Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/20059/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/20059/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Любов Анатоліївна Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 08 січня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовом, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просив: - визнати рішення №063550006336 від 28.08.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку у відповідності із Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірною; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію як потерпілому від аварії на ЧАЕС 3-ї категорії із зниженням пенсійного віку на 6 років у відповідності із Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з моменту звернення до відповідача, тобто з 20.08.2024. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 28.05.2025 в задоволенні позову відмовив. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Аргументами скарги зазначає, що судом не зараховано факт, що позивач був на канікулах 12 тижнів. Це й є фактичне проживання, на що є посилання у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року справі №572/456/17. Крім того, в 1986 році позивач офіційно був зареєстрований і с.Поліське з 26.04.1986 року по 20.08.1986 року, тобто майже чотири місяці ще відповідач не взяв до уваги. Крім того, в 1987 році позивач перебував на канікулах удома, що становить ще три місяці та період проходження практики три місяці у 1988 році. До наявного терміну проживання загалом тільки за цей час можливо додати 9 місяців та 27днів. Крім того, припинив свою роботу на меблевій фабриці смт. Ірпінь 25.11.1988 року, а зареєструвався в с.Поліське, тільки 27.01.1989 року (з цього періоду рахується проживання відповідачем). Після звільнення позивач проживав вдома, але своєчасно не зареєструвався, тобто ще 2 місяці та 2 дні не враховані відповідачем. Так само в проживання не врахований період між припиненням його реєстрації в с.Поліське та початком служби в армії, з 09.12.1989 року по 23.12.1989 року. Весь цей час позивач хоч і не був зареєстрований в цій зоні, але фактично перебував та проживав. Тобто враховуючи ці періоди, три роки проживання я маю до 01.01.1993 року, а саме - 3 роки 5 днів. Даний період підтверджується офіційною реєстрацією та офіційною роботою в зоні гарантованого добровільного відселення. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що до періодів постійного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення (ІІІ зона) не зараховані періоди: - період навчання з 26.04.1986 по 15.07.1988 (повний період навчання з 01.09.1985 по 15.07.1988) в Івано-Франківському СПТУ №14 згідно диплому НОМЕР_1 від 16.07.1988, так як м.Івано-Франківськ, відповідно до переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМ УРСР від 23.07.1991 №106, не відноситься до зон радіоактивного забруднення; - період строкової військової служби з 23.12.1989 по 12.11.1991 згідно військового квитка НОМЕР_2 від 23.12.1989, оскільки відсутня інформація, щодо місця дислокації військової частини. Щодо періоду канікул, то в матеріалах електронної пенсійної справи відсутні документи, що підтверджують факт проживання в зоні радіоактивного забруднення в даний період. За доданими документами станом на 01.01.1993 підтверджений період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення з 27.01.1989 по 08.12.1989 та з 26.11.1991 по 31.12.1992 становить 01 рік 11 місяців 18 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років відповідно до Закону

796. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , 20.08.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком. Заява відпрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві, за результатами розгляду якої 28.08.2024 винесено рішення №063550006336 про відмову у призначенні пенсії, із зниженням пенсійного віку на 6 років у відповідності із Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв`язку з тим, що не виконана умова проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 роки. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 30.08.2024 № 0600-0216-8/110990, позивача повідомлено про прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії. Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із відповідним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Частиною третьою статті 55 Закону № 796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону. Відповідно до абзацу 2 частини 4 ст. 26 Закону наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. Статтею 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". За змістом пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років. У пункті 3 частини першої статті 14 Закону №796-XII визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія

3. Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені статтею 55 Закону №796-XII. Згідно статті 65 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Як встановлено судом першої інстанції, позивач є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 08 грудня 1993 року. Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії за віком надаються, зокрема документи, які засвідчують особливий статус особи, та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування. Підпунктом «ґ» пункту 7 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком подаються посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на відповідних територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від №0635500006336 від 28.08.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно норм ст. 55 Закону України №796-ХІІ, у зв`язку з тим, що не виконана умова проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 роки. В обґрунтування прийнятого рішення пенсійний орган вказав, що відповідно до наданих документів підтверджено період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення всього 1 рік 11 місяців 18 днів, станом на 1 січня 1993 року. До періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення відповідно не зараховано період навчання в м. Івано- Франківську з 01.09.1985 по 15.07.1988. Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що згідно довідки Овруцької міської ради Житомирської області від 03.10.2024 №11-593, ОСОБА_1 в період з 26.04.1986 по 20.08.1986, з 27.01.1989 по 08.12.1989, з 26.11.1991 по 06.04.1994, з 20.10.1998 по даний час проживала в с. Поліське, Коростенського району, Житомирської області, підстава погосподарські книги №2, №4, №10, №15. Відповідно до Постанови КМУ №106 від 23.07.1991 даний населений пункт відноситься до третьої зони гарантованого добровільного відселення в зв`язку з аварією на ЧАЕС. В свою чергу, судом встановлено, що згідно диплому від 16.07.1988 №906684 в 1985 позивач вступив до Івано-Франківського середнього прохтехучилища №14, якій закінчив в 1988 році. Зі змісту трудової книжки позивач встановлено, що 01.09.1985 позивач зарахований та відповідно відрахована у зв`язку із закінченням курсу 15.07.1988. Тобто, вказаними вище документами підтверджується факт навчання позивача в Івано-Франківському середнього прохтехучилища №14 в період з 01.09.1985 по 15.07.1988, що спростовує відомості щодо проживання позивача у вказаний період в с. Теснівка, Лугинського району, Житомирської області. На виконання положень Закону № 1058-ІV постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1). Абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є: для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення; для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування; для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17, від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17, від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23. Також, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. Надаючи оцінку встановленим судом обставинам, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що факт навчання у Івано-Франківському середньому прохтехучилищі №14 в період з 01.09.1985 по 15.07.1988, спростовує твердження позивача про постійне проживання у с. Поліське, Коростенського району, Житомирської області у той самий період. При цьому, позивачем не надано інших доказів, які б підтверджували факт постійного проживання позивача в період з 01.09.1985 по 15.07.1988 у с. Поліське, Коростенського району, Житомирської області. Крім того, той факт, що позивач був на канікулах 12 тижнів не спростовує необхідність позивача постійного проживання в зоні радіаційного забруднення. Отже, з огляду на викладене, оскільки наданими позивачем документами не підтверджується факт постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС упродовж не менше 3 років станом на 01.01.1993, обґрунтованим є висновок пенсійного органу про відсутність підстав для застосування до особи положень ст. 55 Закону №796 щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Доводи апеляційної скарги щодо наявності інших періодів проживання в зоні радіоактивного забруднення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують факт проживання в зоні радіоактивного забруднення в даний період. Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 28.08.2024 №063550006336, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, з урахуванням вимог статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є правомірним та не підлягало скасуванню. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.