Постанова 4851 № 520/3014/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 січня 2026 р. Справа № 520/3014/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., повний текст складено 31.07.25 по справі № 520/3014/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" до Харківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мультітул-Стандарт» (надалі за текстом - ТОВ «Мультітул-Стандарт», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці (надалі за текстом - митний орган, відповідач), в якому просило суд: - визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000601/2 від 15.10.2024 та картку відмови № UA807200/2024/000720 від 15.10.2024; - стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультітул-Стандарт» (ідентифікаційний код юридичної особи: 43856496; адреса: 36000, Україна, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Котляревського, будинок, 2а) витрати на оплату судового збору у загальному розмірі 7619,48 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 20000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ідентифікаційний код юридичної особи: 44017626; адреса: Україна, 61005, Харківська обл., місто Харків, вул. Миколаївська, будинок 16Б). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Мультітул-Стандарт задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000601/2 від 15.10.2024 та картку відмови № UA807200/2024/000720 від 15.10.2024. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Держмитслужби (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61005, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мультітул-Стандарт (вул. Котляревського, буд. 2а, Полтавська обл., місто Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 43856496) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3673 (три тисячі шістсот сімдесят три) гривні 18 копійок. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Держмитслужби (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61005, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мультітул-Стандарт (вул. Котляревського, буд.2а, Полтавська обл., місто Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 43856496) судові витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок. Харківська митниця , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу, вважає рішення незаконним та необґрунтованим у зв`язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, незастосування закону, який підлягав застосуванню, а саме, ст.ст. 51-52, 58, 280, 295, 336, 345, 346 МКУ. Вважає , що фактично суд прийняв доводи позивача і взагалі не надав оцінку аргументам Харківської митниці. Посилаючись на обставини, викладенні в апеляційній скарзі , вказує , що за результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих разом з ЕМД №24UA807200015200U1 від 15.10.2024 виявлено, що транспортні документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме, складової, передбаченої п. 5 ч. 10 ст. 58 МКУ - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Вказує , що декларантом не було доведено митниці заявлену митну вартість, тож Харківською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару від 15.10.2024 №UA807000/2024/000601/2 за другорядним (резервним) методом у відповідності до ст. 64 МКУ. При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію що міститься у ціновій базі ЄАІС, митне оформлення яких вже здійснено. Джерелом інформації для даного Рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація щодо раніше визнаних (визначених) товарів, зокрема за даним кодом УКТЗЕД 6006320090, умови поставки CPT, назва товару: «Трикотажне полотно поперечно в`язане, виготовлено з синтетичних волокон 100% поліестер, пофарбована в різні кольори…», країною виробництва CN (Китай) - ЕМД №24UA401060011952U5 (UA401060/2024/011952) від 09.08.2024 (тов. 1). Обґрунтування неможливості застосування для визначення митної вартості товару за першим методом (за ціною угоди), передбаченого ст. 58 МКУ наведене у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000601/2 від 15.10.2024. ТОВ «Мультітул-Стандарт» у зв`язку з незгодою із зазначеним вище рішенням скористалося правом на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до положень ч. 7 ст. 55 МКУ за ЕМД №24UA807200015244U6 від 15.10.2024. Вважаємо, що рішення про коригування митної вартості №UA807000/2024/000601/2 від 15.10.2024 винесене на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МКУ та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для їх скасування відсутні. Також , вважає , що вимога позивача про скасування картки відмови №UA807200/2024/000720 від 15.10.2024 є неналежним та неправильним способом захисту прав позивача, оскільки скасування оскаржуваної картки відмови не поновлюватиме митну декларацію, за якою було вперше заявлено до митого оформлення товар позивача, бо цей товар вже оформлено у митному відношенні та випущено у вільний обіг за іншою митною декларацією. Просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 по справі №520/3014/25 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову ТОВ «Мультітул-Стандарт». ТОВ «Мультітул-Стандарт» подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає , що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване Рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Посилаючись на обґрунтування, наведені у відзиві , просить суд залишити апеляційну скаргу Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 року у справі № 520/3014/25 без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 року у справі № 520/3014/25 без змін. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа . Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 17.07.2024 між ТОВ Мультітул-Стандарт (Покупець) та RAJHANS TEXTILE TRADING FZCO (Продавець) укладено контракт № RTTF20240717. Додатковою угодою № б/н від 06.08.2024 доповнено розділ 3 контракту № RTTF20240717. Відповідно до абзацу 1 статті 1 контракту № RTTF20240717 за цим договором Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товари в асортименті (далі - Товар). За змістом абзацу 2 статті 2 контракту № RTTF20240717 загальна кількість і асортимент Товару, що поставляється, складається з партій, кількість яких визначається в комерційному рахунку на кожну поставку. Положеннями абзаців 1, 2 статті 3 контракту № RTTF20240717 визначено, що поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі. Згідно зі статтею 4 контракту № RTTF20240717 ціна за одиницю Товару узгоджується і встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію Товару до цього договору. Загальна сума договору визначається загальною кількістю поставленого товару за Договором. Валюта контракту і платежів долар США. Відповідно до абзаців 1, 2 статті 5 контракту № RTTF20240717 оплата Товару здійснюється за безготівковим розрахунком на рахунок Постачальника, вказаний в цьому Договорі. Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Згідно з інвойсом (Commercial invoice) № RAJTT240802 від 02.08.2024 товар тканина артикул 37701, загальна сума до сплати 26 275,20 доларів США (ціна 1,19 доларів США/м). Умови поставки СРТ Харків, Україна. 15.10.2024 позивач подав до Харківської митниці електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA807200015200U1 (далі ЕМД № 24UA807200015200U1) для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту. Відповідно до граф 20, 22, 23, 42 ЕМД № 24UA807200015200U1 загальна вартість товару складає 26275,20 доларів США, курс валюти 41,1963 грн. на 1 долар США, поставка відбувалася на умовах СРТ Харків, Україна. Згідно з графою 12 ЕМД № 24UA807200015200U1 митна вартість становить 1082441,02 грн.. До поданої ЕМД № 24UA807200015200U1 на підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу позивачем було подано, зокрема, такі документи: пакувальний лист (Packing list) № RAJTT240802 від 02.08.2024; iнвойс (Commercial invoice) № RAJTT240802 від 02.08.2024; коносамент (Bill of lading) № UTRUST24072061 від 06.08.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 7606 від 10.10.2024; декларація (Dispatch note model T1) № 24ROCT1900N40240L1 від 11.10.2024; декларація про походження товару (Declaration of origin) № RAJTT240802 від 02.08.2024; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у всіх випадках митного огляду, крім передбаченого описом позиції 1701) № UA408050/2024/001239 від 13.10.2024; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-28/10-2024 від 14.10.2024; розрахунок ціни (калькуляція) № RAJTT240802 від 02.08.2024 (з перекладом); контракт № RTTF20240717 від 17.07.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 06.08.2024; видаткова накладна № RAJTT240802 від 02.08.2024 (з перекладом); відвантажувальна специфікація № RAJTT240802 від 02.08.2024 (з перекладом); комерційна пропозиція № RAJHANS20240709 від 09.07.2024 (з перекладом); лист № 10/02-3 від 02.10.2024; лист № 10/02-4 від 02.10.2024; лист № RAJTT240802-1 від 02.08.2024 (з перекладом); лист № RAJTT240802-2 від 02.08.2024 (з перекладом); лист № RAJTT240802-3 від 02.08.2024 (з перекладом); лист № RAJTT240802-4 від 02.08.2024 (з перекладом); лист № RAJTT240802-5 від 02.08.2024 (з перекладом); прейскурант (прайс-лист) № RAJHANS20240718 від 17.07.2024 (з перекладом); якісний опис № RAJTT240802 від 02.08.2024 (з перекладом). За результатами розгляду поданої ЕМД № 24UA807200015200U1 та доданих до неї документів позивачу від відповідача надійшло електронне повідомлення № 478898, в якому Харківська митниця, посилаючись на надходження до ВАКМВ УКАМП запиту з ПМО щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару № 1 в зв`язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів, спрацювання АСАУР і те, що надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зобов`язала ТОВ Мультітул-Стандарт протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 4) каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 Митного кодексу України (надалі за текстом -МК України)); 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476; 7) транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо. Також у зв`язку із спрацюванням профілю ризику АСАУР Інспектор 2006 позивачу запропоновано надати інформацію про митне оформлення ідентичних або подібних товарів. На виконання вищезазначених вимог позивачем подано до митного органу: - лист від 15.10.2024 № 15/10/24-5, в якому зазначено, що у відношенні товару, відвантаженого по інвойсу № RAJTT240802 від 02.08.2024, посередницькі та комісійні послуги не залучалися, що підтверджується вже наявним у відповідача листом Продавця № RAJTT240802-2 від 02.08.2024; - лист від 15.10.2024 № 15/10/24-6, в якому позивач з посиланням на статтю 5 контракту № RTTF20240717 зазначив, що сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Рахунком-фактурою (інвойсом) № RAJTT240802 від 02.08.2024 передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж протягом трьох місяців з моменту поставки (митного оформлення) Товару. На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні; - лист від 15.10.2024 № 15/10/24-7, відповідно до якого ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, не укладалися; - лист від 15.10.2024 № 15/10/24-8, в якому позивач зазначив, що прайс-лист № RAJHANS20240718 від 17.07.2024 було подано відповідачу разом з ЕМД № 24UA807200015200U1; - лист від 15.10.2024 № 15/10/24-9, згідно з яким декларацію № 24ROCT1900N40240L1 від 11.10.2024, складену за уніфікованою формою, переклад якої не вимагається, було подано разом з ЕМД № 24UA807200015200U1 та вже знаходиться у відповідача; - лист від 15.10.2024 № 15/10/24-10, відповідно до якого висновок експерта №20-28/10-2024 від 14.10.2024 року позивач надав відповідачу разом з поданою ЕМД № 24UA807200015200U1; - лист від 15.10.2024 № 15/10/24-11, в якому позивач з посиланням на інвойс (Commercial invoice) № RAJTT240802 від 02.08.2024 вказав, що визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine (Інкотермс 2010): CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару; - лист від 15.10.2024 № 15/10/24-12, згідно з яким інформація про митне оформлення ідентичних або подібних товарів є відмінною від тих документів, що визначені частинами 2, 3, 4 ст. 53 МК України, а тому вимагати надання таких документів заборонено відповідно до ч.5 ст. 53 МК України. За результатами розгляду вищезазначених листів відповідачем було надіслано електронне повідомлення № 478924, в якому митний орган повідомив , що згідно програмного комплексу АСМО Інспектор мінімальна митна вартість ідентичного товару, митне оформлення якого вже здійснено в максимально наближений термін складає: тов. №1= 3,97 $/кг. Запропоновано повідомити про надання додаткових документів протягом терміну визначеному в частині 3 статті 53 МК України, або про відмову (неможливість) в наданні зазначених додаткових документів протягом зазначеного терміну. У відповідь на повідомлення відповідача № 478924 позивачем подано лист від 15.10.2024 № 15/10/24-13, в якому зазначив, що подав митному органу всі необхідні та наявні документи, як за основним переліком на підтвердження митної вартості товару за ч. 2 ст. 53 МК України, так i додаткові документи за ч. ч. 3, 4 ст. 53 МК України, якими повністю підтверджено правильність визначення митної вартості товару декларантом. Спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Подані ТОВ Мультітул-Стандарт документи є достатніми та такими, що у своїй сукупності підтверджують достовірність наданої інформації, а тому застосуванню підлягає перший метод визначення митної вартості товару. 15.10.2024 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000601/2 (далі Рішення № UA807000/2024/000601/2), відповідно до якого застосовано другорядний (за ціною договору щодо ідентичних товарів) для визначення митної вартості товарів. Відповідно до графи 33 Рішення № UA807000/2024/000601/2 заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст. 54, 55, 57, 58 Митного кодексу України з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: - наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству; - відсутній переклад Супровідного документа Т1№24ROCT1900N40240L1 від 11.10.2024 (стаття 254 МКУ); - декларантом не надана (відсутня) митна декларація країни відправлення; - документ під кодом 9000 прайс-лист від 17.07.2024 № RAJHANS20240718 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ Мультітул-Стандарт та не відображає дійсну вартість у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року; - відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - відсутні додатково понесені витрати з фрахтом, завантаженням на транспортний засіб для доставки в Україну, а також з зберіганням товару в порту призначення та перевантаження, (витрати не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображені в жодному транспортному документі. Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтверджено документально, що суперечить положенням п.2 ч.2 ст.52, ч.2,9,10 та 21 ст. 58 МКУ); - відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту № UTRUST24072061; - відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно коносаменту № UTRUST24072061; - відсутні документи, що надаються для підтвердження витрат на транспортування згідно ст. 53 МК України та Наказу МФУ від 24.05.2012 №599, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. - відповідно до п.3 контракту умови поставки постачальник зобов`язаний завантажити товар на борт судна в порту.., що свідчить про умови поставки FOB, тобто не враховано морській фрахт по доставки товару та інші складові митної вартості; - відповідно до п.4 контракту ціна за одиницю товару погоджується та встановлюється в рахунку, що вказує на відсутність врахування транспортних витрат, тобто не враховано морський фрахт по доставки товару, та інші складові митної вартості; З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час становить: товар 1) 3,97 $/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даного товару скориговано до цього рівня. Джерелом інформації для даного Рішення по товарам є наявна у митного органу цінова інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: товар 1) МД (24UA401060011952U5) №UA401060/2024/011952 від 09.08.2024, код товару згідно з УКТ ЗЕД 6006320090 (тов.1), виробник: ZHEJIANG FANTASY INTERNATIONAL TRADING CO., LTD, країна походження CN (Китай), вага нетто 15231,9 кг. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) у відповідності до статті 59 МКУ. Розрахунок митної вартості складає: товари 1) 3,97 $/кг. Також , відповідачем винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000720 (далі Картка відмови № UA807200/2024/000720), згідно з якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з огляду на неможливість здійснення митного оформлення товарів у зв`язку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям Рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000601/2 від 15.10.2024 (вимоги частини 3 та 6 статті 54 МКУ). З огляду на прийняття відповідачем Рішення № UA807000/2024/000601/2 та винесення Картки відмови № UA807200/2024/000720 з метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 та ч. 2 ст. 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ МД № 24UA807200015244U6, додатково було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, у розмірі 306098,37 грн. Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що позивач надав Харківській митниці до митного оформлення усі необхідні документи, які передбачені частинами 1-2 статті 53 МК України. В той же час, відповідач при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не обґрунтував належним чином наявність сумнівів в числових значеннях або недостовірність та/або неповноту наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів і подальшого коригування митної вартості. Таким чином, доводи позивача про те, що відповідач не довів, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними знайшли своє підтвердження і застосуванню підлягає перший метод визначення митної вартості товару. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України). Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Відповідно до частині 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України). Згідно з ч. ч. 4, 5, п. 5 ст.10 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України). Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі. Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 19 лютого 2019 року у справі № 804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковим, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальших дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 480/4423/18). Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 460/164/24. Колегія суддів зазначає, що можливість надання декларантом додаткових документів на підтвердження правомірності визначення митної вартості товарів за першим методом прямо залежить від чіткого визначення Митницею конкретних обставин, які викликали у неї сумніви у достовірності задекларованої митної вартості, а тому недотримання цих умов свідчить про порушення ним критеріїв правомірності рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, які закріплені у частині другій статті 2 КАС України. Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі № 825/648/17 та ін. Також, колегія суддів звертає увагу , що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598). Відповідно до абзаців 4 та 5 правил заповнення графи 33 визначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Тобто, вимоги вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19, від 17.01.2022 р. у справі № 520/2000/19. Так, з матеріалів справи вбачається, що для митного оформлення позивачем були надані посадовим особам відповідача документи, які відображені вище. При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з умов Контракту. У ході судового розгляду судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення митного органу про коригування митної вартості прийнято з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, не надано всіх витребуваних додаткових документів. Отже, надаючи оцінку підставам, що покладені в основу оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне. Щодо наявності рішення про визначення митної вартості за ідентичним (подібним) товаром по даному підприємству , колегія суддів зазначає. Основною підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначеного в митній декларації, поданій позивачем, став аналіз цінової інформації, яка міститься в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України. Наявність у митного органу інформації щодо митної вартості товарів згідно митних оформлень аналогічних товарів в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України згідно вказаного в рішенні не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару. Колегія суддів звертає увагу , що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598). Відповідно до абзаців 4 та 5 правил заповнення графи 33 визначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Тобто, вимоги вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. При цьому, посилання у рішенні лише на номер митної декларації, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування відповідачем можливості визначення митної вартості за резервним методом. Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19, від 17.01.2022 р. у справі № 520/2000/19. Поряд із тим, текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (ідентичних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Своєю чергою, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій як на джерело цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.01.2022 року у справі №520/11061/2020. Таким чином, використані позивачем відомості повністю підтверджені документально, визначені кількісно і достовірні та/або всі складові митної вартості, необхідні для її обчислення, присутні, а інформація в базах АСМО Інспектор та ЄАІС не свідчить та не може свідчити про заниження митної вартості товарів позивачем, що є підставою для відхилення аргументів Відповідача і в цій частині. Колегія суддів зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а. У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Суд апеляційної інстанції зазначає, що митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247. У постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а Верховний Суд навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17. Відтак зазначені доводи митного органу не можуть вважатися судом доведеними та обґрунтованими. Щодо доводів митного органу з посиланням на те , що наданий до митного оформлення прайс-лист від 17.07.2024 №RAJHANS20240718 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ «Мультітул-Стандарт» та не відображає «дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди, колегія суддів зазначає наступне. Так, Верховним Судом зроблено висновок у постанові від 08.12.2022 року у справі № 420/2792/19, що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів. Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2020 р. у справі № 810/690/17 зазначив, що посилання контролюючого органу на те, що наданий прайс-лист не можна вважати ні прайс-листом, ні комерційною пропозицією, оскільки виданий особі, що жодним чином не фігурує ні в одному документі та відповідно до загальноприйнятої практики не містить відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки дата його складання, або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, суди також обґрунтовано не взяли до уваги з огляду на те, що по - перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по - друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по - третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару. Верховний Суд у постанові від 02.06.2022 року у справі № 460/2674/20 щодо доводів митниці про те, що долучений декларантом документ прейскурант (прайс-лист) виробника товарів складений не для широкого кола осіб та не містить терміну дії, у зв`язку з чим витребував додаткові документи, зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, з оглядуна наступне: термін дії прайс-листа не є обов`язковим реквізитом такого виду документу, а тому може у ньому не зазначатися; продавець самостійно визначає ціни для своїх контрагентів, що є однією з базових основ забезпечення свободи підприємницької діяльності. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.01.2022 по справі № 810/3667/15, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації. Колегія суддів зауважує, що до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-листа виробника, а й інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема можна й віднести прайс-лист продавця товару. Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів. Вказана правова позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.02.2024 по справі № 815/1460/18. Щодо доводів митного органу про ненадання декларантом митних декларацій країни відправлення, колегія суддів зазначає наступне. Митна декларація країни відправлення не є тим документом, що підтверджує умови поставки та вартість товару, тому що таким документом є основний документ за ч. 2 ст. 53 МК України інвойс. Незважаючи на це позивачем разом з митною декларацією надано відповідачу декларацію № 24ROCT1900N40240L1 від 11.10.2024, а отже відповідні доводи відповідача не знайшли свого підтвердження. При цьому, колегія суддів зазначає , що неподання експортної митної декларації не може бути підставою для невизнання визначеної позивачем митної вартості, адже ч. 2 статті 53 МК України такі документи не віднесені до обов`язкових для подання й, до того ж, не впливають на митну вартість як таку та не містять відомостей, необхідних для перевірки митної декларації. Що стосується доводів відповідача про не подання позивачем перекладу транзитної декларації Т1 №24ROCT1900N40240L1 від 11.10.2024, колегія суддів зазначає, що документ T1 це транзитна декларація, яка супроводжує товари при переміщенні через території країн-учасниць Європейського Союзу та інших країн, що беруть участь у загальній транзитній системі, без сплати мит та податків. При цьому, MRN (Master Reference Number) це унікальний 18-значний буквено-цифровий код, який надається будь-якій митній декларації в ЄС, включаючи Т1, що дозволяє як митним органам, так і учасникам перевезення контролювати переміщення вантажу. Документ Т1 дозволяє переміщувати товари, імпортовані з-за меж ЄС, через територію ЄС без сплати митних платежів до прибуття до кінцевого пункту. Отже, документ Т1 не є документом, що визначає митну вартість товару і може бути досліджений лише у сукупності всіх транспортних документів, наданих Декларантом до митного оформлення, а тому доводи відповідача в цій частині є безпідставними. Що стосується доводів відповідача про не подання позивачем до митного оформлення транспортного договору щодо морського перевезення згідно коносаменту №UTRUST24072061 від 06.08.2024 та банківські/ платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення, ненадання позивачем документів на підтвердження транспортних витрат та посилання на те, що митна вартість в частині понесених транспортних витрат не була підтверджена на основі поданих позивачем транспортних документів , колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МКУ,при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Тобто, при визначенні митної вартості витрати на транспортування/витрати пов`язані з транспортуванням додаються тільки тоді, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті. Враховуючи п.п. 5, 6 ч. 10 ст. 58 МК України для визначення митної вартості мають значення лише ті витрати на транспортування/витрати пов`язані з транспортуванням, які включаються саме до митного кордону України. Згідно пп 2 пункту 11 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення. Витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а також витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України включено до ціни товару до названого (кінцевого) місця призначення України на умовах поставки CPT, що обґрунтовується наступним. Відповідно до ст. 3 Контракту № RTTF20240717 від 17.07.2024 року «Поставка товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі». У Commercial invoice (рахунку-фактурі) № RAJTT240802 від 02.08.2024 року визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine. Згідно з правилами Інкотермс 2010: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. За умовами поставки СРТ витрати на транспортування/ витрати, пов`язані з транспортуванням, вже включені в ціну товару (це будь-які вантажно-розвантажувальні роботи, перевезення, простої). Сторони за Контрактом повністю узгодили умови поставки, а тому продавець взяв на себе всі витрати, які пов`язані з транспортуванням відповідного товару та вони вже включені до вартості товару. Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Таким чином, відповідно до умов поставки CPT, витрати щодо транспортування товару покладаються на продавця. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 810/1661/17. Тобто, умовами поставки CPT саме на продавця покладається обов`язок оплатити всі витрати на транспортування товару, а тому додавати такі витрати під час визначення митної вартості не потрібно. Верховним судом у постанові у постанові від 17.01.2023 року у справі № 0440/5532/18 зазначено, що якщо поставка імпортованих платником товарів…охоплює вартість завантаження та навантаження товару у постачальника і вартість пакування та маркування, то сторони контракту мають право встановити, що вартість упаковки та маркування входить до вартості товару, якщо інше не обумовлено в специфікаціях. Згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту така ціна товару включає вартість пакування, у зв`язку з чим, згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, під час визначення митної вартості ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар. З матеріалів справи вбачається , що відповідачу одночасно з Митною декларацією надавався лист Продавця №RAJTT240802-1 від 02.08.2024 року на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару. Тобто, до митного оформлення позивачем надано всі документи на підтвердження даних обставин, в т.ч., але не виключно, Контракт, калькуляцію собівартості товару № RAJTT240802 від 02.08.2024 року; лист Продавця №RAJTT240802-1 від 02.08.2024 року; інвойс № RAJTT240802 від 02.08.2024 року, які чітко та однозначно дозволили би встановити, що умовами поставки є CPT, вартість фрахту включено у вартість товару. Отже, позивачем повністю документально підтверджено, що витрати на транспортування/витрати, пов`язані з транспортуванням, включено до ціни товару, що кореспондується як з умовою поставки CPT. Пункт 6 ч. 2 ст. 53 МК України містить застереження: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару надаються, але виключно в тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. Враховуючи, що витрати на транспортування покладено на продавця, вимога щодо надання таких документів як транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту №UTRUST24072061 від 06.08.2024 та банківські/ платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення від покупця є незаконною. Незважаючи на це, автотранспортна накладна CMR № 7606 від 10.10.2024 року, а також і коносамент № UTRUST24072061 від 06.08.2024 року надавалися митному органу. Також , в коносаменті № UTRUST24072061 від 06.08.2024 року зазначено «FREIGHT PREPAID» (ФРАХТ З ПЕРЕДОПЛАТОЮ), що підтверджує включення витрат на транспортування, витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням, до ціни товарів. З огляду на вищевикладене необґрунтовані посилання апелянта на те, що згідно з пунктом 3 контракту № RTTF20240717 від 17.07.2024 постачальник зобов`язаний завантажити товар на борт судна в порту навантаження в зазначену дату або в узгоджений період, що свідчить про умови поставки FOB, тобто не враховано морський фрахт та інші складові митної вартості, адже з наданих позивачем документів чітко вбачається, що поставка товару відбувається на умовах СРТ Харків, Україна. Таким чином, твердження відповідача щодо не підтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару. В свою чергу, колегією суддів встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України. Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем Митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим. Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до судових рішень Верховного Суду, зокрема: від 24 січня 2019 року у справі № 821/1697/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 815/6242/17, 09 квітня 2019 року у справі № 825/1990/17, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18, у яких надано правову оцінку рішенню про коригування митної вартості після випуску товару у вільний обіг незалежно від застосованого методу випуску у вільний обіг - під гарантію або шляхом подання нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості та зазначено, що встановивши обставини щодо прийняття рішення в порушення закону, суд приймає рішення стосовно задоволення вимог декларанта шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення і тим самим визнає право декларанта на захист його порушеного права у вигляді визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості незалежно від застосованого декларантом способу випуску товару у вільний обіг під гарантію чи за новою декларацією. Отже норми національного законодавства не містять чіткої норми, яка позбавляє декларанта права на оскарження рішення про коригування митної вартості ввезеного товару та картки відмови в прийнятті митної декларації після правового аналізу винесеного митним органом рішення. Разом з тим картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від рішення про коригування митної вартості. Із врахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості № UA807000/2024/000601/2 від 15.10.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000720 від 15.10.2024 необґрунтовані у зв`язку з чим підлягають скасуванню, тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не узгоджуються із правовим регулюванням спірних правовідносин, позицію щодо чого неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема й у постановах, згаданих вище. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачами не зазначено. Відповідачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заву та були предметом розгляду судом першої інстанції інстанцій та спростовані ним. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на висновки Верховного Суду, зазначені в апеляційній скарзі з підстав того, що по-перше, оцінка допустимості та належності доказів є виключною компетенцією суду, який розглядає по суті, а по-друге, колегія суддів враховує приписи ч.5 ст. 242 КАС України, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, врахуванню в межах даної справи підлягають наведені вище саме судом апеляційної інстанції правові позиції Верховного Суду. Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова

позиція Верховного Суду буде незмінною. Щодо здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат апеляційна скарга жодних доводів незгоди не містить. Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 по справі № 520/3014/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко