Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/6212/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/6212/24 пров. № А/857/17868/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Мікули О. І. суддів Кузьмича С. М., Курильця А. Р., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №460/6212/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суддя в 1-й інстанції - Щербаков В.В., час ухвалення судового рішення - 10 квітня 2025 року, місце ухвалення судового рішення - м. Рівне, дата складання повного тексту судового рішення - не зазначено, в с т а н о в и в: Позивач - ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0785220-2409-1715, №0788221-2409-1715 від 19 серпня 2022 року, №0003209-2409-1715, №0003210-2409-1715 від 22 лютого 2023 року. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з пропуском строку звернення у суд. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду викладені в заяві від 09 квітня 2025 року. Залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Не погодившись з цією ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, з підстав неповного з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що саме на контролюючий орган покладено обов`язок щодо визначення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а платник податків може дізнатися про суми нарахованого податку, його ставки та надані пільги виключно отримавши податкові повідомлення - рішення про нарахування такого податку. Протягом 2021 - 2022 років здійснювала підприємницьку діяльність за КВЕД 23.61 виготовлення виробів із бетону для будівництва (основний), а виробничі приміщення використовувалися мною для ведення господарської діяльності у відповідності до пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування, а відтак не могла знати чи здогадуватися про те, що такі будівлі є об`єктом оподаткування в інший спосіб, ніж отримання податкових повідомлень - рішень. Будь-яких податкових повідомлень - рішень, якими було визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік та за 2022 рік, протягом 2022 - 2023 років не отримувала. Про спірні податкові повідомлення - рішення стало відомо з рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі №460/22506/23. 12 березня 2024 року отримала лист від 01 березня 2024 року вих.№2072/6/17-00-24-09-06, яким ГУ ДПС у Рівненській області направило копії повідомлень - рішень №0785220-2409-1715, №0788221-2409-1715 від 19 серпня 2022 року, №0003209-2409-1715 та №0003210-2409-1715 від 22 лютого 2023 року. Долучені податковим органом копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 27 жовтня 2022 року та від 11 квітня 2023 року не можуть бути належними доказами, які підтверджують факт отримання нею спірних податкових повідомлень - рішень, оскільки не вбачається чи саме спірні податкові повідомлення - рішення, які були винесені за два місяці до дати нібито їх відправлення, були відправлені в даних листах. 07 листопада 2022 року та 11 квітня 2023 року ніяких листів не отримувала, підпис який міститься в даних повідомленнях здійснено не нею. Даний підпис не відповідає її підпису. Просить скасувати ухвалу та направити справу на розгляд до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи положення ст.312 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області 19 серпня 2022 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0785220-2409-1715, №0788221-2409-1715, 22 лютого 2023 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0003209-2409-1715, №0003210-2409-1715. ОСОБА_1 звернулась у суд з цим позовом 07 червня 2024 року, що підтверджується датою оформлення поштового відправлення на конверті, у якому було скеровано позовну заяву до суду. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року позовну заяву повернено позивачу, оскільки ОСОБА_3 звернулась до суду поза межами шестимісячного строку звернення до суду. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року скасовано ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази надіслання податковим органом повідомлень-рішень №0785220-2409-1715, №0788221-2409-1715 від 19 серпня 2022 року, №0003209-2409-1715, №0003210-2409-1715 від 22 лютого 2023 року за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Таким чином, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви є передчасним, позаяк судом першої інстанції не встановлено дати, з якої необхідно обчислювати шестимісячний строк звернення до суду. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про неотримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень спростовуються наданими доказами - копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення від 27 жовтня 2022 та від 11 квітня 2023 р., відтак, позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Частиною першою статті 5 КАС України закріплено право особи на звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та викладено перелік можливих способів їх захисту. Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України. На підставі частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2024 року у справі №990/236/24 зауважує, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме: з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Відповідно до п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Згідно з п.45.1 ст.45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Відповідно до пп.266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Згідно зі ст.266.10.1 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно з п.42.5 ст.42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. З аналізу вищевказаних норм податкового законодавства слідує, що податкове повідомлення-рішення повинне бути надіслане за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Судом встановлено, що з поданих ГУ ДПС в Рівненській області документів вбачається, що спірні податкові повідомлення-рішення №0785220-2409-1715, №0788221-2409-1715 від 19 серпня 2022 направлено позивачу за адресою АДРЕСА_1 засобами поштового зв`язку 27 жовтня 2022, номер відправлення 3550004451393. Вказане поштове відправлення вручене 07 листопада 2022, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Податкове повідомлення-рішення №0003209-2409-1715, №0003210-2409-1715 від 22 лютого 2023 направлено позивачу за адресою АДРЕСА_1 засобами поштового зв`язку 11 квітня 2023 року, номер відправлення 3550004493444. Вказане поштове відправлення вручене 12 квітня 2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Щодо покликання скаржника на те, що підпис, який міститься в даних повідомленнях здійснено не нею, даний підпис не відповідає її підпису і є відмінним від наявних у справі документах, то колегія суддів не приймає до уваги таке, оскільки не перевіряє приналежність такого підпису особі в судовому порядку. Разом з тим, позивачкою не наведено інших підстав. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на її звернення свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Згідно з частинами 3, 4 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, оскільки суд встановив, що позивач, будучи обізнаним про порушення своїх прав, свобод чи інтересів у встановлений строк звернення до суду не звернувся, доказів обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду не надав. Доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) №303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №460/6212/24 прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС таку необхідно залишити без змін. Керуючись ст.122, 123, 242, 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №460/6212/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді С. М. Кузьмич А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 02 січня 2026 року.