Постанова 4856 № 240/8316/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/8316/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк Микола Миколайович Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 29 грудня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золоче Рівер Хілс" до Житомирської митниці про визнання дій протиправними та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Золоче Рівер Хілс" звернулося до суду з позовом до Житомирської митниці, в якому просило: визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA101030/2024/000041/1 від 19.12.24 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА101030/2024/000284. В обґрунтування позову зазначило, що надані відповідачу документи підтверджують заявлену вартість товари та є достатніми для здійснення оформлення за основним методом. ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №UA101030/2024/000041/1 від 19.12.2024. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Житомирської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№ UА101030/2024/000284. Стягнуто з бюджетних асигнувань Житомирської митниці України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золоче Рівер Хілс" понесені судові витрати в сумі 3028 грн. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ З метою здійснення митного оформлення вантажного автомобіля, що був у використанні, марки Renault, модель - Kango, що був в експлуатації, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , модельний рік виготовлення - 2021 (далі - Автомобіль), митному органу декларантом подано митну декларацію № 24UA101030013638U4 (а.с.17-18). До вказаної декларації додані документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: фото (а.с. 33-35), технічний паспорт СР 0223611 (а.с. 25-26), контракт № 22/02-2024PLUA від 22.02.2024 (а.с. 27-32), пакувальний лист (а.с.46-47), рахунок фактуру (а.с. 48-49) та інш. Після проведення митної консультації Житомирською митницею 19.12.2024 прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA101030/2024/000041/1 (а.с. 21-22), яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів. У графі 33 вказаного рішення зазначено: Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме: документ під кодом документ під кодом «2800» № СРО223611 від 02.12.2024 р., документ під кодом «0380» № 4/11/2024 від 18.11.2024 р. не може бути використаний для підтвердження митної вартості, так як він складений іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.Товар фактично переданий у розпорядження покупця та знаходиться на митній території України. Таким, чином є підстави вважати, що на момент митного оформлення сторони виконали один перед одним свої зобов`язання: продавець передав товар покупцю, а покупець оплатив товар. До митного оформлення надано контракт № 22/02-2024PLUA від 22.02.2024 який містить розбіжності, а саме в назві фірми контрагента, та не відповідає назві, вказаній в рахунку фактурі № 1/11/2024 від 11.11.2024 та назві вказаній на печатці фірми, що викликає сумніви в чинності даного документа. З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару проведено консультацію, в ході якої декларанту запропоновано надати інформацію щодо вартості схожого товару. Методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару. За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих уповноваженою особою декларанта, митним органом прийнято картку відмови №UА101030/2024/000284 (а.с. 23), якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів. Причина: Митна декларація не може бути оформлена, оскільки заявлена декларантом митна вартість товару № 1 не підтверджено документально на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги ст.52,53 МКУ.У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UА101030/2024/000041/1 від 19.12.2024 року дані графи 12,45,47 не можуть бути використані для здійснення митного контролю та митного оформлення товару, а окрім того це у свою чергу призвело до несплати встановлених митним законодавством платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги ст. 266, 289 і 293 Митного кодексу України. та ст. 57.1 Податкового кодексу України. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем подано при первинній подачі декларації повний перелік документів, визначений в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що не містять жодних неврегульованих розбіжностей/не пояснених фактів/ недостовірних даних, відповідач міг безперешкодно самостійно визначити/ перевірити митну вартість за основним методом, без порівняння чи витребування інших документів. Відповідачем не наведено належних у рішенні та достатніх аргументів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору). Відповідач у ході проведення митного оформлення не встановив фактів понесення позивачем додаткових витрат у зв`язку з придбанням товарів, заниження їх вартості в інший спосіб тощо. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що надані позивачем документи є недостатніми та такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів визначення декларантом митної вартості товару за 1 (першим) методом. Дії посадових осіб митниці при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості відповідають приписам законодавства з питань митної справи, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як передбачено ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За визначеннями наведеними у пунктах 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення- виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль-сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Частиною другою статті 2 Митного кодексу України встановлено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Відповідно до пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Заявлення митної вартості товарів, відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Приписами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Відповідно до положень частин першої, другої, третьої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та / або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Контроль правильності визначення митної вартості товарів, згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України, здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до пунктів 1, 2 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, виникає за наявності у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Встановивши відсутність достатніх відомостей, які підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02.06.2015 у справі №21-498а15 та Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №821/1050/17. У ході митного оформлення у спірних відносинах відповідачем вказано, що подані до митного контролю документи містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права. Стосовно доводів відповідача про подання до митного оформлення за кодами «2800» № CP 0223611 від 02.12.2024 та «0380» № 4/11/2024 від 18.11.2024 документів, складених італійською та польською мовами без перекладу українською мовою, суд зазначає наступне. Відповідно до статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, можуть подаватися українською мовою або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Вимога щодо перекладу таких документів українською мовою є обґрунтованою лише у разі, якщо відомості, що містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження даних, заявлених у митній декларації. Як встановлено судом, подані позивачем копії технічного паспорта та рахунку-фактури, хоча й були складені іноземною мовою, містили інформацію з числовими значеннями складових митної вартості та ідентифікаційні дані товару, які могли бути встановлені без здійснення перекладу українською мовою. За таких обставин суд не приймає доводи відповідача про непідтвердження митної вартості товару з підстав ненадання перекладу документів, оскільки відповідачем не доведено, які саме відомості потребували перекладу та яким чином його відсутність унеможливлювала перевірку заявлених у митній декларації даних. Крім того, Митним кодексом України не передбачено, що технічний паспорт транспортного засобу є джерелом визначення митної вартості товару, а відповідачем не доведено вплив складання зазначених документів іноземною мовою на правильність її визначення. Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про наявність розбіжностей у назві фірми контрагента в контракті № 22/02-2024PLUA від 22.02.2024 та рахунку-фактурі № 4/11/2024 від 18.11.2024, суд зазначає таке. Як убачається з матеріалів справи, у контракті контрагент зазначений як LIMITED LIABILITY COMPANY «BND INVESTMENTS», тоді як на печатці у рахунку-фактурі вказано BND INVESTMENTS SP. Z O.O. Разом з тим, SP. Z O.O. (Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia) є організаційно-правовою формою товариства з обмеженою відповідальністю за законодавством Республіки Польща, що за своїм правовим змістом відповідає limited liability company. За таких обставин наведені відмінності у формулюванні назви не свідчать про різних суб`єктів господарювання та не можуть обґрунтовано ставити під сумнів чинність поданого контракту чи його кореспонденцію з рахунком-фактурою. Подані позивачем документи узгоджуються між собою, містять ідентичні реквізити контрагента та підтверджують реальність господарської операції. Доводи апеляційної скарги про те, що зазначена обставина викликала сумніви у чинності контракту та була розцінена митним органом як розбіжність, що має значення для визначення митної вартості товару, є необґрунтованими, оскільки відповідачем не доведено, яким чином така різниця у назві вплинула або могла вплинути на визначення митної вартості товарів. Крім того, під час розгляду справи відповідачем не надано належних пояснень щодо наявності розбіжностей у числових показниках витрат на транспортування, зазначених у поданих декларантом документах, а також не обґрунтовано, яким чином такі розбіжності унеможливлюють визначення митної вартості або впливають на її розмір. При цьому суд зауважує, що у разі відсутності законодавчо визначеного вичерпного переліку доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими допустимими доказами. Митним кодексом України не визначено, що витрати на транспортування повинні підтверджуватися виключно фінансовими чи бухгалтерськими документами, а тому довідка про транспортні витрати є належним і допустимим доказом на підтвердження таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 та від 07 травня 2020 року у справі № 400/2922/18. Отже, позивачем під час первинного подання митної декларації надано повний перелік документів, передбачений частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які не містили неврегульованих розбіжностей, непояснених фактів чи недостовірних відомостей. За таких обставин відповідач мав можливість безперешкодно перевірити та визначити митну вартість товару за основним методом - за ціною договору - без необхідності витребування додаткових документів або застосування другорядних методів визначення митної вартості. Водночас відповідачем у прийнятому рішенні не наведено належних та достатніх обґрунтувань того, що подані позивачем документи є недостатніми для визначення митної вартості за основним методом або містять розбіжності, які мають істотний вплив на правильність її визначення. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи не узгоджуються з фактичними обставинами справи та не підтверджені належними доказами. У зв`язку з цим суд першої інстанції обґрунтовано погодився з позицією позивача про безпідставну відмову митного органу у визнанні заявленої митної вартості товару за основним методом. Крім того, під час здійснення митного оформлення відповідачем не встановлено фактів понесення позивачем додаткових витрат, заниження митної вартості товарів або інших обставин, які могли б свідчити про недостовірність заявленої митної вартості. За таких умов рішення митного органу про коригування митної вартості ввезених товарів є необґрунтованим. При цьому, приймаючи рішення про визначення митної вартості товару за другорядним (резервним) методом, відповідач не зазначив, яким саме чином була сформована митна вартість у визначеному ним розмірі, які складові вплинули на її обчислення, та не навів розрахунків, що підтверджують визначену митну вартість, чим порушив вимоги статті 55 Митного кодексу України. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та картка відмови прийняті без урахування необхідних обставин та з порушенням норм Митного кодексу України, у зв`язку з чим є протиправними та підлягають скасуванню. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. VII. ВИСНОВКИ СУДУ Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.