Постанова 4857 № 140/11751/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/11751/24 пров. № А/857/6393/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження суддею Смокович В.І. у м. Луцьку у справі №140/11751/24 за позовом фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, - ВСТАНОВИВ : 17 жовтня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Волинській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення ГУ ДПС у Волинській області від 10 жовтня 2024 року №1753/03-20-24-06, у зв`язку із чим поновити з 30 вересня 2024 року реєстрацію у якості платника Єдиного податку ФОП ОСОБА_1 . Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі зазначає, що застосування інформації, отриманої з баз даних в ІКС «Податковий блок», є належним доказом того, що платником податків здійснюється діяльність у сфері надання електронних комунікаційних послуг. Скаржник зазначає, що заборона перебування на спрощеній системі оподаткування стосується суб`єктів господарювання, які в рамках надання послуг у сфері електронних комунікацій здійснюють технічне обслуговування та експлуатацію відповідних мереж, у тому числі надають доступ до таких мереж. З набранням чинності 1 січня 2022 року Закону України від 16 грудня 2020 року №1089-ІХ «Про електронні комунікації» (далі - Закон № 1089) платники податків при постачанні електронних комунікаційних послуг не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування обліку та звітності. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у відповідності до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №660674 ОСОБА_1 з 05 жовтня 2006 року зареєстрований як фізична-особа підприємець (а. с. 10). Як убачається з податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за І квартал 2024 року, у позивача наявні наступні класифікатори видів економічної діяльності (далі КВЕД): 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку; 95.11 Ремонт комп`ютерів і периферійного устаткування; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 47.41 Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах (а. с. 34). ГУ ДПС у Волинській області 23 вересня 2024 року проведено перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування від 23 вересня 2024 року №26554/03-20-24-06 (далі акт перевірки). Вказаним актом перевірки встановлено порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідність вимогам організаційно-правових форм господарювання підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України, за видом діяльності 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку (а. с. 14). На акт перевірки позивачем подано заперечення, якому просив такий акт скасувати у повному обсязі (а. с. 15-16). Розглянувши заперечення ФОП ОСОБА_1 , комісія з питань розгляду заперечень та пояснень до актів камеральних перевірок, створеної наказом ГУ ДПС у Волинській області, вирішила акт перевірки залишити в силі, що убачається з протоколу засідання комісії з питань розгляду заперечень та пояснень до актів камеральних перевірок (а. с. 63-67). На підставі вказаного акту та за результатом розгляду заперечень, ГУ ДПС у Волинській області 10 жовтня 2024 року прийнято рішення №1753/03-20-24-06 про анулювання реєстрації платника єдиного податку, у якому вказано підставу «здійснення видів діяльності, які не дають право застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання відповідно до абзацу третього п.299.10 ст.299 Кодексу» (а. с. 17). ФОП ОСОБА_1 , не погоджуючись із прийнятими рішенням контролюючого органу від 10 жовтня 2024 року №1753/03-20-24-06 звернувся до суду за захистом порушеного права. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до п.75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Підпунктом75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій). Предметом камеральної перевірки також можуть бути: 1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); 2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах; 4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні»; 5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу; 6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки; 7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу; 8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу; 9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу; 10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту73.3.1 пункту 73.3 статті 73цьогоКодексу; 11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту141.13 статті 141цьогоКодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти. Згідно п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу(пункт76.2 статті 76 ПК України). За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу(п.86.2 ст. 86 ПК України). Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Пунктом 291.3 статі 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено ст. 299 ПК України, відповідно до п. 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Згідно з п. 299.2 ст. 299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку. Абзацом 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми. Відповідно до пп. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу. Приписами п. 299.11 ст. 299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності. Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів. Чинним податковим законодавством визначений вичерпний перелік підстав та видів перевірок, які мають право призначати та проводити контролюючі органи, в розумінні статті 19 Конституції України. Камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки останні перебувають поза межами цієї перевірки. Таким чином, суб`єкт владних повноважень під час проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено акт перевірки, з`ясував питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення такого виду податкової перевірки. Апеляційний суд зазначає, що інформація, яка зібрана податковим органом відносно платника поза межами здійснюваного ним заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку. Також суд звертає увагу на те, що Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі №805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі №813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі №813/4266/17). Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Аналогічна позиція відображена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2025 року у справі № 160/21398/24. Щодо виявлених порушень, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу. Підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми. Приписами підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України чітко визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із послідовних кварталів. Тобто закон покладає обов`язок контролю не тільки на контролюючий орган, але і на платника єдиного податку після встановлення/виникнення зазначених обставин самостійно перейти на сплату інших податків. Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV ПК України. Відповідно до підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України до суб`єктів господарювання третьої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться, зокрема, фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена. Згідно з пунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж. 01.01.2022 набрав чинності Закон № 1089-IX, який не передбачає згаданих видів діяльності та, відповідно, в Орієнтовному переліку такі види діяльності відсутні. Колегія суддів зазначає, що окремі норми актів законодавства України лишаються не приведеними у відповідність до Закону № 1089-IX, який прийнято з метою імплементації актів права ЄС, зокрема, Директиви 2018/1972 Європейського парламенту і ради від 11.12.2018 «Про запровадження Європейського кодексу електронних комунікацій». Відповідно до визначень, наведених у частині першій статті 2 Закону №1089-IX: - мережа Інтернет (Інтернет) - глобальна електронна комунікаційна мережа, що призначена для передачі даних та складається з фізично та логічно взаємоз`єднаних окремих електронних комунікаційних мереж, взаємодія яких базується на використанні єдиного адресного простору та на використанні інтернет-протоколів, визначених міжнародними стандартами (пункт 54); - послуга доступу до мережі Інтернет - електронна комунікаційна послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується (пункт 80); - електронна комунікаційна мережа - комплекс технічних засобів електронних комунікацій та споруд, призначених для надання електронних комунікаційних послуг (пункт 25); - електронна комунікація (телекомунікація, електрозв`язок) - передавання та/або приймання інформації незалежно від її типу або виду у вигляді електромагнітних сигналів за допомогою технічних засобів електронних комунікацій (пункт 28); - електронна комунікаційна послуга - послуга, що полягає в прийманні та/або передачі інформації через електронні комунікаційні мережі, крім послуг з редакційним контролем змісту інформації, що передається за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг (пункт 27); - постачальник електронних комунікаційних послуг - суб`єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг (пункт 87); - постачальник електронних комунікаційних мереж - суб`єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов`язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж (пункт 85); - оператор електронних комунікацій (оператор) - суб`єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов`язаними засобами; у разі постачання електронних комунікаційних мереж оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних мереж; у разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг (пункт 70). Згідно з частиною другою статті 19 Закону №1089-IX право власності та право на технічне обслуговування і експлуатацію електронних комунікаційних мереж може належати будь-якій фізичній особі - підприємцю або юридичній особі, незалежно від форм власності, які є резидентами України. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку від 20 квітня 2022 року №30 «Питання ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2022 року за №502/37838 (зі змінами), затверджено Порядок ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг та його форму, а також Орієнтовний перелік видів електронних комунікаційних послуг. Колегія суддів встановила, що згідно з витягом з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг від 06 грудня 2022 року №104-4870/104 позивач включений до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг за №2063, як постачальник електронних комунікаційних послуг та не включений як постачальник електронних комунікаційних мереж. Так, ФОП ОСОБА_1 є постачальником електронних комунікаційних послуг за кодом IA.S1 «Послуга доступу до мережі Інтернет» - послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується; з використанням мережі: фіксованого зв`язку (а. с. 9). В Орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг, надано такі визначення: - послуги доступу до мережі Інтернет (код послуги IA.S1) - послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується; - послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж (код послуги OS.S1) - послуга з підтримки у працездатному стані обладнання електронних комунікаційних мереж в процесі його експлуатації, при якому воно здатне виконувати задані функції, зберігаючи задані значення параметрів у межах, які встановлені в нормативно-технічній документації; експлуатації електронних комунікаційних мереж. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (зараз Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій) у своєму листі від 29 грудня 2021 року №01-7119/111 на запити народного депутата України ОСОБА_2 та Асоціації правовласників та постачальників контенту, прямо зазначається що діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж, зазначена у пункті 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України передбачає діяльність з надання послуг третім особам з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, а не обслуговування власної телекомунікаційної мережі (а. с. 21-22). Таким чином, навіть у разі наявності у позивача власної телекомунікаційної мережі та її технічного обслуговування, така діяльність ні у якому разі не може бути наданням послуг із технічної експлуатації телекомунікаційної мережі і, відтак, не може бути підставою для застосування обмеження, передбаченого у абзаці 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України. Судом першої інстанції вірно встановлено, що види діяльності у сфері електронних комунікацій, передбачені в Орієнтовному переліку, можуть не збігатися з КВЕД, та такий збіг або його відсутність не створює прав та обов`язків для суб`єктів господарювання та жодні правові наслідки зазначеного відсутні. Твердження аналогічного змісту міститься і у листі від 03 квітня 2020 року №14.1.3-07/132-20 направленого Державною службою статистики України до Асоціації правовласників та постачальників контенту. У наведеному листі, зокрема, зазначається що код виду економічної діяльності за КВЕД 2010 не може бути визначальним критерієм для застосування щодо нього норм ПК України (а. с. 20). Тобто, практика застосування заборони застосування заборони перебування на єдиному податку всіх видів діяльності, що входять до КВЕД 61.10 з тих підстав що до цього класу входять певні види діяльності, конкретно визначені у абзаці 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України, а й протирічить як природі так і призначенню КВЕД 2010, як такого. Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначає, що контролюючий орган в оскаржуваному рішенні у якості критерію для виявлення обмежень за абзацом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України використав не здійснення конкретних видів діяльності, прямо вказаних у ПК України, а здійснення всього класу 61.10 КВЕД, до якого, крім багатьох інших видів діяльності входять перелічені у абзаці 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України види діяльності. Відтак, обмеження перебування на спрощеній системі оподаткування згідно п.п.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України стосується виключно суб`єктів, які безпосередньо здійснюють саме види діяльності, прямо зазначені у ПК України, а саме: Поштовий зв`язок, Телефонний зв`язок, Діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж. Отож, суд першої інстанції правильно вказує на те, що відповідачем не доведено, що здійснювана позивачем діяльність віднесена до заборонених видів діяльності, передбачених абзацом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України. За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач не здійснює видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, підстави для виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку, відсутні, відтак рішення відповідача від 10 жовтня 2024 року №1753/03-20-24-06 є протиправним та підлягає до скасування. Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі №140/11751/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді В. С. Затолочний Н. М. Судова-Хомюк