Постанова Львівський апеляційний суд № 450/3884/25

Справа № 450/3884/25 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В. Є. Провадження № 33/811/1800/25 Доповідач: Гончарук Л. Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Білобородченко Марії Володимирівни на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2025 року, встановив: цією постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 гривень судового збору. Відповідно до постанови, водій ОСОБА_1 , 26.08.2025 о 07 год 34 хв на вул. Глинській, буд. 107, в м. Пустомити, Львівської обл., керував автомобілем марки «Шевроле» номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Перевірка на стан сп`яніння проводилася у встановленому законом порядку за допомогою алкотестера «Драґер Алкотест». Результат тесту № 3567 позитивний і становить 0,50 ‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 «А» Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. На вказану постанову захисник адвокат Білобородченко М.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права з огляду на наступне. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 450/3884/25 знаходиться компакт-диск із відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів поліцейських, однак такі відеозаписи в судових засіданнях судом не оглядались, а відтак суд не може покликатись на такі відеозаписи як на доказ вини ОСОБА_2 у скоєнні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому такі не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення, оскільки суду не відомо, що саме відображено на цих відеозаписах. Докази судом оглядаються лише в судовому засіданні за участю особи правопорушника та інших учасників процесу, а не одноособово суддею поза судовим процесом. Зазначає, що долучений до матеріалів справи оптичний диск на якому знаходяться відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не являється належним та допустимим доказом, оскільки не засвідчений електронним цифровим підписом, а отже не може слугувати доказом, як таким, що підтверджує винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Наголошує, що під час перегляду стороною захисту оптичного диску, що знаходиться в матеріалах справи, встановлено, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції є обрізаними, час завершення першого відеозапису не співпадає із часом початку наступного відеозапису. Стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази причини зупинки ОСОБА_2 . Акцентує, що в матеріалах справи знаходиться направлення на медичний огляд, однак таке направлення було складено вже після притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КупАП. На відеозаписах, що знаходяться в матеріалах справи відсутні докази складення такого направлення. В матеріалах справи міститься чек алкотестеру Драгер № 6810 до протоколу серії ЕПР1 № 434340 в якому вказано, що результат тесту показав 0,50%. Вказує, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_3 право звернутись до відповідного медичного закладу на проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння та відповідно не - запропонували звернутись до такого, хоча в матеріалах справи заходиться відповідне направлення. Зауважує, що ОСОБА_4 маючи травму зап`ястка, того ж дня звернувся до лікарні «Святого Луки» по вул. Навроцького, 23 у м. Львові. Як вбачається з відповіді на адвокатський запит Відокремлений підрозділ «Лікарня Святого Луки», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звертався 26.08.2025 р. у відділення невідкладної медичної допомоги ВП «Лікарня Святого Луки» КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова». Результат токсикологічного дослідження крові на етанол ОСОБА_2 проведений з 13.00 до 14.00 год за № 4880 від 27.08.2025р. складає 0% (від`ємний). Згідно консультаційного висновку спеціаліста від 26.08.2025р. у ОСОБА_2 забій м`яких тканин правого променево-зап`ястного суглоба. Отже, як вбачається з доданих до справи матеріалів, ОСОБА_4 не перебував в стані алкогольного сп`яніння. У судове засідання апеляційної інстанції, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 , та захисник адвокат Білобородченко М.В., будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення апеляційного розгляду не з`явилися. Натомість захисник адвокат Білобородченко М.В. подала клопотання про розгляд апеляційної скарги у її відсутності. Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення. Порушень норм матеріального чи процесуального права, в тому числі порушень процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було. Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Висновок судді про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку і навів у постанові, зокрема даними наведеними у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 434349 від 26.08.2025(а.с.1); роздруківці з приладу "Alkotest Drager 6810", результат тесту 0,50 ‰(а.с.3); акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів(а.с.4); направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.08.2025 (а.с.5); відеозаписі події, який підтверджує обставини викладені в протоколі серії ЕПР1 № 434349 від 26.08.2025 (а.с.9); рапорті працівника поліції від 26.08.2025(а.с.7), які узгоджуються між собою та достовірність таких в судді апеляційного суду не викликає сумнівів. З матеріалів справи вбачається, що огляд ОСОБА_2 на стан алкогольного сп`яніння був проведений на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, яким забезпечені працівники поліції, з дотриманням вимог Інструкції. Результат тесту, становив 0,50 ‰, що підтверджується також відповідною роздруківкою, яку ОСОБА_4 засвідчив підписом. При апеляційному розгляді не встановлено, що ОСОБА_4 не погоджувався з результатом приладу "Драгер", чи наполягав на проведенні освідування у медичному закладі, що спростовує доводи апеляційної скарги. Окрім цього, як вбачається з акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до даних якого огляд ОСОБА_2 проводився за допомогою приладу "Alkotest Drager 6810" у зв`язку з виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці. У графі "з результатами згоден" наявний підпис ОСОБА_2 , що свідчить про згоду останнього з результатом (а.с.4). Окрім цього, з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_4 проходить огляд на стан сп`яніння на приладі "Драгер", результат тесту - 0,50 ‰. При цьому жодних заперечень щодо справності приладу "Драгер" чи незгоди з таким результатом ОСОБА_4 не висловлював. Той зміст, який міститься на диску є достатнім для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_2 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Стосовно доводів апелянта про відеозапис події, то апеляційний суд не бере до уваги доводи в частині їх неналежності та недопустимості, при цьому звертає увагу, що крім відеозапису вина ОСОБА_2 підтверджується іншими наявними в матеріалах справи доказами про які згадано вище. Вказані докази, якими стверджується факт керування транспортним засобом ОСОБА_2 є логічними, послідовними, та такими, що взаємоузгоджуються між собою, а тому в апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в їх достовірності та допустимості. Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім цього, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 434349 від 26.08.2025 оформлений відповідно до положень ст. 256 КУпАП, оскільки його форма та зміст відповідає вимогам діючого законодавства, і він є складеним та підписаним уповноваженою на те особою та підтверджує подію і обставини правопорушення, дані якого узгоджуються з іншими доказами у справі, достовірність та допустимість яких не викликає сумнівів. Зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 434349 від 26.08.2025, ОСОБА_4 ознайомився, про що свідчить його підпис, проставлений у відповідній графі. У графі "Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення" зазначив, що більше вживати алкоголю за кермом не буде, свою вину визнає. (а.с.1). Дії працівників поліції відносно ОСОБА_4 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував та жодних заперечень щодо правомірності проведеного на місці зупинки транспортного засобу огляду на стан сп`яніння із використанням газоаналізатора «Drager Alcotest 6810» не висловлював. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги апелянта безпідставними і такими, що не впливають на законність прийнятого по суті рішення, та не спростовують порушення ОСОБА_5 вимог п.2.9а Правил дорожнього руху за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апелянта доводи про те, що долучений до матеріалів справи оптичний диск на якому знаходяться відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не являється належним та допустимим доказом, оскільки не засвідчений електронним цифровим підписом є безпідставними. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Чинне законодавство у справах про адміністративне правопорушення не встановлює окремих вимог до відеозапису як доказу, а тому долучене до матеріалів відео з нагрудних камер поліцейського є належним та допустимим. Покликання апелянта в апеляційній скарзі про те, що оскаржувана постанова є незаконною, прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Інші посилання апеляційної скарги не спростовують висновків суду про вчинення ОСОБА_5 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки підтверджуються матеріалами справи, які були досліджені в ході апеляційного розгляду. Враховуючи викладені обставини, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана постанова є незаконною є безпідставними. Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду. Оскільки, водій ОСОБА_4 , 26.08.2025 о 07 год 34 хв на вул. Глинській, буд. 107, в м. Пустомити, Львівської обл., керував автомобілем марки «Шевроле» номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, перевірка на стан сп`яніння проводилася у встановленому законом порядку за допомогою алкотестера «Драґер Алкотест», результат тесту № 3567 позитивний і становить 0,50 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а висновок суду першої інстанції, про керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушено вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху України, жодним чином не спростовано. Тому, підстав для скасування постанови суду, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено. Стягнення накладене судом на ОСОБА_2 відповідно до положень ч. 2 ст. 33 КУпАП, за змістом якої, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, не враховуються. Апеляційний суд вважає, що стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, накладене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та є безальтернативним. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було здобуто, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32). Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги в цілому та вважає, що підстав для її задоволення немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - постановив: апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Білобородченко Марії Володимирівни залишити без задоволення, а постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Л.Я. Гончарук