Постанова Київський апеляційний суд № 755/8228/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/12879/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 листопада 2025 року місто Київ справа № 755/8228/25 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М. за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 травня 2025 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Катющенко В.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,- В С Т А Н О В И В: У травні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним. Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив до моменту вирішення справи по суті заборонити відповідачу чинити перешкоди у спілкуванні дитини ОСОБА_3 з батьком шляхом встановлення йому до моменту вирішення справи по суті, спосіб участі у вихованні та спілкуванні з його дитиною ОСОБА_3 а саме: кожного першого та третього тижня місяця з 16 години 30 хвилин середи до 09 години 00 хвилин четверга без присутності матері у місці проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини; кожного другого та четвертого тижня місяця з 10 години 00 хвилин суботи до 18 години 00 хвилин неділі без присутності матері у місці проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини. Заяву обґрунтовував тим, що матір його дитини проживає з нею разом в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка була придбана у шлюбі. Він добровільно без примусу і судових рішень, погодився на те, щоб дитина проживала з матір'ю. Вказував, що він живе в іншому житлі, яке орендує. Після розлучення кілька разів дитина жила із ним по декілька днів (до тижня) за добровільної згоди на це матері дитини. Зазначав, що він регулярно надає матері його дитини кошти для її виховання, періодично йому щастить бачитись з дитиною і він додатково купую їй їжу, одяг, відвідує розважальні центри для дітей та інше. Посилався на те, що віни він бере участь у вихованні та утриманні дитини, йде на зустріч матері дитини в усіх можливих проявах, наскільки може, не чинить ніяких перешкод у спілкуванні з дитиною, однак відповідач регулярно чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною. Зокрема: переховує дитину в невідомих йому місцях, не відповідає на дзвінки та повідомлення, змінила замок у квартирі, яка придбана ними спільно у шлюбі, користуючись правовим режимом воєнного стану, протягом трьох останніх років, регулярно без його відома вивозить дитину за межі державного кордону України. Позивач вважає, що все зазначене створює реальний ризик викрадення дитини відповідачем, що нанесе шкоду інтересам дитини, а тому він змушений в судовий спосіб врегулювати режим свого спілкування з дитиною та способи участі у її вихованні. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову наступним шляхом: визначено місце та час спілкування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наступним графіком: 1) кожної першої та третьої середи кожного місяця з 16 години 30 хвилин до 19 години 30 хвилин за місцем проживання дитини, у присутності матері дитини ОСОБА_2 , за її бажанням; 2) кожної другої та четвертої суботи кожного місяця з 11 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин за місцем проживання дитини, з урахуванням стану здоров`я дитини або за погодженням із матір`ю дитини в місцях відпочинку, розважальних центрах, парках та інших громадських місцях, якщо це не шкодить здоров`ю, правам та інтересам дитини, у присутності матері дитини ОСОБА_2 , за її бажанням. В іншій частині заяви відмовлено. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити нову, якою його заяву задовольнити у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції постановив бачитись з дитиною кожної першої та третьої середи місяця о 16 годині 30 хвилин за місцем проживання дитини. Вказував, що дитина проживає в квартирі, яка придбана спільно з відповідачем у шлюбі, разом з матір'ю. Дитина до 16:30 знаходиться у закладі дошкільної освіти, звідки її потрібно забрати і довести додому. Мати дитини працює в Міністерстві цифрової трансформації, її робочий день закінчується о 17 годині 00 хвилин. Вважає, що постановлену ухвалу навіть в теорії не можна виконати в повному обсязі. Зазначав, що між батьком та матір'ю дитини об'єктивно існує конфлікт, який може призводити до сварок, які дитині бачити буде шкідливо, а тому він і просив суд в своїй заяві бачитись з дитиною без присутності матері. Посилався на те, що зазначенні в ухвалі про побачення з дитиною - за погодженням з матір`ю дитини спотворює суть забезпечпення та а взагалі робить виконання ухвали неможливим. Вказував, що відповідач не виконує зазначену ухвалу, а обставина перебування квартири у приватній власності відповідача в поєднанні з небажанням останньої допускати його в цю квартиру робить неможливим виконання ухвали суду. 19 серпня 2025 року від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. В судовому засіданні апеляційного суду позивач апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з вищевказаних підстав. Відповідач та третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Відповідач направила на адресу апеляційного суду клопотання, в якому просила відкласти розгляд справи, оскільки вона буде перебувати у службовому відрядженні. Колегія суддів відхиляє вказане клопотання, оскільки відповідач повторно не з`явилася в судове засідання. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися в судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача,пояснення позивача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України). Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Відповідно до статті 4 «Конвенції про контакт з дітьми», ратифікованої Законом України №166-V (166-16) від 20 вересня 2006 року, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дітей, має право на особисте спілкування з дітьми, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дітей і таке спілкування відбувається саме в інтересах дітей. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. У рішенні від 04 вересня 2018 року «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява №6221/14) ЄСПЛ вважав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі, зі встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, а тому допустимим є встановлення такого графіку до закінчення розгляду справи по суті, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного iсімейного життя. В постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №127/31828/19 зазначено, що зустрічі батька з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків батька із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір'ю. Верховний Суд у вказаній справі дійшов висновку, що зустрічі батька з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин. Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2018 року у справі №344/16653/16-ц, відновлення відносин та емоційного контакту малолітніх дітей з їх батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей з батьком. У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі №490/1087/21 вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання. ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті. У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі №760/15413/19, від 17 травня 2021 року в справі №761/25101/20, від 15 вересня 2021 року в справі №752/6099/20. Верховний Суд неодноразово наголошував, що зустрічі та спілкування одного з батьків із дитиною є співмірним заходом забезпечення позову про визначення місця проживання дитини (постанови Верховного Судувід 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19, від 24 лютого 2022 року у справі №361/8355/21, від 05 грудня 2023 року у справі № 490/2077/23, від 22 червня 2022 року у справі №757/33742/19-ц, від 31 серпня 2022 року у справі №545/3933/21, від 26 жовтня 2022 року у справі №752/1253/22, від 15 листопада 2023 року у справі №467/403/22). У постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі №759/119/18 зазначено, що судове рішення про визначення місця проживання дитини спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). З матеріалів даної справи вбачається, що предметом спору є сімейні правовідносини, а саме спір між батьками щодо визначення місця проживання дитини. Судом першої інстанції встановлено, що на час вирішення питання про забезпечення позову у даній справі дочка сторін проживає разом з матір`ю. Враховуючи беззаперечне право позивача на спілкування з дитиною, з метою забезпечення підтримання зв`язку дитини з батьком, суд першої інстанції вважав за необхідне вжити заходів забезпечення позову шляхом встановлення ОСОБА_1 способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: кожної першої та третьої середи кожного місяця з 16 години 30 хвилин до 19 години 30 хвилин за місцем проживання дитини, у присутності матері дитини ОСОБА_2 , за її бажанням; кожної другої та четвертої суботи кожного місяця з 11 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин за місцем проживання дитини, з урахуванням стану здоров`я дитини або за погодженням із матір`ю дитини в місцях відпочинку, розважальних центрах, парках та інших громадських місцях, якщо це не шкодить здоров`ю, правам та інтересам дитини, у присутності матері дитини ОСОБА_2 , за її бажанням. Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач вказував на те, що суд першої інстанції не врахував, що між батьком та матір'ю дитини об'єктивно існує конфлікт, який може призводити до сварок, які дитині бачити буде шкідливо. А тому він, розуміючи ситуацію та знаючи графік дитини, просив суд в своїй заяві бачитись з дитиною без присутності матері та відповідно у місці проживання батька або в іншому місці на розсуд батька дитини. Відповідач, у відзиві на апеляційну скаргу зазначала, що крім ухвали від 26травня 2025 року, прийнятої в межах даної справи, якою було встановленно графік спілкування ОСОБА_1 з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є також ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року, яка постановлена в межах справи №755/5479/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, а також визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з нею. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23червня 2025 року у справі було №755/5479/25 визначено час та місце побачень і спілкування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , за наступним графіком: кожної другої та четвертої середи місяця з 16 години 30 хвилин до 18 години 30 хвилин без присутності матері, з можливістю відвідування культурно-розважальних заходів, зоопарків, цирків, парків, ярмарок, дитячих свят та інших громадських місць; кожної першої та другої неділі місяця з 11 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин без присутності матері, з можливістю відвідування культурно-розважальних заходів, зоопарків, цирків, парків, ярмарок, дитячих свят та інших громадських місць. Відповідач посилалася на те, що на теперішній час фактично діють і виконуються два графіки, якими передбачено проведення батьком із дитиною 50% вихідних днів у місяці (перша та друга неділя, а також друга і четверта субота кожного місяця). Будь-яке подальше збільшення часу перебування дитини з батьком порушить баланс прав та інтересів сторін, оскільки мати з моменту народження дитини постійно проживає з нею та виконує основні обов`язки з фінансового забезпечення, навчання, виховання та догляду, що відповідає принципу рівності прав батьків і необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини. Враховуючи інтереси як дитини так і обох батьків при визначенні тимчасового графіку та з метою запобігання ризикам, визначеним ст.149 ЦПК України, а також дотримання принципу співмірності, забезпечення малолітній дитині дотримання режиму з врахування її віку, часу зайнятості та відпочинку, балансу інтересів як матері так і батька, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для встановлення батьку графіку побачень з дочкою. Разом з цим, колегія суддів враховуючи наявність конфлікту між батьками та ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року у справі №755/5479/25, яка є чинною, вважає за необхідне визначити місце та час спілкування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за наступним графіком: 1) кожної першої та третьої середи кожного місяця з 16 години 30 хвилин до 19 години 30 хвилин без присутності матері ОСОБА_2 за місцем проживання/перебування батька дитини ОСОБА_1 або в будь-якому іншому (за його вибором) громадському місці; 2) кожної другої та четвертої суботи кожного місяця з 10 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин без присутності матері ОСОБА_2 за місцем проживання/перебування батька дитини ОСОБА_1 або в будь-якому іншому (за його вибором) громадському місці. Щодо вимог заяви відповідача про перебування дитини з ним у нічний час колегія суддів вважає зазначити, що спілкування батька та дочки має відбуватися з поступовим переходом до вечірнього часу, враховуючи вік дитини та психологічну прив'язаність до матері, а відтак в цій частині заява не підлягає задоволенню. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зміни ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 26 травня 2025 року шляхом викладення третього, четвертого та п`ятого абзаців резолютивної частини ухвали в редакції даної постанови. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 травня 2025 року змінити, виклавши третій, четвертий та п`ятий абзаци резолютивної частини ухвали в наступній редакції: Визначити місце та час спілкування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наступним графіком: 1) кожної першої та третьої середи кожного місяця з 16 години 30 хвилин до 19 години 30 хвилин без присутності матері ОСОБА_2 за місцем проживання/перебування батька дитини ОСОБА_1 або в будь-якому іншому (за його вибором) громадському місці; 2) кожної другої та четвертої суботи кожного місяця з 10 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин без присутності матері ОСОБА_2 за місцем проживання/перебування батька дитини ОСОБА_1 або в будь-якому іншому (за його вибором) громадському місці. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Головуючий: Судді: