Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/11482/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 280/11482/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В., розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року (суддя Конишева О.В.) в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті ро визнання протиправною та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно господарського штрафу № ПШ 045696 від 08.10.2024. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з постановою № ПШ 045696 від 08.10.2024 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст. 34, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. З зазначеною постановою позивач не погодився, оскільки на час перевірки документів, а саме спірний протокол та адаптації тахографа, фактично був наявний у водія. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 рокуу задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що для підтвердження того, що протокол перевірки був оформлений належним чином саме під розмір шин 315/80 R 22.5 позивач зазначав технічні дані налаштування тахографу, які прописані в п.п. 4-6 розділ 8 протоколу повірки № 000607 від 02.02.2023. Ефективна довжина кола пневматичних шин 3328 міліметрів, характеристичний коефіцієнті транспортного засобу. «W» складає 4700 оборотів або імпульсів на кілометр при цьому константа тахографу «к» складає 4700 оборотів або імпульсів на кілометр. Тобто, в разі налаштування контрольного пристрою на інші параметри шин дані в п.п. 4-6 розділу 8 вищезазначеного протоколу повірки були б зовсім інші. В підтвердження цього надано протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу № 000363 від 21.03.2025 який був виданий на інший транспортний засіб під розмір шин 315/70 R 22.5 тим же центром. І ще одним підтвердженням налаштування тахографу під шини розміром 315 80 R 22.5 є пломба ТОВ «АВТО ПРОФІ ЛТД». Вона видається перевізнику, згідно внутрішнього регламенту виконавця, після повірки контрольного пристрою для додаткового контролю технічних налаштувань. Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на такі доводи. Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою лист ТОВ «Авто Профі ЛТД» від 22.10.2024 . У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 04.09.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Укртрансбезпеки проводилася рейдова перевірка на 1 км а/д М-29 Харків-Красноград-Перещепине та був зупинений транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . У відповідності до ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 4 Порядку № 422, водій транспортного засобу ОСОБА_2 пред`явив для перевірки посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Укртрансбезпеки: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний номер НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , посвідчення водія НОМЕР_3 ; ТТН № 8397 від 03.09.2024; протокол перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу. На момент здійснення рейдової перевірки посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Укртрансбезпеки було виявлено порушення вимог ст.34, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010, п. 3.3 розділу ІІІ наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, а саме: під час перевезення вантажів, перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, яке було зафіксоване в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.09.2024 №АР105719. Водій ОСОБА_2 з актом перевірки № АР105719 був ознайомлений, пояснень до акту не надав, акт засвідчив підписом. 08.10.2024 на підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області винесено постанову № ПШ 045696 про застосування адміністративно-господарського штрафу стосовно позивача. Позивач не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 045696 від 08.10.2024 надіслав скаргу до Державної служби України з безпеки на транспорті. Листом Державної служби України з безпеки на транспорті від 01.11.2024 позивача повідомлено, що за результатами рейдової перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04 вересня 2024 року № АР105719 (далі - акт№ АР105719). Абзацом третім частини другої статті 48 Закону для водія визначено перелік документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, а саме: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України. Транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ з державним номерним знаком НОМЕР_4 обладнано контрольним пристроєм (тахографом), з огляду на що зазначаємо, що відповідно до пункту 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 24 червня 2010 року № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. Під час рейдової перевірки водієм було надано Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу від 02 лютого 2023 року № UA217-000607 з пункту 8 якого вбачається, що розмір пневматичних шин становить 315/70 R22.5. Водночас, транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ з державним номерним знаком НОМЕР_5 обладнано пневматичними шинами розміром 315/80 R22.5. З аналізу наявних матеріалів встановлено, що під час рейдової перевірки за результатами якої було складено акт № АР 105719 у водія на момент перевірки був відсутній документ на підставі якого виконуються вантажні перевезення, а саме: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу зі зазначеними відомостями про фактичний розмір пневматичних шин автомобільного транспортного засобу. Враховуючи вищезазначене, постанова про застосування адміністративно- господарського штрафу від 08 жовтня 2024 року № ПШ045696 залишається без змін, а скарга - без задоволення. Не погодившись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ). Статтею 2 Закону №2344 передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень. Статтею 1 Закону №2344 визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями. Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, встановлена абзацом 3 ч.1 ст. 60 Закону №2344, якою передбачено, що до автомобільних перевізників за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39, 48 цього Закону застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У контексті викладеного слід зазначити, що суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону №2344, є саме автомобільний перевізник. Відповідно до ст.18 Закону №2344, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані : організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Статтею 48 Закону №2344 визначено перелік обов`язкових документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є : посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України. Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція №385), відповідно до п.1.4 якої, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР. Пунктом 3.3 Інструкції №385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. Відповідно до п.п.2.5, 2.6 Інструкції №385, повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність. Пункти сервісу тахографів виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа. Згідно п.2.7 Інструкції №385, за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку

1. Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210x297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт. Пунктами 3.5, 3.6 Інструкції №385 передбачено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа. Проаналізувавши викладене слідує висновок, що суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону №2344 є автомобільний перевізник та відповідно до зазначених норм Інструкції №385, законодавець прямо визначає обов`язок водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа. Відсутність у водія як заповненої тахокарти, так і відсутність картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа, передбачає застосування до автомобільного перевізника відповідальності передбаченої Законом №2344. Так, з акту перевірки №АР105719 слідує, що при здійсненні 04.09.2024 перевезення вантажу транспортним засобом MERCEDES-BENS, державний номер НОМЕР_5 , що належить позивачу, під керуванням водія ОСОБА_2 , на момент проведення перевірки було встановлено відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а саме тип розміру пневматичних шин транспортного засобу змінено без перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. У зв`язку з виявленими порушеннями був складений акт №АР105719 проведення перевірки від 04.09.2024 зі змістом якого водій був ознайомлений, копію отримав. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що вантажний автомобіль MERCEDES-BENZ був оснащений шинами відповідно до технічних умов експлуатації таких ТЗ, розроблених виробником цієї марки та використовувався 315/80R 22.5 типорозмір пневматичних шин. Зауважив, що під час заповнення протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу сталася технічна помилка, а саме при заповненні графи розмір пневматичних шин було вписано резину 315/70R 22,5 замість 315/80R 22,5, що підтверджується листом ТОВ «АВТО ПРОФІ ЛТД». Надаючи оцінку таким доводам позивача, суд звертає увагу на те, що під час перевірки транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_5 , було встановлено невідповідність типу пневматичних шин, які фактично установлені на транспортному засобі з тими, які зазначені у протоколі перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. До матеріалів справи долучено лист Державної служби України з безпеки на транспорті від 01.11.2024 за №10544/3.4/15-24 наданий на скаргу позивача, яким повідомлено, що у протоколі перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу MERCEDES-BENS, державний номер НОМЕР_5 у пункті 8 вказаний розмір пневматичних шин 315/70R 22,5, який не відповідає фактично встановленим на вищевказаний транспортний засіб, а саме 315/80R 22,5, що підтверджено матеріалами фотофіксації транспортного засобу. Отже, виявлене порушення унеможливлює використання вищевказаного тахографу щодо виконання режиму праці та відпочинку водіями транспортного засобу MERCEDES-BENS, державний номер НОМЕР_5 . З огляду на викладене, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу від 02.02.2023 не може підтвердити/спростувати певні обставини, що фактично розцінюється про його відсутність. В цьому контексті варто звернути увагу, що виявлення факту порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та встановлення наявності підстав для притягнення особи до відповідальності за виявлене порушення відбувається саме на момент проведення рейдової перевірки на основі пред`явлених водієм документів. Верховний Суд в постанові від 14.11.2024 по справі №420/24932/23 дійшов висновку, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини. Подання до суду документів, які не було пред`явлено під час перевірки, не спростовують факт відсутності встановленого порушення, оскільки обов`язок пред`являти такі документи чітко встановлений Законом №2344-ІІІ. Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами. Колегія суддів зазначає, що належними доказами є документи надані в момент здійснення рейдової перевірки. Надані до позову матеріали не є юридично значимими документами, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме і є первинним носієм доказової інформації. Надання матеріалів згодом, навіть не у зв`язку з розглядом справи Укртрансбезпекою, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин. Відповідно до правової позицїї Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.10.2023 по справі №640/27759/21, з приводу надання перевізником документів та доказів щодо тих чи інших обставин здійснення перевезень, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки. Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що надання листа ТОВ «АВТО ПРОФІ ЛТД», не може розцінюватись як доказ, оскільки його не було надано під час здійснення рейдової перевірки. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на лист ТОВ «АВТО ПРОФІ ЛТД» від 22.10.2024 яким позивача повідомлено, що під час заповнення протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу сталася технічна помилка, а саме при заповненні графи розмір пневматичних шин було вписано резину 315/70R 22,5 замість 315/80R 22,5, оскільки зазначене не є доказом наявності під час рейдової перевірки 04.09.2024 дійсного протоколу про перевірку та адаптацію тахографа, оформленого у відповідності до вимог Інструкції № 385, оскільки автомобільний перевізник зобов`язаний при зміні розміру пневматичних шин на відповідному транспортному засобі пройти перевірку та адаптацію тахографа та отримати новий протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, де б було зазначено розмір пневматичних шин, який фактично встановлений у транспортному засобі та виявити наявні в протоколі помилки. Колегія суддів звертає увагу, що саме позивач, як автомобільний перевізник, зобов`язаний забезпечити водія транспортного засобу документами, необхідними для здійснення перевезення до моменту початку здійснення такого перевезення, а саме діючим протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу MERCEDES-BENS, державний номер НОМЕР_5 . Оскільки під час рейдової перевірки виявлено відсутність у водія належного протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, відповідачем, відповідно до покладених на нього завдань, правомірно, з урахуванням вимог чинного законодавства, було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 045696 від 08.10.2024 за порушення позивачем ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у відповідності до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та застосовано у відношенні позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн. Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини у даній справи, колегія суддів, дійшла висновку, що оспорювана позивачем постанова відповідача винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, тому підстав для її скасування немає. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя Я.В. Семененко суддя А.В. Суховаров