . Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Згідно з частиною першою статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України. Наведені норми свідчать про те, що оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики. Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить обґрунтувань щодо новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, у зв`язку з чим колегія суддів констатує, що позивачкою не наведено доводів на підтвердження того, що судове рішення Верховного Суду за наслідками розгляду її скарги матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Отже, аналіз оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Слід зазначити, що, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху позивачем не надано документа про сплату судового збору. Великою Палатою Верховного Суду уже вирішувалося питання сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції. Так, у пунктах 5.1, 5.2 постанови від 28 травня 2018 року у справі №915/955/15 зазначено, що підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України «Про судовий збір» справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила у господарській справі, однак Закон України «Про судовий збір» в цій частині є універсальним і не розрізняє підходи до вирішення питання сплати судового збору залежно від юрисдикції. Апеляційний же суд у цій справі, дійшовши висновку про повернення апеляційної скарги позивача, дотримався наведеного вище підходу Великої Палати Верховного Суду. Ураховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити. Керуючись статтями 328, 333, 355, 359 КАС України, Суд у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддіС.Г. Стеценко В.М. Бевзенко А.І. Рибачук