Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/11822/24

Справа № 308/11822/24 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29.12.2025 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/697/24 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Шкорки І. М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.08.2024. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 659020 від 07.07.2024 та постанови судді від 27.08.2024 вбачається, що 07.07.2024 о 11 год 31 хв на автодорозі Київ-Чоп, 825 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки о 11 год 35 хв із застосуванням приладу «Драгер», що зафіксовано за допомогою нагрудного реєстратора працівника поліції. Результат 0,28 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник-адвокат Шкорка І. М. просить постанову скасувати та заркити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Стверджує, що суд першої інстанції залишив поза увагою положення ст. 335 КПК України та безпідставно не зупинив провадження у справі щодо ОСОБА_1 . Посилається на те, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.08.2024 у справі № 308/11921/24 підтверджено незаконність зупинки поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а тому всі подальші вимоги поліцейських та проведені ними процедури є незаконними. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 на запитання поліцейського надав чітку відповідь, що не вживав алкогольних напоїв, при цьому у водія не вбачається будь-яких зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння, зокрема почервоніння очей та обличчя, хиткої ходи та нечіткої мови. Крім того, під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, -2- поліцейські надали йому прилад «Драгер» із встановленим мундштуком, тобто при ОСОБА_1 даний мундштук не розпаковувався та не вставлявся у прилад «Драгер», що дає обґрунтовані підстави вважати, що такий був не стерильним. Разом з тим зазначає, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував той факт, що відповідно до чеку «Драгера» температура була 29 градусів по цельсію, а відповідно до довідки з гідрометеоцентру у період часу з 11 год до 12 год 07.07.2024 в селі Тийглаш Ужгородського району температура повітря становила 27, 8 градусів тепла. Відповідно до технічних характеристик приладу «Драгер Алкотест» границі допустимої похибки під час експлуатування приладу можуть складати +/-0,06 проміле у діапазоні від 0 до 0,8 проміле. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Шкорки І. М., неявка яких з урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому враховується те, що ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Шкорка І. М. належним чином протягом тривалого часу повідомлялися про час та місце розгляду справи, і жодного разу до апеляційного суду не з`явилися, а розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями захисника-адвоката Шкорки І. М., а саме: 07.11.2024, 24.02.2025, 30.06.2025, 23.10.2025. Апеляційний суд зауважує, що клопотання сторони захисту про необхідність відкладення розгляду справи щодо ОСОБА_1 обґрунтовані неможливістю захисника-адвоката Шкорки І. М. приймати участь у розгляді справи, в тому числі, через перебування у відпустці, зайнятістю в інших судових провадженнях, були підтверджені належними доказами. Також апеляційний суд враховує і те, що відповідно до ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. При цьому, апеляційний суд враховує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. До того ж ст. 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. За таких обставин, апеляційний суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи, оскільки апеляційний розгляд справи неодноразово, протягом більше року відкладався виключно за клопотаннями захисника-адвоката Шкорки І. М. Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Шкорки І. М. враховуються також вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, -3- в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Шкорки І. М., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. При цьому клопотання захисника-адвоката Шкорки І. М. про відкладення розгляду справи апеляційним судом не приймається до уваги, оскільки таке подано поза межами судового засідання. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката Шкорки І. М. задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язані з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Ці вимоги закону, всупереч доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані. Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. За приписами до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, -4- дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами. Незважаючи на заперечення захисником-адвокатом Шкоркою І. М. вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вина останнього стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 659020 від 07.07.2024, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 659020 від 07.07.2024, 07.07.2024 об 11 год 31 хв на автодорозі Київ-Чоп, 825 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки об 11 год 35 хв із застосуванням приладу «Драгер», що зафіксовано за допомогою нагрудного реєстратора працівника поліції. Результат 0,28 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується: роздруківкою тесту від 07.07.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 об 11 год 35 хв 07.07.2024 знаходився у стані алкогольного сп`яніння, проміле 0,28%; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; рапортом старшого інспектора СРПП ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області капітана поліції Стойки М. та відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів патрульних поліції. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необгрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Всупереч доводів апеляційної скарги, у протоколі про адміністративне правопорушення серії серії ААД № 659020 від 07.07.2024 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім`я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, чим скористався ОСОБА_1 , надавши свої пояснення з приводу обставин, які мали місце 07.07.2024. Матеріали справи не містять доказів про порушення старшим інспектором сектору реагування СРПП № 1 Ужгородского РУП ГУ НП в Закарпатській області капітана поліції Стойкою М. П. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. -5- Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 659020 від 07.07.2024 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено і під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться йому за провину. Також з матеріалів справи вбачається, що огляд водія проведений у зв`язку з виявленими ознаками запах алкоголю з порожнини рота. Результат огляду на стан сп`яніння 0,28 проміле. Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 підписав без застережень, погодившись з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд враховує, що результат тесту ОСОБА_1 проведеного працівниками поліції, а саме 0,28 проміле, перевищує гранично допустиму норму (0,2 проміле) та беззаперечно вказує на перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, виключаючи можливу технічну похибку. Доводи апеляційної скарги про те, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була незаконною, оскільки рішенням Ужгородського міськрайонного суду № 308/11921/24 від 29.08.2024 постанова серії БАД № 597214 від 07.07.2024 про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП скасовано, а провадження закрито, відтак всі подальші вимоги поліцейських та проведені процедури є незаконними, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі жодним чином не спростовують факту порушення вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. Із цих підстав, неспроможними апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції був наданий ОСОБА_1 прилад «Драгер» із вже встановленим нестерильним мундштуком. Допитаний у судовому засіданні інспектор СРПП ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області капітана поліції Стойка М. П., пояснив, що щоразу при виїзді на патрулювання інспектор патрульної поліції отримує справні сертифіковані технічні засоби «Драгер», зокрема і «Драгер», який застосовувався при проходженні тесту ОСОБА_1 . Щодо того, який мундштук використовувався, повідомив, що під час патрулювання він завжди має у наявності близько п`яти нових мундштуків. Щоразу під час проведення тесту на стан алкогольного сп`яніння використовується новий мундштук, який розпаковується у присутності водія, якого тестують. Під час проходження тестування ОСОБА_1 , мундштук був розпакований ним особисто. Відхилиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд звертає увагу на те, що із відеозапису з місця події вбачається, що при спілкуванні з поліцейськими ОСОБА_1 погодився з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння та не оспорював факту керування ним транспортним засобом. Крім того, апеляційний суд зазначає, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять. -6- Матеріалами справи підтверджено, що огляд ОСОБА_1 проведений за допомогою приладу «Драгер», у зв`язку з виявленими ознаками - запах алкоголю з порожнини рота. Результат огляду на стан сп`яніння 0,28 проміле. ОСОБА_1 не висловлював будь-яких застережень щодо результатів огляду. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою приладу Drаger Alcotest-6810. Твердження захисника щодо неправдивих даних прилау «Драгер», оскільки після його останнього калібрування сплило майже вісім місяців, є не переконливим і такі апеляційний суд відхиляє виходячи з наступного. Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який набрав чинності 01.01.2016, засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається. Частиною 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Згідно Міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, що затверджено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747, міжповірочний інтервал вимірювачів вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається, установлений 1 раз на рік. З роздрукованого чеку приладу «Драгер 6810», прилад ARВL 0784, за допомогою якого водій ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп`яніння, вбачається, що останнє калібрування приладу проводилось 09.11.2023, а огляд на стан сп`яніння проводився 07.07.2024, що свідчить про належне здійснення повірки та калібрування даного приладу. Відповідно до технічних характеристик приладу «Drager Alcotest 6810» границі допустимої похибки в робочих умовах для масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі складають: абсолютна похибка +/- 0,02 проміле - у діапазоні від 0 до 0,2 проміле, відносна похибка: +/- 10% - у діапазоні понад 0,2 проміле; для масової концентрації алкоголю в крові: абсолютна похибка: +/- 0,04 проміле - у діапазоні від 0 до 0,4 проміле; відносна похибка: +/- 10% - у діапазоні понад 0,4 проміле. З результатів вбачається, що температура повітря при проведенні тесту 07.07.2024 об 11 год 35 хв становила +29°С. При цьому згідно даних Закарпатського обласного центру з гідрометеорології максимальна температура повітря в період часу з 11 год по 12 год, у зазначеній в протоколі про адміністративне правопорушення місцевості складала +27,8°С, що не спростовує обгрунтованість щодо правильності вимірювання газоаналізатором «Drager Alcotest 6810» вмісту алкоголю у видихуваному повітрі. Відтак результат огляду 0,28 проміле разом з протоколом про адміністративне правопорушення розцінюється судом як беззаперечний доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, апеляційний суд зауважує, що на час проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не ставив під сумнів правильність результатів приладу «Драгер» та не висував вимог щодо незгоди із результатами тестування. Піддавати сумніву результи прилату «Драгер» з наведених в апеляційній скарзі підстав у суду немає, а тому такі твердження апеляційний суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані. Всупереч доводам захисника, суд вважає дані приладу «Драгер» належним та допустимим доказом у справі, оскільки він беззаперечно підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного спяніння. -7- Крім того, посилання в апеляційній скразі на те, що суд першої інстанції безпідставно не зупинив провадження у справі щодо ОСОБА_1 , у зв`язку із проходженням останнім військової служби під час мобілізації, апеляційний суд відхиляє з наступних підстав. Відповідно до положень ч. 4 ст. 277 КУпАП, строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо). Інших випадків зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення в КУпАП не передбачено, тому зупинення судового провадження в справах про інші адміністративні правопорушення можливе лише після прийняття відповідних змін до цього Кодексу. Тобто, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено право чи обов`язок суду (судді) зупиняти провадження у справах про адміністративні правопорушення, які пов`язані із забезпеченням безпеки дорожнього руху, зокрема, за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП. Зазначене знайшло своє відображення у листі Верховного Суду № 718/0/158-25 від 04.12.2025, де окрім іншого, зазначено про відсутність процесуальної можливості зупинення провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, у зв`язку з перебуванням осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, на військовій службі. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі особи, яка притягається до відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі. Нормами діючого КУпАП передбачено можливість зупинення строків розгляду справ про адміністративні правопорушення лише пов`язаних з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо). Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд зауважує, що відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Згідно п. 18 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» № 3161-IX від 28.06.2023, під час дії воєнного стану військовослужбовцям надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для -8- проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Щорічна основна відпустка, зазначена в абзаці першому цього пункту, надається протягом календарного року частинами не більше 15 календарних днів, за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Діючим законодавством передбачено право військовослужбовцям на відпустку до 40 календарних днів на рік. Таким чином, ОСОБА_1 мав об`єктивну можливість та способи реалізації процесуальних прав для свого захисту, зокрема, шляхом письмового висловлення своєї позиції щодо подій, висвітлених у протоколі, або прийняти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, чи взяти відпустку, передбачену законодавством та особисто прибути в судове засідання. Крім того, ОСОБА_1 скористався допомогою захисника, який в його інтересах мав можливість виконати доручення та подати суду пояснення, клопотання та докази у даній справі, що, власне, і було реалізовано ним в ході розгляду даної справи. При цьому апеляційний суд констатує, що зупинення провадження у справі не зупиняє перебігу строків, встановлених ст. 38 КУпАП, а тому у випадку невиправданого зупинення судом провадження може призвести до невиконання обов`язку суду розглянути справу у відведений строк, тим самим перешкодити реалізації права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), яке охоплює своєчасність судового розгляду перед широким суспільством. Враховуючи наведене, у суду першої інстанції були відсутні підстави для зупинення провадження у справі щодо ОСОБА_1 , а тому її обгрунтовано було розглянуто по суті. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у нез`ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. На будь-які інші докази чи обставини, які б спростовували висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в апеляційній скарзі не вказується. Також, судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, таке порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. При цьому, апеляційний суд ураховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. -9- У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни, навіть з урахуванням даних про його особу, не вбачається. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката Шкорка І. М. задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника-адвоката Шкорки І. М. залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.08.2024 щодо ОСОБА_3 , - без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя