Постанова 4855 № 320/42521/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/42521/24 Головуючий у 1 інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 грудня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Аліменка В.О. Безименної Н.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - Приватне підприємство «Будпостач» (далі - ПП «Будпостач») звернулось до суду з позовом до Тернопільської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці від 10.06.2024 №UA403070/2024/000164/1 про коригування митної вартості товарів. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці від 10.06.2024 №U403070/2024/000164/1 про коригування митної вартості товарів. Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Тернопільська митниця звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. 22 квітня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Приватного підприємства «Будпостач» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.11.2023 між ПП "Будпостач" (покупець) та компанією NANJING CODEAL CORP, LTD (Китай) (продавець) було укладено контракт №1697, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець приймає та оплачує: сумки для інструментів, одинарні сумки та ремні, монтажні сумки, органайзері, аксесуари, запасні частини до них та інше, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід`ємною частиною контракту. Умови поставки вказуються в інвойсах згідно з Інкотермс 2020. Попередньо, 29.03.2011 для організації та забезпечення транспортно-експедиційних послуг позивач уклав з ТОВ «Формаг» договір транспортного експедирування №2903. 24 лютого 2020 року для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» договір транспортного експедирування №UA00072711. 14 лютого 2022 року для перевезення товарів до України ПП «Будпостач» уклало з компанією Maersk A/S (Данія) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів. 05 жовтня 2022 року для перевезення вантажів автомобільним транспортом ПП «Будпостач» уклало з ТОВ «Транс Кардинал» договір транспортно-експедиційних послуг. 07 листопада 2023 року продавець надав ПП «Будпостач» прайс-лист щодо ціни товарів та виписав проформу інвойс №24NCLA1303 для оплати товарів сумок за ціною 26 362,00 доларів США на умовах поставки FOB порт SHANGHAI Китай правил Інкотермс 2020. 06 грудня 2023 року ПП «Будпостач» на підставі контракту від 07.11.2023 №1697 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №241 грошові кошти в розмірі 7 900.00 доларів СПІА. 13 березня 2024 року продавець виписав комерційний інвойс №CDLB0303-24 за ціною 26 362.00 доларів США, на умовах поставки FOB порт SHANGHAI Китай правила Інкотермс 2020. 14 квітня 2024 року для переміщення товарів в Україну митними органами Китаю була оформлена митна декларація №223120240001316353 за ціною 26 362.00 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі. 17 квітня 2024 року ПП «Будпостач» платіжним дорученням 219 перерахувало продавцю 18 462 доларів СПІА. Загалом позивач сплатив за товари 26 362 доларів США. 17 квітня 2024 року продавець передав товари експедитору для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент CWDN20240402, а також на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №24С3201А0154/00208. 23 травня 2024 року ПП «Будпостач» направило до митних органів лист-повідомлення про характеристики товару, що поставляється згідно з комерційним інвойсом №CDLB0303-24. 30 травня 2024 року для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг з транспортування товарів, експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653366920, а компанія Maersk A/S (Данія) виписала інвойс №5653366921. 04 червня 2024 року для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №19. У довідці зазначено, що вартість послуг транспортування товарів в контейнері за межами території України складає в розмірі 57 388,56 грн, а також 204,80 доларів США. Вантаж не страхувався. Також, 04.06.2024 для оплати ПП «Будпостач» наданих транспортних та експедиційних послуг ТОВ «Формаг» виписав рахунок №2406049 на суму 2 768,20 грн та надав позивачу довідку №1498 про транспортні витрати, а саме за оформлення документів в м. Гданськ (Польща), склали 2 768,20 грн.. 04 червня 2024 року для оплати ПП «Будпостач» транспортних послуг ТОВ «Транс Кардинал» виписав рахунок №4-06-04 та надав позивачу довідку №04062024 про транспортні витрати з міжнародного перевезення по маршруту Гданськ - Рава-Руська по з транспортування вантажу. CMR 216202, що склали 46273,56 грн. Страхування вантажу не здійснювалося. На підставі міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 04.06.2024 №216202 товари були доставлені до Тернопільської митниці. 04 липня 2024 року ПП «Будпостач» направило лист до Держмитслужби України, що він здійснив 100% оплату постачальнику NANJING CODEAL CORP, LTD (Китай) по інвойсу №CDLB0303-24 від 13.03.2024 в сумі 26 362 доларів СІІІА відповідно до контракту 1697 від 07.11.2023 згідно з платіжними інструкціями №241 від 06.12.2023 - 7 900 доларів США та № 219 від 17.04.2024 - 18 462,00 доларів США. Також повідомив, про те що даний вантаж не страхувався та перевізнику не оплачували за страхування. 07 червня 2024 року ПП «Будпостач» подало відповідачу митну декларацію №24UA403070004844U0 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 26 362,00 доларів США. Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA403070004844U0 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA403070/2024/000259 виписаної відповідачем, а саме: - Договір (Контракт) №1697 від 01.07.2014; - Прейскурант (прайс-лист) виробника товару 07.11.2023; - Рахунок-фактура(інвойс) CDLB0303 13.03.2024; - Платіжну інструкцію в іноземній валюті №241 від 06.12.2023; - Платіжну інструкцію в іноземній валюті №219 від 17.04.2024; - Митну декларація країни відправника 2231202240001316353 від 14.04.2024; - Коносамент CWDN20240402 від 17.04.2024; - Сертифікат походження товару 24С3201А0154.00208 від 17.04.2024; - Рахунок-фактуру Мерск Україна Лтд про надання транспортних-експедиційних послуг №5653366920 від 30.05.2024; - Договір (Контракт) №1697 від 01.07.2014; - Прейскурант (прайс-лист) виробника товару 07.11.2023; - Рахунок-фактура(інвойс) CDLB0303 13.03.2024; - Платіжну інструкцію в іноземній валюті №241 від 06.12.2023; - Платіжну інструкцію в іноземній валюті №219 від 17.04.2024; - Митну декларація країни відправника 2231202240001316353 від 14.04.2024; - Коносамент CWDN20240402 від 17.04.2024; - Сертифікат походження товару 24С3201А0154.00208 від 17.04.2024; - Рахунок-фактуру Мерск Україна Лтд про надання транспортних-експедиційних послуг №5653366920 від 30.05.2024; - Рахунок-фактуру MAERSK A/S 5653366921 від 30.05.2024; - Довідку про транспортні витрати «Мерск Україна Лтд» №19 від 04.06.2024; - Рахунок-фактуру ТОВ «Формаг» №2406049 від 05.06.2024; - Довідку ТОВ «Формаг» про транспортні витрати №1498 від 05.06.2024; - Рахунок-фактуру ТОВ «Транс Кардинал» №4-06-04 від 04.06.2024; - Довідку ТОВ «Транс Кардинал» про транспортні витрати №04062024 від 04.06.2024; - Автотранспортну накладну 216202 від 04.06.2024; - Договір перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем та Maersk №UА00072649 від 14.02.2022; - Договір «Мерск Україна Лтд» транспортного експедирування №ІІА00072711 від 24.02.2020; - Інформація з джерел інтернет; - Каталожні дані; - Декларацію митної вартості. 07 червня 2024 року митний орган направив до декларанта електронне повідомлення №1026340, у якому зазначив, що «Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; -транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати транспортування не включенні у вартість товарів; - ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалось страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, просив надати документи, що - підтверджують заявлену митну вартість, а саме: - виписку з бухгалтерської документації; - Ліцензійні чи авторські договори покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; -висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. 10 червня 2024 року, у відповідь на електронне повідомлення, ПП «Будпостач» направило до митного органу листа, у якому позивач повідомив, що по Вантажній митній декларації №UА403070004844U0 разом з декларацій надані; - Платіжну інструкцію в іноземній валюті №241 від 06.12.2023; - Платіжну інструкцію в іноземній валюті №219 від 17.04.2024; - Прейскурант (прайс-лист) виробника товару 07.11.2023; - Каталожні дані; - Митна декларація країни відправника 2231202240001316353 від 14.04.2024 Додатково були надіслані: - Інформація з джерел інтернету; - Лист про оплату страхування. Надати інші додаткові документи немає можливості. 10 червня 2024 року Тернопільська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА403070/2024/000164/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом на рівні 5,3227 долара СIА за кг. 10 червня 2024 року Тернопільська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UА403070/2024/000259. 10 червня 2024 року з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією №24UА403070004914U3, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мита 20 739,47 грн, ПДВ на 37 331,05 грн, всього на 58 070,52 грн. Не погоджуючись із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 1 МК України, правовідносини з питань державної митної справи Документ сформований в системі регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, іншими законами України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правовими актами, виданими на основі та на виконання Митного кодексу України та інших законодавчих актів. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно з приписами ст.ст. 49, 50 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються серед іншого для нарахування митних платежів. При цьому, митна вартість товарів визначається безпосередньо декларантом відповідно до норм цього Кодексу Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 МК України. Зокрема декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівліпродажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. В електронному повідомленні від 06.09.2024 №1061209 відповідач не навів жодних обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів, не вказав жодних обґрунтованих доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як вбачається з матеріалів справи, в електронному повідомленні від 07.06.2024 №1026340 відповідач не навів жодних підстав для витребування додаткових документів, не навів жодних доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Надіслане митницею повідомлення про надання документів не містить інформації, що дозволяла б з`ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами. Крім того, відповідач в електронному повідомленні зобов`язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом. Згідно з правовою позицією Верховного Суду вказаною у постанові від 12.05.2020 у справі №1.380.2019.002109, адміністративне провадження №К/9901/8915/20, передбачене частиною 5 статті 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обгрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, вказаною у постанові від 16.12.2020 у справі № 820/6512/15, адміністративне провадження № К/9901/32320/18 Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував на правовій позиції, яка полягає у тому, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, пов`язане з наявністю у митного органу обгрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Отже, митний орган в електронному повідомленні 07.06.2024 №1026340 не обґрунтував причини витребування додаткових документів, не зазначив конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості і в результаті протиправно прийняв спірне рішення. Також, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, відповідач у графі 33 рішення про коригування митної вартості зазначив обставини, які не свідчать про правомірність витребування додаткових документів та про наявність сумнівів для коригування митної вартості. У графі 33 оскаржуваного рішення, як підставу для витребування додаткових документів та корегування митної вартості зазначено, що «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні. - АСУР згенеровано наступні форми митного контролю щодо контролю митної за кодами МФ 105-2, 106-2; - У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, враховуючи також те, що митна вартість подібного товару згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою; - прайс-лист від 07.11.2023 №б/н містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB, що обмежує конкретність та прайс-лист містить інформацію щодо цін на товари, що стосуються лише даної зовнішньо-економічної операції; - відповідно до коносамента від 17.04.2024 №CWDN20240402 до перевезення вантажу залучались треті особи, проте декларантом не надано жодних документів, які засвідчують договірні засади надання вказаних послуг та документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди; - платіжні інструкції в іноземній валюті від 17.04.2024 №219, від 06.12.2023 №241 без належних реквізитів (відміток банку про проведену оплату) не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов 'язкових реквізитів; - в сертифікаті походження від 17.04.2024 №24СЗ201А0154/00208 зазначено класифікаційний код товару 420222, в копії митної декларації країни відправлення від 14.04.2024 №223120240001316353 зазначено класифікаційний код товару 42022200, проте в поданій до оформлення митній декларації від 07.06.2024 №24иА4030700048441І0 зазначено 4202929800 УКТЗЕД. З приводу відомостей зазначених у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів (див. додаток 24) про те, що «АСУР згенеровано наступні форми митного контролю щодо контролю митної за кодами МФ 105-2, 106-2 (« 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів» та « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів», то вказані обставини не були підставою для витребування додаткових документів електронним повідомленням від 10.06.2024 №1026340 (див. додаток 22). Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України, митний орган уповноважений витребувати додаткові документи виключно з трьох підстав: документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; документи мають наявні ознаки підробки; документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, генеровані системою управління ризиками форми митного контролю не можуть бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки виключно на підставі ч. З ст. 53 МК України митний орган може витребувати додаткові документи. Згідно підпункту 1 пункту 1 розділу XII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, посадові особи митних органів (їх структурних підрозділів) під час застосування АСАУР зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти винятково відповідно до Митного кодексу України та інших законів України, інших нормативних актів та вимог цього Порядку. Позиція митного органу про право витребування додаткових документів на підставі спрацювання профілів ризику АСАУР, спростовується тими обставинами, що бази даних ризиків формується посадовими особами митних органів, що не іде в порівняння з вимогами ч. 3 ст. 53 МК України, прийнятими Верховною Радою України. До того ж, внесені ризики не є зареєстрованими в Мінюсті України, що не виключає ймовірності протиправних дій стосовно суб`єктів зовнішньо-економічної діяльності посадовими особами митних органів Держмитслужби. Згідно з правовою позицією Верховного суду, зазначеною у постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19, адміністративне провадження №К/9901/1809/20 спрацювання системи управління ризиками АСАУР, є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Стосовно відомостей у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів про те, що «У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, враховуючи що згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою», то вказані обставини також не були підставою для витребування додаткових документів електронним повідомленням від 10.06.2024 №1026340. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 05.09.2019 у справі №819/1020/17 «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування митницею методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом та не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним у декларації». Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19, адміністративне провадження №К/9901/1809/20 визначено, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, «відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару». Стосовно відомостей у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів про те, що «Прайс-лист від 07.11.2023 №б/н містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB, що обмежує конкретність та прайс-лист містить інформацію щодо цін на товари, що стосуються лише даної зовнішньо-економічної операції », то вказані обставини також не були підставою для витребування додаткових документів електронним повідомленням 10.06.2024 №1026340. Наданий до митного оформлення прайс-лист виробника від 07.11.2023 містить достовірні відомості про вартість товарів. Форма та зміст наданого прайс-листа визначається виключно постачальником, з урахуванням вимог, необхідних для ідентифікації товарів, а саме відомостей про: найменування товару, артикул, одиниці виміру, ціну, валюту, умови поставки, умови оплати, печатку постачальника із зазначенням адреси та контактних даних (контактна інформація про постачальника). Відомості, що зазначені у наданому прайс-листі виробника, відображають фактично доступний асортимент товару на складі постачальника станом на конкретну дату складання такого прайс-листа. Також наданий прайс-лист виробника не містить дисконту чи знижок, що свідчить що прайс-лист адресовано не особисто позивачеві, а невизначеному колу осіб. Крім цього, прайс-лист відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України законодавцем не віднесений до документів, які підтверджують митну вартість товарів. Оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлювались не лише виробником товару конкретному покупцю, а й на загальний доступ можливих покупців на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 «Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Положеннями пункту 4 частини першої статті З Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа. Отже, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви». Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 04.11.2020 у справі № 815/648/17 «Висновки контролюючого органу стосовно того, що зазначення у прайс-листі умов поставки CIF вказує на суб`єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого, є безпідставними, оскільки на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа». Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у спразі №810/690/17, адміністративне провадження № К/9901/42594/18, визначено: «По-перше, прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс - лист- це довідник цін на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, жодним нормативним актом, в тому числі й міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посіпатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару». Стосовно відомостей у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів про те, що «Відповідно до коносамента від 17.04.2024№ CWDN20240402 до перевезення вантажу залучались треті особи, проте декларантом не надано жодних документів, які засвідчують договірні засади надання вказаних послуг та доку ментів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди», то вказані обставини також не були підставою для витребування додаткових документів електронним повідомленням від 10.06.2024 №1026340. Для організації перевезення товарів в Україну позивач уклав ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі експедитор) договір №иА00072711 від 24.02.2020 про транспортне експедирування. Відповідно до пункту 1.1. В порядку та на умовах, визначених в договорі, експедитор зобов`язується за рахунок замовника організувати виконання наступних послуг стосовно вантажів замовника: - Організація та забезпечення зберігання та перевезення вантажів; - Укладання від імені замовника або від власного імені договорів перевезення вантажів з перевізниками, іншими підприємства, організаціями; - Організація та забезпечення відправлення та/або отримання вантажів в пунктах відправлення та/або призначення. В розділі II Обов`язки експедитора пункт 2.1 зазначеного договору вказано, що експедитор зобов`язаний укладати договори з транспортними та іншими організаціями на перевезення, проводити з ними розрахунки за наданні послуги. Відповідно до Договору №UА00072711 від 24.02.2020 про транспортне експедирування, ТОВ «Мерск Україна Лтд» взяло бере себе зобов`язання про перевезенню та експедирування товарів замовника та має право самостійно визначати умови виконання договору. Для підтвердження транспортних витрат та надання послуг позивачу був наданий Рахунок №5653366920 від 30.05.2024 по коносаменту REF.NO №237231242 BL.No. CWDN20240402та Довідка про транспортні витрати №19 від 04.06.2024. Згідно зі статтею 929 ЦК України за договором транспортного експедирування експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Стаття 932 ЦК України передбачає, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. Відповідно стаття 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004, експедитор - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Стаття 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор має право: обирати або змінювати вид транспорту та маршрут перевезення, обирати або змінювати порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах клієнта, згідно з відповідним договором транспортного експедирування; відступати від вказівок клієнта в порядку, передбаченому договором транспортного експедирування; на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта. Згідно матеріалів справи, відповідач не зазначив жодних сумнівів щодо розміру вартості послуг за перевезення товарів, зокрема що вартість таких послуг є неправдивою чи заниженою. При цьому, позивачем при митному оформленні відповідачу були подані: довідка ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати №19 від 04/06/2024, довідка ТОВ «Формаг» про транспортні витрати №1498 від 04.06.2024, довідка «Транс Кардинал» про транспортні витрати з міжнародного перевезення по маршруту №04062024 від 04.06.2024. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження № К/9901/5149/18, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Стосовно відомостей у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів (див. додаток 24) про те, що «Платіжні інструкції в іноземній валюті від 17.04.2024 №219, від 06.12.2023 №241 без належних реквізитів (відміток банку про проведену оплату) не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов`язкових реквізитів», то вказані обставини також не були підставою для витребування додаткових документів електронним повідомленням 10.06.2024 №1026340. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані до митного оформлення разом з митною декларацією №24UA403070004844U0 від 07.06.2024 банківські платіжні документи №241 від 06.12.2023, №219 від 17.04.2024 з оплати товару ідентифікуються з оцінюваною партією товару, містять відмітки (штампи) банку та є підтвердженням оплати товару та не є підставою для сумніву у заявленій декларантом митної вартості товару. Щодо наведеного у рішенні про коригування митної вартості твердження про відсутність у банківському платіжному документі печаток та підписів платника, то платіж здійснювався позивачем за допомогою застосовуваного банківською установою - Акціонерне товариство «Сенс Банк» програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк». Створений за допомогою вказаного програмно-технічного комплексу електронний платіжний документ не містить відповідних граф для розміщення вказаних відповідачем реквізитів, оскільки підписується клієнтом банку за допомогою електронного цифрового підпису. Однак, вказані платіжні доку менти містять відповідні відмітки - відбиток штемпеля та підпис відповідальної особи банку, які свідчать про виконання вказаного платіжного документа (переказ коштів) зазначеною фінансовою установою. Також, відповідач в рішенні про коригування митної вартості товарів UA403070/2024/000164/1 лише зазначає, що банківські платіжні документи №241 від 06.12.2023, №219 від 17.04.2024 без належних реквізитів, підписів відповідальних осіб, що мають право розпоряджатися рахунком, але сам відповідач не ставить під сумніви оплату вказаних товарів чи визначену митну вартість. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність підписів уповноважених осіб, яким надано право розпоряджатися рахунком в платіжній інструкції не є підставою для сумніву у заявленій декларантом митної вартості товару та не дає право митному органу право посилитися на ці обставини. З приводу відомостей у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів про те, що « В сертифікаті походження від 17.04.2024 №24С3201А0154/00208 зазначено класифікаційний код товару 420222, в копії митної декларації країни відправлення від 14.04.2024 №223120240001316353 зазначено класифікаційний код товару 42022200, проте в поданій до оформлення митній декларації від 07.06.2024 №24UA403070004844U0 зазначено 4202929800 УКТЗЕД.», то вказані обставини також не були підставою для витребування додаткових документів електронним повідомленням від 10.06.2024 №1026340. Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок- фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з вимогою ч. З ст. 53 МК України, митний орган уповноважений витребувати додаткові документи виключно з трьох підстав: Документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; Документи мають наявні ознаки підробки; Документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відмінність кодів не може впливати на правильність обчислення митної вартості товарів. Водночас правильність оформлення митних документів продавцем-експортером не може впливати на право покупця визначити митну вартість товарів при імпорті за ціною контракту і не може слугувати підставою для сумнівів у заявленій митній вартості. До того ж, різні коди класифікації товарів жодним чином не свідчать про наявність підстав, передбачених ч. З ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів, а саме, що надані документи, що є у переліку документів, визначених у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити митну вартість товару за ціною договору. Матеріали справи свідчать, що разом з митною декларацією декларант надав документи, що підтверджується відомостями у картці відмови №UA403070/2024/000259 в прийнятті митної декларації та митному оформленні №24UA403070004844U0, виписаної відповідачем, а саме: - довідка ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати № 19 від 04.06.2024 , у якій зазначено, вантаж не страхувався; - довідка ТОВ «Транс Кардинал» про транспортні витрати від 04062024-04 від 04.06.2024, у якій зазначено, страхування вантажу не проводилися. За відсутності страхування документи щодо страхування не надаються митному органу, що кореспондуються з вимогами п. З статті 53 Митного кодексу України: - декларант зобов`язаний надати для підтвердження заявленої митної вартості товарів страхові документи та документи що підтверджують вартість страхування, якщо таке здійснювалось. Якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. При цьому, понесених позивачем витрат на страхування товару митницею не доведено, а відтак і включення цих витрат до митної вартості. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №803/1112/17. Відповідач не вказав обсяг партії, комерційні умови, характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості. Митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що митну вартість визначив за резервним методом на рівні 5, 3227 доларів США/кг. Джерело інформації митна декларація №иА100100/2024/214298 від 20.05.2024. Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також обгрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. За приписами пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено, що в разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 07.12.2023 у справі №380/23618/21, пунктом 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України врегульовано, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування У відповідності до правової позиції, наведеної Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеної у постанові від 17.11.2022 у справі №807/221/18, у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за резервним методом. Як вбачається з матеріалів справи, у митній декларації, що подавалася позивачем до митного органу, були задекларовані товари за ціною 26362, 00 доларів США, країна походження Китай, товари були переміщені відповідно до правил на умовах Інкотермс 2020 FOB порт SHANGHAI, Китай, що свідчить про те, що підприємство самостійно організовувало доставку товару з порту в Китаї до України, що вплинуло на ціну товару, оскільки вартість транспортування не включена у ціну товарів, що імпортовані в Україну. Відповідач у спірному рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірному рішенні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо. Також, відповідач для обрахунку митної вартості товару, використовує не релевантну митну декларацію №100060/2024/214298 від 20.05.2024 Товар - поліетиленові пакети Worcaft в той час як позивач в митній декларації 24UА403070004844U0 в графі 31 вказав: сумки для інструментів. Крім того, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, відповідач повинен був провести коригування на обсяг партії та комерційні рівні, що він не зробив і про це зазначив в рішенні коригування митної вартості у графі

33. Отже, зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень ч.2 ст.55 МК України. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване рішення відповідача було прийняте всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки, митний орган не довів наявність у нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної за ціною контракту митної вартості товарів, а також, необгрунтовано застосував другорядний метод її визначення, у той час, як декларант надав усі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору, позивачем було дотримано всіх встановлених митним законодавством вимог, а також вимог контролюючого органу. З огляду на викладене, судом першої інстанції обґрунтовано визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці від 10.06.2024 №U403070/2024/000164/1 про коригування митної вартості товарів. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Приватного підприємства "Будпостач" та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Тернопільської митниці залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Аліменко В.О. Безименна Н.В.