LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд644/5617/25

від 29.12.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2025 р.Справа № 644/5617/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Індустріального районного суду міста Харкова від 18.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Паляничко Д.Г., м. Харків, повний текст складено 18.11.25 року по справі № 644/5617/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві , Адаменка Сергія Андрійовича поліцейського 1 взводу 7 роти 4 батальйону Полку-1 Управління патрульної поліції м. Київ про скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Індустріального районного суду м. Харкова з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Національній поліції України (далі по тексту ДПП, перший відповідач), Адаменка Сергія Андрійовича поліцейського 1 взводу 7 роти 4 батальйону Полку-1 Управління патрульної поліції м. Київ (далі за текстом Адаменко С.А., другий відповідач), в якому просив суд: - скасувати постанову поліцейського 1 взводу 7 роти 4 батальйону полку №1 Управління патрульної поліції м. Київ, Адаменка Сергія Андрійовича про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу. В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність та безпідставність постанови серії ЕНА № 4983500 від 15.06.2025, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КУпАП, оскільки будь-які докази, які б підтверджували порушення ОСОБА_1 вимог пункту 17.2 Правил дорожнього руху України відповідачами надано не було. Крім того, інспектором безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання позивача про перенесення розгляду справи у зв`язку із необхідністю залучити адвоката, що порушило право ОСОБА_1 на захист, та є самостійною підставою для скасування спірної постанови. Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 18.11.2025 по справі № 644/5617/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національній поліції України, Адаменка Сергія Андрійовича поліцейського 1 взводу 7 роти 4 батальйону Полку-1 Управління патрульної поліції м. Київ про скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволено. Скасовано постанову поліцейського 1 взводу 7 роти 4 батальйону Полку-1 Управління патрульної поліції м. Києва серії ЕНА № 4983500 від 15.06.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. Перший відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 18.11.2025 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про неповне з`ясування судом першої інстанції всіх фактичних обставин, що мали значення для справи, що є підставою для скасування такого рішення. На переконання апелянта, досліджуючи усі докази у сукупності, які надані до матеріалів справи, можна чітко встановити, що позивач керував транспортним засобом перебуваючи на смузі для руху маршрутних транспортних засобів, що є порушенням вимог пункту 17.1 та 17.2 Правил дорожнього руху України. Не погодився із висновком суду першої інстанції про те, що позивача було позбавлено права на захист, оскільки ОСОБА_1 ніхто не обмежував скористатись правовою допомогою у телефонному режимі, і дана справа не входить до категорій, які передбачають обов`язкове залучення адвоката, інспектором правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. До того ж, на переконання апелянта, клопотання позивача про відкладення розгляду справи виключно спрямоване на безпідставне затягування розгляду справи та намагання уникнути встановленої законом відповідальності. Позивач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Наполягав, що на долученому відеозаписі на оптичному диску з нагрудної камери працівника поліції ID реєстратора 473826 вбачається рух транспортного засобу Honda Ridgeline на 13:04:22 хв часу запису, що здійснює маневр переулаштування зі смуги для маршрутних транспортних засобів у ліву смугу загального призначення, а тому висновок апелянта про рух позивача по смузі маршрутних транспортних засобів не відповідає дійсності. До того ж, із вказаного відеозапису неможливо чітко встановити обставини, які б вказували про рух транспортного засобу Honda Ridgeline номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 для маршрутних транспортних засобів, оскільки відео з моменту часу запису 13:04:24 підтверджує факт переулаштування у ліву смугу ТЗ, покажчик повороту якого міг бути увімкнений заздалегідь. Отже, враховуючи наведене, суд дійшов правильного висновку, що наданий стороною відповідача доказ у вигляді відеозапису фіксації правопорушення не доводить подію правопорушення, а будь-яких інших доказів вчинення позивачем правопорушення відповідачем не надано, так як і не спростовано відповідачем того, що ОСОБА_1 дійсно здійснено виїзд на смугу маршрутних транспортних засобів бульвару Тараса Шевченка, яка відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, після виїзду з повороту іншої вулиці. Крім того, інспектор поліції протиправно відмовив позивачу у реалізації його права на правничу допомогу та неправомірно відмовив у перенесенні розгляду адміністративної справи, що є самостійною підставою для скасування постанови. Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада" повідомлення про виклик у судове засідання та надсилання повісток в системі "Електронний суд". Відповідно до частини 3 статті 268 та частини 2 статті 313 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії ЕНА № 4983500 від 15.06.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 680,00 грн, за те, що 15.06.2025 о 13 год 25 хв у м. Києві по бульвару Тараса Шевченка, 1, керуючи транспортним засобом Honda Ridgeline номерний знак НОМЕР_1 , здійснив рух на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив вимоги п.17.1 ПДР України. Відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції ID реєстратора 473826, долученого разом з відзивом на позов на оптичному диску, зафіксовано рух ТЗ Honda Ridgeline д.н.з. НОМЕР_1 на смузі для маршрутних транспортних засобів, вимогу поліцейського за допомогою жезла про зупинку коло нього у правого краю проїзної частини (час запису 13:04:32-13:05:16); водієм зазначено, що останній після здійснення повороту праворуч намагався перелаштуватись зі смуги для маршрутного транспорту близько 300-400 м, але його не пускали (час запису 13:05:30-13:06:15), ОСОБА_1 не сперечається, що вчинив порушення (час запису 13:07:00-13:07:05); працівник поліції повідомляє, що ним буде розглянута справа про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП, роз`яснює права водію відповідно до ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, зокрема права ознайомлення з матеріалами справи, надавати докази, заявляти клопотання тощо, а також право користуватись послугами адвоката та іншого фахівця в галузі права (час запису 13:09:12-13:10:45), від ОСОБА_1 надійшла усна заява про перенесення розгляду справи, щоб скористатися правом на залучення фахівця у галузі права (час запису 13:10:46-13:11:21); працівником поліції задоволено клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи та узгоджено дату розгляду на четвер на 19.06.2025 о 19 год (час запису 13:13:14-13:15:05); працівником поліції відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що останній йде у відпустку (час запису 13:18:27-13:20:12); працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, роз`яснює строки оскарження постанови та строки сплати штрафу (час запису 13:22:22-13:23:00). Не погодившись із винесеною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами доводи заявленого позову, зокрема й про те, що під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності йому не було забезпечено можливість скористатися правовою допомогою, про що він заявляв клопотання, тому суд дійшов переконання, що поліцейський 1 взводу 7 роти 4 батальйону Полку-1 Управління патрульної поліції м. Київ Адаменко С.А. не забезпечив права позивача, передбачені статтею 268 КУпАП, чим порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. На виконання пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених. Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Колегією суддів встановлено, що підставою для зупинки 15.06.2025 працівниками патрульної поліції транспортного засобу позивача слугувало переконання інспектора про порушення ОСОБА_1 вимог пункту 17.2 Правил дорожнього руху України та дорожнього знаку 5.11 Смуга для руху маршрутних транспортних засобів (рухався по смузі для маршрутних транспортних засобів). Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначенні положеннями Закону України «Про дорожній рух». Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Положеннями статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Згідно з пунктом 1.1. ПДР ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил. На виконання пункту 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР). Відповідно до пункту 8.1 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Згідно із пунктом 8.4 ПДР України, дорожні знаки поділяються на групи: а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; г) наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила; д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів обслуговування; е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені. Пунктом 5 розділу 33 ПДР України передбачено знак Напрямок руху по смузі. Показує дозволений напрямок руху по смузі. Пунктом 5.11 ПДР України передбачено знак Смуга для руху маршрутних транспортних засобів. Смуга призначена для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів. Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він установлений. Якщо знак установлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху. Водію, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, дозволено виконувати поворот із цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини. За приписами пунктів 17.1 та 17.2 ПДР України, на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів) на цій смузі. Водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини. Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КУпАП, з посиланням на невиконання ОСОБА_1 вимог дорожнього знаку 5.11, а саме здійснення руху по смузі для маршрутних транспортних засобів, чим допущено порушення частини 3 статті 122 КУпАП. Як встановлено частиною 3 статті 122 КУпАП України, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП). Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Положеннями статті 31 Закону України № 580-VIII надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закону України № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем було надано до матеріалів справи відеозаписи з нагрудної камери поліцейського, які були досліджені судом апеляційної інстанції. Як встановлено статтею 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі Інструкція № 1395) встановлено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Колегією суддів, з наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено, що після зупинення транспортного засобу позивача та повідомлення йому інспектором причини зупинки, ОСОБА_1 було заявлено клопотання про перенесення розгляду справи задля залучення до розгляду справи фахівця у галузі права (час запису 13:10:46-13:11:21). У подальшому, інспектором було спершу задоволено заяву про відкладення розгляду справи та узгоджено дату розгляду на четвер на 19.06.2025 о 19 год (час запису 13:13:14-13:15:05). Однак, у подальшому, інший інспектор, який був присутній на розгляді справи, сказав ОСОБА_3 (інспектору, що здійснював безпосередній розгляд справи) «для чого тобі потрібно переносити справу» і «придумай щось» після чого відеозапис обривається. Фіксація продовжується із моменту, коли інспектор підходить до ОСОБА_1 та вже повідомляє, що не може задовольнити клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що йде у відпустку (час запису 13:18:27-13:20:12). Колегія суддів зазначає, що перебування одного із інспекторів у відпустці, не може вважатись обґрунтованою підставою для позбавлення особи конституційного права на правову допомогу. До того ж, як свідчить вказаний відеозапис, інспектор допускав нецензурні висловлювання у сторону позивача, що не може вважатись належною поведінкою представника ДПП. Колегія суддів констатує, що встановлена протиправність здійсненого інспектором розгляду справи внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою та самостійною підставою для скасування прийнятої за результатами її проведення постанови, що унеможливлює перехід до суті покладених в її основу адміністративних правопорушень. Таким чином, оскільки відповідачем не вжито дій щодо надання реальної можливості позивачу реалізувати право на отримання правової допомоги, здійснено розгляд справи за відсутності представника позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі обставини вказують на порушення інспектором патрульної поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4983500 від 15.06.2025 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 18 лютого 2020 року в справі № 524/9827/16-а та від 26 травня 2020 року в справі № 640/16220/16-а. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення. Рішення Індустріального районного суду міста Харкова від 18.11.2025 по справі № 644/5617/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»