Постанова Волинський апеляційний суд № 158/2624/25
від 29.12.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДСправа № 158/2624/25 Головуючий у 1 інстанції: Поліщук С. В. Провадження № 22-ц/802/1283/25 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 грудня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Здрилюк О. І., Шевчук Л. Я., секретар Власюк О. С., з участю: представника відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 подану її представником ОСОБА_4 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 вересня 2025 року в складі судді Поліщук С. В., В С Т А Н О В И В: У вересні 2025 року позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, мотивуючи тим, що з 16.06.2017 з відповідачем по справі ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який в судовому порядку рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.08.2020, яке набрало законної сили, розірвано. Вона та відповідач ОСОБА_3 є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків щодо утримання неповнолітньої дитини не виконує, матеріально не допомагає, життям, а також потребами та здоров`ям дитини не цікавиться, а вона самостійно не може забезпечити належний рівень життя їхньої дитини, а тому просить суд стягувати з відповідача по справі ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_2 аліменти на неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 10000 гривень щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову до суду до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Ківерцівського районного суду від 30 вересня 2025 року позов задоволено частково. Ухвалено стягувати з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання їх неповнолітньої дитини- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі у розмірі 3000 гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову до суду 03.09.2025 року до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що у визначений законом строк вона подала через систему Електронний суд заяву про зменшення/збільшення позовних вимог, у якій просила стягувати аліменти в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку відповідача,проте суд стягнув аліменти у твердій грошовій сумі. Суд порушив вимоги ч. 1-2 статті 279, п.2 ч. 2.ст. 49 ЦПК України щодо строків призначення справи для розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Також відповідно до інформації в Електронному суді, рішення підписано не суддею Поліщук С.В., а іншою невідомою особою. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що регулярно перераховує кошти на утримання дитини в розмірі не менше 2000 грн. Відповідач працевлаштований, отримує дохід в розмірі 15862.00 грн., однак має на утриманні дружину , також винаймає квартиру, на що несе витрати, тому вважає, що суд правильно визначив розмір аліментів. Судом першої інстанції встановлено, що з 16.06.2017 позивач ОСОБА_2 з відповідачем ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який в судовому порядку рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.08.2020, яке набрало законної сили, розірвано . З копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15.03.2022 вбачається, що позивач по справі ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції повною мірою не відповідає. Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з приписами ч.І статті 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. У п.2.ч.2 ст. 49 ЦПК України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 03.09.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. В ухвалі про відкриття провадження суд не зазначав про дату розгляду справи. Особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження визначені статтею 279 ЦПК України, нормами частини першої якої передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст. 279 ЦПК України) Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. (ч.3 ст. 279 ЦПК України). У цій справі суд ухвалив 30.09.2025 рішення в справі, призначеній до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін ухвалою від 03.09.2025, тобто, менше, ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, що не відповідає вимогам ч.2 ст. 279 ЦПК України. Водночас позивач ОСОБА_2 , скориставшись гарантованим їй правом зменшення або збільшення позовних вимог, у межах тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, через систему Електронний суд, подала 03.10.2025 заяву, у якій просила стягувати аліменти у частці від заробітку відповідача. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на зміст позовних вимог з урахуванням поданої 03.09.2025 заяви, та ухвалив про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, що не відповідає вимогам закону, тому відповідно до приписів статті 376 ЦПК України, оскаржене судове рішення підлягає до скасування з ухваленням нового судового рішення. Визначаючи розмір аліментів, які необхідно стягнути з відповідача на утримання малолітньої дочки, апеляційний суд виходить з такого. Апеляційним судом на підставі поданих до відзиву на позовну заяву доказів встановлено, що ОСОБА_3 працює в ПП «ГНЛІОС-ТРАНС» на посаді водія, йому нараховується заробітна плата у розмірі 20600 грн. ОСОБА_3 одружився з ОСОБА_6 25.03.2023, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, дружина перебуває на його утриманні, оскільки не працює, що підтверджується Довідкою Пенсійного Фонду України. Власного житла відповідач не має та проживає з дружиною в орендованій квартирі, на підтвердження чого подав договір оренди житла. Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з вимогами ст. 12, 81 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Звернувшись з позовом про стягнення аліментів, позивач обмежилась цитуванням норм матеріального права та посиланням на те, що відповідач не надає допомоги на утримання дитини. Позовна заява, як і заява про збільшення/зменшення позовних вимог не містить обґрунтування та посилання на обставини та докази, на підставі яких позивачка визначила розмір частки заробітку позивача, у якому необхідно стягувати аліменти, не наведено посилання на докази, які підтверджують розмір витрат, які вона несе на придбання одягу, харчування, лікування та догляд за дитиною. Позивачкою не надані докази про стан здоров`я дитини, в позовній заяві ОСОБА_2 не повідомляє, чи є вона працевлаштованою та чи отримує доходи. Водночас, ОСОБА_2 неправдиво повідомляє суду, що відповідач не надає допомоги на утримання дитини, у той час як з наданих відповідачем платіжних документів за період з листопада 2023 року по липень 2025 року вбачається, що останній щомісячно перераховує на утримання дитини на картковий рахунок позивачки ОСОБА_2 2000 грн., в окремі місяці ця сума є вищою та складає 2500 грн, 3000 грн. При визначенні розміру аліментів суд враховує потребу дитини в належному матеріальному забезпеченні , водночас бере до уваги визначену нормами статті 141 СК України рівність прав і обов`язків батьків, а, отже, наявність і в матері рівноцінного обов`язку утримувати дитину матеріально в тому ж розмірі, що і батько, матеріальний стан відповідача, та приходить до висновку про стягнення на користь позивачки аліментів на малолітню ОСОБА_5 в розміру 1/6 частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття. Аргументи апеляційної скарги з посиланням на те, що відповідно до інформації в Електронному суді, ухвалене судом рішення підписане не суддею Поліщук С.В., а невідомою особою ОСОБА_7 апеляційним судом перевірені. Встановлено на підставі листа Ківерцівського районного суду від 19.12.2025 № 158/2624/25/10833/25, що у зв`язку з перебуванням судді Поліщук С.В. у відпустці з 01 по 15 жовтня 2025 року , на підставі наказу голови Ківерцівського районного суду від15.01.2025 № 033/01-08 «Про забезпечення ведення Єдиного державного реєстру судових рішень» ухвалене рішення було скероване через АСДС до ЄДР керівником апарату суду Єндрущак Ю.В. Відповідно до статті 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. При розгляді справи суд не врахував вимог зміненої позовної заяви , чим порушив норми процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 389, 390 ЦПК України, суд ухвалив: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 подану її представником ОСОБА_4 задовольнити частково. Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 вересня 2025 року в цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на неповнолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 вересня 2025 року до досягнення дитиною повноліття. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, встановлених ч.2 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді