Ухвала КАС ВС № 160/22479/24

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 30 грудня 2025 року м. Київ справа №160/22479/24 адміністративне провадження № К/990/52501/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року (колегія у складі суддів Суховаров А.В., Головко О.В., Ясенова Т.І.) у справі № 160/22479/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФ України в Хмельницькій області, відповідач, скаржник), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України в Хмельницькій області від 13.06.2024 № 045650019298 про відмову в призначенні пенсії; - зобов`язати відповідача призначити дострокову пенсію за віком з дня звернення, тобто з 06.06.2024. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 04.11.2024 позов задовольнив. Надалі Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 11.11.2025, задовольнивши апеляційну скаргу відповідача, скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. 15.12.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій позивачка з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025, а натомість залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2024. Підставами касаційного оскарження судових рішень визначає п. 1 і 2 ч. 4 ст. 328 КАС України (а саме на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, наведених у постанові від 18.05.2022 у справі № 620/4083/18; на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 330/2181/16-а та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні). Крім того, покликаються на пп. «а» і «в» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України (а саме, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має для позивача виняткове значення). Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого. Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Частиною шостою ст. 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. При цьому згідно з положеннями ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження. У цій справі оскаржується рішення територіального органу Пенсійного фонду України про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з причини відсутності довідки, яка б підтверджувала, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до 6-річного віку. Дніпропетровський окружний адміністративний суд в ухвалі від 04.09.2025 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження. У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Зокрема, для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Вжите ж законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. У той же час оцінка «значного суспільного інтересу» до розгляду справи та її винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має таке значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте позивачка не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах норм матеріального чи процесуального права Також скаржник не наводить аргументів щодо наявності значного суспільного інтересу безпосередньо до цієї справи; не зазначає обставин, які б вирізняли цю справу з-поміж інших справ даної категорії спорів. Разом з тим, правна позиція щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 330/2181/16-а. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду підтримала позицію Верховного Суду України у постанові від 27.05.2014 у справі № 21-133а14, яка полягає у тому, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058-ІV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. При цьому для дострокового призначення пенсії матері дитини-інваліда має значення не факт установлення інвалідності, а момент настання медичних показників для встановлення інвалідності у дитини. Аналогічна правна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі 636/2618/17 і від 18.05.2022 у справі № 620/4083/18. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2024, при застосуванні норм права керувався наведеною вище правовою позицією Верховного Суду та виходив з того, що у даній справі територіальний орган Пенсійного фонду України відмовив позивачці у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з ненаданням нею документів про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю до 6-ти річного віку або висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку. Згідно висновку ЛКК від 04.06.2024 № 254/2 КЗ «Дніпровський ЦПМСД» № 5 у ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 14.06.2013 спостерігається у кардіолога, кардіохірурга, оформлена інвалідність з дитинства. Згідно з випискою із медичної картки стаціонарного хворого повним діагнозом ОСОБА_2 є порушення провідності у вигляді АВ блокади 3 ст. Синкопальні стани. Імплантація ЕКС в режимі DDD (17.04.2013). СН 0 ст. Астено-вегетативний синдром. Відповідно ж до медичного висновку від 14.06.2013 № 41 діагнозом ОСОБА_2 є порушення ритму у вигляді АВ блокади 3 ст. Разом з тим, як було встановлено судом апеляційної інстанції, у медичних документах не зазначено, що ОСОБА_2 мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Крім того, згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 231079 ОСОБА_2 встановлено інвалідність з дитинства після досягнення шестирічного віку, а саме - з 22.06.2020. Відтак, оскільки позивачкою не було підтверджено наявність підстав для визнання її дитини дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку (тобто, не надано висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку), то не має право на призначення достроково пенсії за віком як матері особи інваліда з дитинства. Що ж до посилань скаржника на наявність підстав для касаційного оскарження судового рішення за п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України, то останні не грунтуються на переконливих мотивів щодо необхідності відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 330/2181/16-а та застосованих судом апеляційної інстанції в постанові від 11.11.2025. Натомість зміст доводів касаційної скарги зводиться до опису фактичних обставин справи, цитування положень законодавства у поєднанні із незгодою із наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що не узгоджується із нормами п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України та у силу приписів ст. 341 зазначеного Кодексу виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Таким чином, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025, прийняті у цій справі, не підлягають касаційному оскарженню. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За викладених обставин ОСОБА_1 слід відмовити у відкритті касаційного провадження. Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі № 160/22479/24.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя В.М. Кравчук Суддя Н.В. Коваленко Суддя С.Г. Стеценко