Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 531/2427/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 грудня 2025 р.Справа № 531/2427/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 17.11.2025 (головуючий суддя І інстанції: Герцов О.М.) по справі № 531/2427/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд: - скасувати постанову №5111 ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 29.08.2025 щодо ОСОБА_1 ; - справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП закрити. В обґрунтування позову зазначив, що оспорювана постанова є такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства. Посилався на те, що обов`язок проходження повторного медичного огляду виник у нього лише з 25.08.2023, у зв`язку з набранням чинності наказом Міністерства оборони №490 від 18.08.2023, а тому він мав можливість його виконати до 25.08.2028. Крім того, зазначає, що обов`язок періодичного проходження медичного огляду військовозобов`язаними з метою встановлення придатності до військової служби є частиною правил військового обліку, порушення яких тягне за собою відповідальність за ст.210 КУпАП, а не за ст.210-1 КУпАП. Вважає, що його дії кваліфіковані відповідачем невірно, що тягне за собою протиправність оспорюваної постанови. Також зазначає, що відповідачем порушено вимоги ч.2 ст.36 КАС України. Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 17.11.2025 відмовлено в задоволенні позову. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення даної справи, просив суд скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким його позов задовольнити. В обґрунтування вимог скарги зазначає, що описане в оспорюваній постанові правопорушення, передбачене саме ч.3 ст.210 КУпАП, а не ч.3 ст.210-1 КУпАП, як зазначає відповідач, що вказує на невірну кваліфікацію ним адміністративного правопорушення та є підставою для скасування такої постанови. Крім того, зазначає, що під час винесення оспорюваної постанови відповідачем порушено вимоги ч.2 ст.36 КАС України, оскільки в цей день, цим же органом щодо позивача винесено декілька постанов про притягнення до відповідальності, на що не звернув увагу судом першої інстанції. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів останньої, просив скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін. Просив суд справу розглянути за відсутності його представника. Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч.4 ст.229, ч.1 ст.308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Постановою №5111 по справі про адміністративне правопорушення від 29.08.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. Згідно вказаної постанови, 24.08.2025 о 10 год. 35 хв. позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході перевірки документів позивача виявлено, що останнім в порушення вимог наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, а саме відповідно до п.3.2 глави 3 розділу ІІ вказаного наказу не пройдено повторний медичний огляд військовозобов`язаних ВЛК районних, міських ТЦК на протязі 5 останніх років. Посилаючись на приписи ч.1 ст.22 Закону України Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, абз.5 ст.1 Закону України Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 відповідач дійшов висновку, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП та наклав на нього штраф у сумі 17 000 грн. Позивач, не погодившись з вищевказаною постановою, звернувся з позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювана постанова прийнята відповідачем правомірно, відповідно до закону, в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП). Частинами першою та другою ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Згідно із ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до ч.1 ст.210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ч.3 ст.210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Суб`єкт адміністративного проступку - особливий (військовозобов`язані, призовники). Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. Вказана норма КУпАП є бланкетною, тому в постанові має бути зазначено норму нормативно-правового акта, яку порушила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно абз.6 ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Приписами абз.5 ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій. Судом встановлено, що позивач є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП за те, що останній, будучи військовозобов`язаним, в порушенням вимог п.3.2 глави 3 розділу ІІ наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України не пройшов повторний медичний огляд на протязі останніх 5 років. Згідно ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які перебувають на військовому обліку зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі по тексту - Порядок №1487), згідно якого призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів; Приписами п.3.2 глави 3 розділу ІІ наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України ( в редакції від 18.04.2023) визначено, що повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення. Військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил України та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються. Відповідно до п.п. 68-69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п`ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов`язаним вручається мобілізаційне розпорядження. Резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються. Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію. У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік. Отже, наведене вище в своїй сукупності вказує на обов`язок у позивача проходження ним повторного медичного огляду військово - лікарською комісією на протязі 5 років. Разом з тим, оскільки позивачем не пройдено такий огляд на протязі останніх 5 років, і матеріали не містять доказів зворотнього, останнім порушено правила військового обліку в особливий період, що вказує на вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що обов`язок проходження позивачем повторного медичного огляду виник у нього лише з 25.08.2023, у зв`язку з набранням чинності змін до наказу Міністерства оборони №490 від 18.08.2023 та ще строк його проходження не сплинув, колегія суддів вважає помилковими, оскільки такий обов`язок також був передбачений наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 в попередній редакції. Доводи апеляційної скарги щодо невірної кваліфікації дій позивача в спірній постанові колегія суддів вважає помилковими. Так, зі змісту оспорюваної постанови від 29.08.2025 вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, за якою і були кваліфіковані його дії. Посилання в назві постанови на ч.3 ст.210-1 КУпАП не змінює її змісту та суті, та не свідчить про притягнення позивача адміністративної відповідальності саме за цією статтею КУпАП. Колегія суддів зазначає, що у публічно-правовому спорі превалює принцип сутності над формою. Принцип превалювання сутності над формою означає, що правозастосовні органи мають фокусуватися на реальному змісті вчиненого діяння, фактичних обставинах справи, а не лише на формальних ознаках. Це є втіленням принципу верховенства права, який гарантує справедливість та захист прав людини, запобігаючи зловживанням формальностями. Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.11.2025 року у справі №420/31215/24 в подібних правовідносинах. Щодо посилання апелянта на не застосування відповідачем під час винесення оспорюваної постанови ч.2 ст.36 КАС України, з огляду на складання відносно нього в один день, одним тим же органом декількох постанов про притягнення до адміністративної відповідальності. Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що відповідачем складено відносно позивача в один день постанови №№ 5111, 5113, 5114 про притягнення до адміністративної відповідальності. Предметом даного спору є постанова № 5111. Відповідно до ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. Отже, вказана норма права врегульовує порядок накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень. Колегія суддів зазначає, що постанова № 5111 складена щодо одного правопорушення, а тому підстави для застосування ст.36 КУпАП в даному випадку відсутні. Доказів, що відносно позивача справи про адміністративні правопорушення розглядалися одночасно, матеріали справи не містять. Подальше прийняття відповідачем постанов про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не свідчить про протиправність спірної постанови та не є безумовною підставою для її скасування. На час розгляду даної справи постанови (№5113 та № 5114 по справам про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП) скасовані у судовому порядку (рішення судів набрали законної сили), Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено (доказано) правомірність власного рішення (оспорюваної постанови), що є предметом оскарження у даній справі. Отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. З урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП доведений, оспорювана постанова прийнята правомірно, а тому правильними є висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 17.11.2025 по справі №531/2427/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц