Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/291/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/291/25 пров. № А/857/15417/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Матковської З.М., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі №500/291/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (головуючий суддя першої інстанції Юзьків М.І., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 24 березня 2025 року),- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просила ухвалити рішення, яким визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлені листом № 9261- 9350/Д-02/8-1900/24 від 19.12.2024 щодо застосування показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки, при переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком у відповідності до частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 27.09.2024, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, обчисленої як середній показник за 2021, 2022, 2023 роки, та здійснити виплату пeнcії з урахуванням раніше виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV. Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовило позивачці у перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058, через відсутність законних підстав, що і слугувало підставою для звернення до суду із відповідним позовом. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі №500/291/25 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо застосування показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки, при переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком у відповідності до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 04.11.2024, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, обчисленої як середній показник за 2021, 2022, 2023 роки, та здійснити виплату пeнcії з урахуванням раніше виплачених сум. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт покликається на те, що перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відбувся в межах одного закону - Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому відповідач правомірно обрахував розмір пенсії позивача відповідно до вимог частини третьої статті 45 цього Закону. Вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області правомірно відмовило позивачці у перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058, через відсутність законних підстав. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивачці призначено з 21.03.2014 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII). Позивачка, після досягнення 60-річного віку звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, за результатом розгляду якої, її було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Після чого позивачка звернулась до Пенсійного фонду України із заявою від 05.12.2024 про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки. За результатами розгляду якої відповідачем листом від 19.12.2024 № 9261-9350/Д-02/8-1900/24 повідомлено позивачку про відмову в перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, через відсутність законних підстав (арк. справи 9). Не погоджуючись з такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, позивачка звернулася до відповідача із даним позовом. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку має місце призначення позивачу пенсії за віком за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону, а тому у відповідача відсутні підстави для застосування до спірних відносин положень частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до ст. 10 Закону № 1058-ІV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Відповідно до ст. 27 Закону № 1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи. Частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058 у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. З аналізу наведених норм Закону №1058-IV вбачається, що перерахунок пенсії проводиться з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 336/372/16-а. Частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше. З матеріалів справи вбачається, що позивачка отримувала пенсію відповідно до Закону № 1788-XII (протокол перерахунку пенсії арк. справи 27), що дає підстави для висновку, що призначена позивачці пенсія за нормами Закону № 1788-XII не входила до правового регулювання Закону № 1058-IV, а є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб. Позивачка, отримуючи пенсію за Законом № 1788-XII, не користувалася жодним із видів передбачених пенсій, встановлених Законом № 1058-IV. Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивачка звернулася вперше. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у пенсійного органу обов`язку застосувати при обчисленні пенсії позивачки показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки, тобто за 2021, 2022, 2023 роки. Щодо доводів апелянта про те, що перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відбувся в межах одного закону - Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то колегія суддів такі не приймає і зазначає наступне. Механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років, призначених відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII, починаючи з 01.01.2004, здійснюється на підставі Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком. Наведене впливає на той факт, що призначення пенсії за вислугу років зумовлено саме положеннями Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII. Крім того, як вже було зазначено згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Тобто, Законом № 1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Відповідний правовий висновок міститься також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17, в якій зазначено, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV. Таким чином, при зверненні із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, позивач набув право на призначення іншого виду пенсії (за віком на загальних підставах) із її новим обчисленням відповідно до приписів статті 40 Закону №1058-IV, оскільки за таким призначенням звернувся вперше у 2024 році. Зазначений висновок відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 вересня 2022 року у справі №184/886/17, від 29 березня 2023 року у справі №240/4170/19, від 31 січня 2025 року у справі №200/1478/24. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі №500/291/25 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін