Ухвала КЦС ВС № 461/3304/25

УХВАЛА 06 січня 2026 року м. Київ справа № 461/3304/25 провадження № 61-16287ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури на рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 липня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, встановив: У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУ НП у Львівській області), у якому просила суд стягнути з Державного бюджету України на її користь 578 880, 00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органівдосудового слідства, прокуратури та суду. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року, позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, в сумі 578 880, 00 грн. Судовий збір компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 01 січня 2026 рокуЛьвівська обласна прокуратура через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 липня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року у вказаній справі. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 328, 00 грн. Ціна позову в цій справі становить 578 880, 00 грн, що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328, 00 грн * 250 = 832 000, 00 грн). Львівська обласна прокуратура у касаційній скарзі посилається на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у сфері відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Проте заявником у касаційній скарзі не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких суд міг би визнати оскаржувані судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню, у касаційній скарзі не зазначено та не обґрунтовано. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено в справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вони не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про зупинення виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 липня 2025 року та постанови Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ухвалив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівської обласної прокуратури на рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 липня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: М. Ю. Тітов А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко