Ухвала ККС ВС № 552/5995/23

УХВАЛА 6 січня 2026 року м. Київ справа № 552/5995/23 провадження № 51-4696 ск 25 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_4 , який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Київського районного суду м. Полтави від 10 квітня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року, установив: Вироком Київського районного суду м. Полтави від 10 квітня 2025 року, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1 та ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі на строк 5 років. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року апеляційні скарги прокурора та захисника в інтересах засудженого залишено без задоволення, апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 задоволено частково. Виключено з мотивувальної частини вироку вказівку про визнання обставиною, що пом`якшує покарання - щире каяття. В іншій частині вирок залишено без зміни. Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій прокурор оскаржив їх у касаційному порядку. У касаційній скарзі прокурор, посилався на підстави, передбачені п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК України та порушував питання про зміну вироку й ухвали, шляхом виключення із рішень кваліфікуючої ознаки - повторність за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та обставину, що обтяжує покарання - рецидив кримінальних правопорушень. Обґрунтовуючи свої вимоги, він зазначав, що судами було неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність (п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України) у частині обчислення строку погашення судимості, водночас він посилався також і на п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК України, проте взагалі не обґрунтовував вимоги зміни судових рішень з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Колегія суддів Касаційного кримінального суду, перевірила касаційну скаргу на відповідність положенням ст. 427 КПК України та встановила, що прокурор обґрунтовуючи свої вимоги не вказав яким чином неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України) вплинуло на призначення покарання в мінімальному розмірі, передбаченою санкцією ч. 4 ст. 185 КК України. Ухвалою від 17 грудня 2025 року касаційний суд залишив без руху касаційну скаргу прокурора, встановивши йому строк для усунення недоліків. У межах цього строку прокурор звернувся із повторною касаційною скаргою, проте, аргументуючи необхідність зміни судових рішень у касаційному порядку, він лише виключив із скарги посилання на п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК України, а обґрунтування залишив аналогічне попередньої скарги і не вказав яким чином неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність вплинуло на призначення покарання засудженому в мінімальному розмірі. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Таким чином, з наведених прокурором у повторній касаційній сказі доводів не має підстав для відкриття касаційного провадження. Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України, касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк. Прокурор у новій касаційній скарзі не обґрунтував належним чином підставу, передбачену п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України для необхідності зміни судових рішень, тому його скарга підлягає поверненню. Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України, Суд постановив: Повернути прокурору Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_4 , який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, касаційну скаргу на вирок Київського районного суду м. Полтави від 10 квітня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року разом з усіма доданими до неї матеріалами. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3