Постанова 4856 № 120/6398/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/6398/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова Інна Анатоліївна Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 06 січня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 з наступними позовними вимогами: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 196 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року позовну заяву позивача залишено без розгляду з підстав, визначених ч.3 ст. 123 КАС України. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв незаконне рішення. Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм права, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав. Так, суд першої інстанції, в обґрунтування ухвали про залишення позовної заяви без розгляду зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом, а причини викладені в заяві про поновлення строків не є поважними. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з частиною 3 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу. Згідно з частинами 1-3 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. В свою чергу, згідно частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України). Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)". З огляду на вказане, право на звернення до суду відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року), не обмежене будь-яким строком, при цьому, після 20.07.2022 р. підлягають застосуванню строки визначені ст. 233 КЗпП України, зокрема, в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Як вірно встановив суд першої інстанції, спірні правовідносини стосовно не вірного обрахунку компенсації за відпустку виникли після 20.07.2022 р., отже строк звернення становить 3 місяці. При вирішенні питання про дотримання строків звернення до суду, судом вірно враховано позицію ВС викладену в постанові від 21.03.2025 р. у справі №460/21394/23, вказав наступне: "Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду. Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.". Отже, вручення грошового атестату є початком перебігу строку звернення до суду. В свою чергу, позивачу атестат вручено 30.12.2024 р. і в ньому відображені суми грошового забезпечення, зокрема, посадовий оклад та інші щомісячні види грошового забезпечення. Також судом першої інстанції вірно констатовано, що в наказі про звільнення позивача від 30.12.2024 р., який долучено позивачем, чітко вказано, що компенсація за відпустки виплачується виходячи з грошового забезпечення на день звільнення. При цьому, в грошовому атестаті отриманому позивачем 30.12.2024 р. відображено грошове забезпечення на день звільнення, в якому відсутня додаткова винагорода визначена постановою №168. Відтак, строк звернення до суду із заявленими позивачем вимогами збіг 30.03.2025 р., в той час, як позивач звернувся до суду 09.05.2025 р., тобто із пропуском строку звернення до суду. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач мав письмові відомості щодо всіх сум грошового забезпечення, які йому були виплачені на дату звільнення, в тому числі був обізнаний про розмір свого грошового забезпечення на дату звільнення. Відтак, будуючи обізнаним про всі виплачені суми при звільненні останній, мав змогу дізнатись з дати отримання грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення про порушення свого права щодо не вірного обрахунку компенсації за відпустку. Згідно положень ч.3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Враховуючи встановлені обставини під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок Вінницького окружного адміністративного суду щодо необхідності залишення позовної заяви позивача без розгляду. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає, що Вінницьким окружним адміністративним судом, при винесенні оскаржуваної ухвали від 31 липня 2025 року, дотримано норми процесуального права, а тому, в порядку ст. 316 КАС України ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.