LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд520/15963/25

від 07.01.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Головуючий І інстанції: Горшкова О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 січня 2026 р. Справа № 520/15963/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025, по справі № 520/15963/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд: - визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового (трудового) стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи з 05.03.1983 по 11.08.1986 та з 06.10.1987 по 01.10.1997; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 23.05.2025, з врахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 задоволено позов. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового (трудового) стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи з 05.03.1983 по 11.08.1986 та з 06.10.1987 по 01.10.1997. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 23.05.2025, з врахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення суду. Представником позивача було подано до Харківського окружного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 заяву представника позивача задоволено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн (шість тисяч грн 00 копійок). Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати додаткове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви представника позивача у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги заявником, зокрема вказано, що заявлені до відшкодування суми не відповідають складності справи, не є пропорційними до предмета спору. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову. При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Судовим розглядом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції на підтвердження обґрунтованості вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача представником позивача було надано копії: договору про надання правової допомоги 11/06/2025 від 11.06.2025; протокол визначення розміру гонорару від 11.06.2025; акт приймання-передачі наданих послуг №18/08/2025; детальний опис робіт, виконаних адвокатом та здійснення витрат часу по кожному із виду робіт. Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2025 між позивачем (Клієнт) та адвокатом Яковенко О.Г. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги. Відповідно до вказаного договору адвокат зобов`язується за дорученням клієнта надавати йому юридичні послуги, визначені у п.2.1 договору, в порядку та на умовах, визначеним цим договором. Сторони погодили протокол визначення розмірі гонорару при розгляді справи в суді першої інстанції до договору №11/06/2025 від 19.02.2025, де узгодили розмір гонорару, що становить 6 000,00 (шість тисяч) грн. Надання правових послуг підтверджується підписаним сторонами актом приймання передачі наданих послуг №18/08/2025 до договору про надання правової допомоги 11/06/2025 від 11.06.2025. Відповідно до акту приймання передачі наданих послуг №18/08/2025 до договору про надання правової допомоги 11/06/2025 від 11.06.2025 позивачу надані наступні послуги: первинна консультація клієнта, погодження та складання Протоколу визначення розміру гонорару до Договору про надання правової допомоги, ознайомлення та вивчення наданих Клієнтом матеріалів. Отримання додаткових матеріалів, здійснення юридичного, аналітичного аналізу положень законодавства, пошук та вивчення судової практики ВС з подібних питань, складання позовної заяви, складання інших заяв по суті справи, клопотань та/або з процесуальних питань. Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Суд першої інстанції задовольняючи заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справи, виходив з того, що загальний розмір витрат є співмірним зі складністю справи. Колегія суддів частково підтримує такі висновки та зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Так, аналізуючи зміст наданих позивачу послуг, зазначених у Акті приймання передачі наданих послуг, слід вказати, що за своєю суттю вони є складовими єдиного процесу щодо підготовки та складання адміністративного позову, до якого входить первинна консультація клієнта, погодження та складання протоколу визначення розміру гонорару до Договору про надання правової допомоги, ознайомлення та вивчення наданих Клієнтом матеріалів, отримання додаткових матеріалів, здійснення юридичного, аналітичного аналізу положень законодавства, пошук та вивчення судової практики ВС з подібних питань, з огляду на що окреме їх виділення є необґрунтованим. Отже, в контексті здійснення представництва інтересів позивача у даній справі, реальним результатом, який відображено у акті виконаних робіт, є складання позовної заяви та відповіді на відзив. При цьому, надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми витрачених коштів на складання позовної заяви критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що беручи до уваги суть спірних правовідносин, враховуючи, що справа є незначної складності, розгляд справи проведений в порядку спрощеного провадження без участі сторін, колегія суддів вважає співмірними та належними до відшкодування судові витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката у суді у розмірі 1500 грн. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Яковенко Оксани Григорівни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню. Таким чином, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування судових витрат у розмірі 1500 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити частково. Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 по справі № 520/15963/25 скасувати. Ухвалити додаткову постанову, якою заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Яковенко Оксани Григорівни про ухвалення додаткового рішення у справі - задовольнити частково. Стягнути за рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ: 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн (одна тисяча п`ятсот) грн 00 копійок. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»