Ухвала КАС ВС № 160/16453/22

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 02 січня 2026 року м. Київ справа №160/16453/22 адміністративне провадження № К/990/54754/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стеценка С.Г. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі №160/16453/22 за позовом ОСОБА_1 до Криворізького міськрайонного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до адміністративного суду з позовом до Криворізького міськрайонного центру зайнятості, в якому просив: - визнати протиправними дії Криворізького міськрайонного центру зайнятості, які полягають у відмові у виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошової допомоги по безробіттю, як особі передпенсійного віку згідно статті, яка письмово викладена у тексті листа-відмови від 03 вересня 2021 року №2506; - зобов`язати Криворізький міськрайонний центр зайнятості виплатити ОСОБА_1 невиплачену суму допомоги по безробіттю, як особі передпенсійного віку за період часу з грудня 2019 року по травень 2021 року, в розмірі 29659,91 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року відмовлено у задоволенні позову. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року повернуто особі, яка її подала. Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 19 грудня 2025 року звернувся з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду. На обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження при поданні касаційної скарги скаржник зазначає, що копія оскаржуваної ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року надійшла на його поштову адресу 20 листопада 2025 року, що підтверджується копією конверта Третього апеляційного адміністративного суду. Згідно з результатом електронного пошуку поштових відправлень на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв`язку АТ «Укрпошта» (www.ukrposhta.ua) відправлення за номером R067030434495, яким направлено ОСОБА_1 копію ухвали від 26 вересня 2025 року, надіслане судом 17 листопада 2025 року та вручене адресату 20 листопада 2025 року. Враховуючи викладене, а також положення вимог частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно з якими учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, Суд вважає, що підстави пропуску скаржником строку на касаційне оскарження є поважними, у зв`язку з чим такий строк підлягає поновленню. Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою та клопотанням про звільнення від сплати судового збору. На обґрунтування наявності підстав для звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 зазначав, що за 2024, 2025 роки у нього відсутній будь-який дохід, окрім соціальної пенсії. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року залишено без руху та встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення встановлених судом недоліків шляхом направлення документа про сплату судового збору або обґрунтованої заяви із долученням належних і допустимих доказів для підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження відсутності достатніх коштів для оплати судових витрат (скрутного матеріального стану). 25 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про долучення довідки про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям від 28 травня 2025 року за період з січня 2023 року по червень 2024 року, довідки про дохід №6892 808750242824 за період з травня 2024 року по травень 2025 року та відомостей Державної податкової служби за період з січня 2024 року по липень 2024 року. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги та встановлено п`ятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для усунення встановлених судом недоліків шляхом направлення документа про сплату судового збору або обґрунтованої заяви із долученням належних і допустимих доказів для підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору. Продовжуючи позивачу строк для усунення недоліків, апеляційний суд вважав, що з наданих позивачем документів не вбачалося за можливе встановити наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки скаржником не надано суду довідки Державної податкової служби про доходи позивача за весь попередній календарний рік, тобто з січня по грудень 2024 року. 19 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про долучення відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 13 серпня 2025 року за період з січня 2024 року по липень 2024 року. Також, 25 серпня 2025 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшли аналогічні відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 13 серпня 2025 року за період з січня 2024 року по липень 2024 року. Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 вересня 2025 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, а апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року повернув заявнику. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, станом на 26 вересня 2025 року заявник недоліки апеляційної скарги не усунув, оскільки не надав жодної інформації про свої доходи за період часу - з серпня 2024 року по грудень 2024 року, що б в сукупності з наданими суду доказами підтверджувало відсутність доходу за весь 2024 рік. Вважаючи ухвалу суду апеляційної інстанції такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник стверджує, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Позивач наголошує, що повернення скарги через несплату збору позбавляє його права на справедливий судовий розгляд, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У касаційній скарзі позивач також наводить позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18, згідно з якою суд, враховуючи майновий стан сторони (зокрема, якщо збір перевищує 5% річного доходу), має право звільнити від сплати судових витрат, щоб це не стало перешкодою у доступі до правосуддя. Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, то суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) передбачена можливість звільнення від сплати судового збору лише якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Разом з тим, у розумінні положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону №3674-VI та статті 133 КАС України єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану особи, яка, у свою чергу, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Проаналізувавши вищенаведені норми права, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, а також мотиви, якими обґрунтована касаційна скарга, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції діяв із дотриманням вимог частини другої статті 298 та статті 169 КАС України, а повернення апеляційної скарги було закономірним наслідком невиконання скаржником вимог ухвали про залишення скарги без руху. Апеляційний суд в ухвалах про залишення апеляційної скарги без руху вказував позивачу на необхідність надання довідки про доходи за весь попередній календарний рік, тобто з січня по грудень 2024 року. Натомість скаржник надав відомості лише за частину року (січень-липень 2024 року) та за інший період (травень 2024 року - травень 2025 року), що унеможливило встановлення судом об`єктивних підстав для звільнення від сплати збору. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк. Колегія суддів наголошує, що право на апеляційне оскарження не є абсолютним і може бути обмежене законом, зокрема обов`язком сплати судового збору або належного документального підтвердження підстав для звільнення від нього. Повернення скарги через неусунення недоліків (ненадання запитуваних доказів майнового стану за конкретний період) не є обмеженням права на доступ до суду в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки скаржник мав процесуальну можливість виконати вимоги суду, але не скористався нею належним чином. Долучені до касаційної скарги нові довідки (зокрема, за 2025 рік) не спростовують висновків апеляційного суду, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє законність рішення на момент його ухвалення і не має права досліджувати нові докази, які не були подані до суду апеляційної інстанції на виконання ухвали про усунення недоліків. Таким чином, у розумінні статей 73, 74 КАС України, позивач не надав належних і допустимих доказів про відсутність доходу за 2024 календарний рік. За викладених обставин, суд апеляційної інстанції в межах повноважень постановив обґрунтовану ухвалу про повернення апеляційної скарги скаржнику, оскільки ОСОБА_1 не усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк. Відтак правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про повернення апеляційної скарги є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Враховуючи, що зміст оскаржуваних судових рішень та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування норм матеріального і процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження. Аналогічна позиція щодо визнання касаційної скарги необґрунтованою висловлена Верховним Судом в ухвалах від 05 липня 2019 року у справі №816/1223/18, від 31 січня 2023 року у справі №160/7204/19, від 03 березня 2025 року у справі №932/7418/24. Суд враховує частину другу статті 298 КАС України, якою встановлено, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, встановленому законом. Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ:

1. Визнати поважними наведені ОСОБА_1 підстави пропуску строку та поновити строк на касаційне оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі №160/16453/22.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі №160/16453/22 за позовом ОСОБА_1 до Криворізького міськрайонного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді С.Г. Стеценко В.М. Шарапа