Постанова 4807 № 334/1290/25

Дата документу 26.12.2025 Справа № 334/1290/25 Запорізький апеляційний суд Єдинийунікальний №334/1290/25 Головуючий у 1-й інстанції: Добрєв М. В. Провадження № 22-ц/807/2208/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2025 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кухаря С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікованого природного газу, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2025 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікованого природного газу. В обґрунтування позовних вимог АТ «Запоріжгаз» зазначило, що 11 липня 2022 року працівниками AT «Запоріжгаз» на об`єкті споживання, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу) (Розділ XI глава 2 п.1.3); відсутня пломба держповірника на ЗВТ G4 Самгаз №3924347. З урахуванням виявлених порушень представниками Оператора ГРМ складено акт про порушення N ZP 003391 від 11 липня 2022 року. Акт у порядку визначеному Кодексом газорозподільних систем підписано працівниками AT «Запоріжгаз» та представником споживача Панченко А.О. без зауважень. 11 липня 2022 року лічильник було демонтовано для проведення його експертизи, про що складено протокол N 002070 демонтажу та направлення засобу вимірювальної техніки для проведення експертизи, який підписано представниками Оператора ГРМ та представником споживача Панченко А.О. За фактом підписання протоколу зауважень представником відповідача до протоколу не внесені. 13 липня 2022 року за результатами проведеної експертизи, комісією, виявлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ: відсутній центральний фрагмент пломби заводу-виробника розташованої з лівого боку лічильного механізму ЗВТ, в наслідок чого наявний доступ до фіксуючого гвинта, який утримує суматор лічильного механізму на корпусі ЗВТ, що в свою чергу надає доступ в роботу лічильного механізму. В наслідок виявлених порушень здійснюється викривлення даних обліку природного газу. Витрата природного газу комерційним ВОГ обліковується з порушенням законодавства. ЗВТ експлуатується з порушенням законодавства. Під час проведення експертизи застосовувалась фото фіксація. Лічильник не придатний до подальшої експлуатації, підлягає заміні. Лічильник поміщено в пакет, опломбовано пломбою № R34704867. Результати експертизи викладені в акті N 0261 експертизи лічильника газу від 13 липня 2022 року. Під час проведення експертизи споживач, уповноважена його особа були відсутні. Після проведення експертизи проведено позачергову повірку лічильника. За результатами повірки лічильника визнано непридатним до подальшої експлуатації, що відображено в довідці ДП «Запоріжжястандартметрологія» про непридатність законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №3-0196-22 від 13 липня 2022 року. З урахуванням факту несанкціонованого втручання у роботу ЗВТ, комісією АТ «Запоріжгаз» з розгляду актів про порушення, було прийнято рішення про задоволення Акту про порушення № 003391 від 11 липня 2022 року, що відображено у протоколі № 607 від 22 липня 2022 року. Споживач, представник споживача на засіданні комісії був відсутній. Вартість не облікованого (донарахованого)об`єму (обсягу) природного газу склала 44 258,48 грн. АТ «Запорріжгаз» на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням направлено Акт-розрахунок необлікованого об`єму природного газу і його вартість та рахунок на оплату необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу та його вартості, з пропозицією погашення вартості не облікованого об`єму природного газу у сумі 44 258,48грн протягом 10 днів, однак на день подання позову заборгованість не погашена. Зважаючи на вищевикладене позивач просить стягнути з ОСОБА_1 вартість донарахованого не облікованого об`єму природного газу у розмірі 44 258,48грн та судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 3 028, 00 грн. Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2025 року у задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись із судовим рішенням, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2025 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Запоріжгаз» задовольнити у повному обсязі, розподілити судові витрати. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з метою санкціонованого відбору природного газу, на об`єкті споживання ОСОБА_1 , яка отримувала технічний доступ до ГРМ, об`єкт якої за адресою: АДРЕСА_1 ; в установленому законодавством порядку була підключена до газорозподільної системи АТ «Запоріжгаз», та було переопломбовано встановлений лічильник газу «САМГАЗRS/2001-2» G4 зав. № 3924347, 2011 року виготовлення, про що 20 травня 2021 року представниками АТ «Запоріжгаз» в присутності ОСОБА_2 складено Акт №036149 про демонтаж-монтаж/пломбування засобу вимірювальної техніки та засвідчені особистим її підписом зафіксовані показання лічильника природного газу«16419,360», та відповідно до персоніфікованих даних, Споживачеві, як суб`єкту ринку природного газу було присвоєно персональний ЕІС-код № 56ХМ14А298746041.Відповідно до пункту 3 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ, споживач зобов`язаний своєчасно, але не пізніше ніж у місячний строк письмово повідомляти Оператора ГРМ про всі зміни, що стосуються видів споживання газу, та/або опалювальної площі,та/або кількості осіб, зареєстрованих на його об`єкті. Згідно пункту 12.5 Типового договору розподілу природного газу (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2498) визначено, що у разі звільнення займаного приміщення (остаточного припинення користування природним газом) Споживач зобов`язаний повідомити про це Оператора ГРМ не пізніше ніж за двадцять один день до дня звільнення приміщення (остаточного припинення користування природним газом) та остаточно з ним розрахуватись за цим Договором до вказаного Споживачем дня звільнення приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно. ОСОБА_2 в порушення процесуальних вимог законодавства не надала будь-яких належних та допустимих доказів, що нею були виконання законодавчі вимоги щодо інформування Оператора ГРМ про зміну власника об`єкту споживання. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому, колегія суддів зауважує, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу ОСОБА_3 доставлено до електронного вигляді в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд» 22 листопада 2025 року (о18:24:38), що підтверджується довідкою відповідального працівника Запорізького апеляційного суду (а.с.118). Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2025 року це 90 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн (3028,00 грн Х 30 = 90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 44 258,48грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України. Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п. 1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає в повній мірі. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що 01 червня 2018 року ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 купили кожний по 1/2 частці житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Після продажу зазначеного житлового будинку ОСОБА_1 не була власником цього будинку, а також не являлася споживачем послуг, які надавало АТ «Запоріжгаз». Таким чином, на відповідача не може бути покладено обов`язок по сплаті вартості необлікованого об`єму та обсягу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 за порушення, яке було встановлено 11 липня 2022 року. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Судом встановлено, що позивач є надавачем послуг природного газу в будинок АДРЕСА_1 . Згідно Договором купівлі-продажу від 01 червня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. за реєстровим номером 1704, ОСОБА_1 (Продала) продала, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (Покупці) купила кожний по частці житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованими на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується Відповіддю з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №2092494 та №2092554 від 05 грудня 2025 року(а.с.41, 122-125). Відповідно до довідки Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 18 лютого 2025 року за №06.4-06/02/4486, ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 03.08.2013 року по 04.07.2017 року. Станом на теперішній час місце проживання вищезазначеної особи в місті Запоріжжі не задеклароване/зареєстроване (а.с.33). Відповідно до ксерокопії паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 05.03.2019 року, що також підтверджується Відповіді №2094884 від 05 грудня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру. Дата реєстрації 05.03.2019 року(а.с.40,128-129). Вказаний будинок газифікований та забезпечений лічильником газу типу G4 RS/2001-2 заводський номер ЗВТ №3924347, 2011 року випуску. Зазначений лічильник встановлено та прийнято до експлуатації 26 грудня 2011 року, що підтверджується Актом № б/н встановлення побутового лічильника газу після повірки, ремонту який підписано представниками Оператора ГРМ та споживачем « ОСОБА_6 » запис про о/р відсутній. У відповідності до зазначеного акту споживач « ОСОБА_6 » взяв на себе відповідальність забезпечити експлуатацію лічильника відповідно до вимог заводу-виробника на даний тип лічильника і правилам безпеки систем газопостачання (а.с.8-9). 11 липня 2022 року працівниками AT «Запоріжгаз» на об`єкті споживання, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу) (Розділ XI глава 2 п.1.3); відсутня пломба держповірника на ЗВТ G4 Самгаз №3924347, про що складено акт про порушення № ZP 003391 від 11 липня 2022 року, що підписаний працівниками АТ «Запоріжгаз» в присутності представника споживача Панченко А.О., будь-яких зауважень споживача зазначений акт не містить (а.с. 11-12). 11 липня 2022 року лічильник демонтовано для проведення його експертизи, про що складений протокол № 002070 демонтажу та направлення засобу вимірювальної техніки для проведення експертизи, який підписано представниками Оператора ГРМ та споживачем. За Фактом підписання протоколу зауважень представником споживача Панченко А.О. до протоколу не внесені (а.с.17). За результатами проведеної експертизи було складено Акт № 0261 від 13 липня 2022 року, яким було встановлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ:відсутній центральний фрагмент пломби заводу-виробника розташованої з лівого боку лічильного механізму ЗВТ, в наслідок чого наявний доступ до фіксуючого гвинта, який утримує суматор лічильного механізму на корпусі ЗВТ, що в свою чергу надає доступ в роботу лічильного механізму. В наслідок виявлених порушень здійснюється викривлення даних обліку природного газу. Витрата природного газу комерційним ВОГ обліковується з порушенням законодавства. ЗВТ експлуатується з порушенням законодавства. Під час проведення експертизи застосовувалась фото фіксація. Лічильник не придатний до подальшої експлуатації, підлягає заміні. Лічильник поміщено в пакет, опломбовано пломбою № R34704867.Даний акт складений у відсутності споживача, чи його представника(а.с.18-19). В акті експертизи лічильника зазначено, що за результатам позачергової повірки похибка лічильника, за об`ємної витрати становить: Qmin: -7,83 0.2 Qmax:1,82%; Qmax: -1,14%. Покази лічильника газу після проведення позачергової повірки: Qmax 16437,07 кубм (а.с.19). Відповідно до довідки про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 3-0196-22 від 13 липня 2022 року вбачається, що ЗВТ- лічильник газу типу G4RS/2001-2 заводський номер ЗВТ №3924347, 2011 року випуску, за результатами повірки не відповідає вимогам ДСТУ 9035:2020 є непридатним. Відносна похибка лічильника перевищує максимально допустиму похибку (а.с. 22). Комісією АТ «Запоріжгаз» з розгляду актів про порушення, було прийнято рішення про задоволення акту про порушення № ZP 003391 від 11 липня 2022 року, що відображено у протоколі № 607 від 22 липня 2022 року, на засіданні комісії споживач, чи його представник був відсутній (а.с.23-24). У подальшому, АТ «Запоріжгаз» було складено акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу і його вартості за період з 15 січня 2022 року по 01 червня 2022 року на суму 44 258,48грн (а.с.25). АТ «Запоріжгаз» на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням направлено Акт-розрахунок необлікованого об`єму природного газу і його вартість та рахунок на оплату необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу та його вартості, з пропозицією погашення вартості не облікованого об`єму природного газу у сумі 44 258,48 грн протягом 10 днів, однак на день подання позову заборгованість не погашена (а.с.28-32). За змістом частин першої-третьої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки. Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону №2189-VІІІ від 09.11.2014 року учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник. Стаття 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року №2189-VІІІвизначає перелік комунальних послуг. Цим законом встановлені загальні правила щодо надання і споживання всіх видів житлово-комунальних послуг. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2189-VІІІ, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; До комунальних послуг відносяться, зокрема послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №2189-VІІІ індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону №2189-VІІІ, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та побутовими споживачами регулюються, зокрема, Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг N 2496 від 30 вересня 2015 року (далі Правила N 2496) та Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг N 2494 від 30 вересня 2015 року. Відповідно до пункту 37 частини першої статті Закону України "Про ринок природного газу" споживач фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини. Частиною 3статті 9 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що господарська діяльність на ринку природного газу, пов`язана з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії. Відповідно до статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, що передбачені договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Згідно з частинами першою, другою статті 40 вищевказаного Закону розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. 27 липня 2015 року набрали чинності Правила постачання природного газу, затверджені Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року N 2496, та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за N 1382/27827, а також Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року за N 2494, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за N 1379/27824. Відповідно до пункту 13 розділу III Правил постачання природного газу у разі звільнення займаного приміщення (остаточного припинення користування природним газом) побутовий споживач зобов`язаний повідомити про це діючого постачальника не пізніше ніж за двадцять один день до дня звільнення приміщення (остаточного припинення користування природним газом) та остаточно з ним розрахуватись за договором на постачання природного газу до вказаного споживачем дня звільнення приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем діючого постачальника про звільнення приміщення (остаточне припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний здійснювати оплату за договором на постачання природного газу, виходячи з умов договору. До обов`язків споживача згідно з пунктом 26 Правил належить укладення договору постачання природного газу з постачальником, а за відсутності укладеного договору припинення відбору (споживання) природного газу з газорозподільної системи. Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року N 2500 затверджено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам. Згідно з пунктом 1.1 Розділу І Типового договору він є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу, як товарної продукції, постачальником. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Правил постачання природного газу та є однаковими для всіх побутових споживачів України (пункт 1.2 Розділу І Типового договору). Пунктом 1.3 Розділу 1 Типового договору передбачено, що цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642ЦК України на невизначений строк шляхом приєднання споживача до умов цього Договору. Згідно з вимогами пункту 2.1 Розділу II Типового договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором. Відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 18 Закону України "Про ринок природного газу", вимоги до складових частин вузла обліку природного газу, правил експлуатації приладів обліку, порядку вимірювання обсягів та визначення якості природного газу визначаються технічними регламентами та нормами, правилами, що встановлюються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі. Відповідно до статті 59 Закону України "Про ринок природного газу" суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу є, зокрема, несанкціонований відбір природного газу. Відносини між газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами газу регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30 вересня 2015 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824. Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС несанкціонований відбір природного газу - це відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу XI Кодекс ГРМ до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу у оператора газорозподільної системи (далі - ГРМ) (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належить, зокрема, несанкціоноване втручання в роботу засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), зокрема лічильника газу. Несанкціоноване втручання в роботу засобу вимірювальної техніки (ЗВТ)/лічильника газу - це втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу. Вузол обліку природного газу/вузол обліку/ВОГ сукупність засобів вимірювальної техніки, зокрема лічильник газу або звужуючий пристрій, та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об`єму природного газу зведених до стандартних умов, визначених законодавством (п. 4 глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем). Пошкодження ЗВТ/ лічильника газу згідно п. 4 глави розділу 1 Кодексу ГРС це механічне пошкодження цілісності конструкції комерційного ВОГ та/або його складових, зокрема корпусу, скла, кріплення, захисних елементів, ліній з`єднання. Експертиза засобу вимірювальної техніки/експертиза пломб - це комплекс заходів, які здійснюються комісією з проведення експертизи ЗВТ та пломб, яка затверджується наказом оператора ГРМ, або суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України "Про судову експертизу", з метою отримання даних щодо відповідності засобу вимірювальної техніки/пломб параметрам, визначеним їх виробниками, умовам монтажу та експлуатації, їх цілісності чи відповідності метрологічним характеристикам, а також пересвідчення у відсутності інших ознак впливу на засіб вимірювальної техніки/пломбу, які можуть свідчити про втручання в засіб вимірювальної техніки/пломбу та викривлення результатів вимірювання. Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу у оператора газорозподільної системи (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать: несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ, зокрема лічильника газу. За збереження і цілісність комерційних та дублюючих ВОГ та пломб (відбитків їх тавр) відповідає власник (користувач), на території або у приміщенні якого вони встановлені, що має бути зафіксовано у відповідному акті про пломбування (пункт 4 глави 6 розділу Х Кодексу газорозподільних систем). Згідно з пунктом 1 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС суміжні суб`єкти ринку природного газу, зокрема оператор ГРМ та споживач, під час введення в експлуатацію або протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових, у тому числі в разі позаштатної ситуації чи виникнення спірних питань щодо результатів вимірювань об`єму природного газу, мають право здійснювати з дотриманням вимог цього Кодексу перевірку комерційного ВОГ та його складових щодо: 1) відповідності умовам експлуатації та узгодженій проектній документації чи умовам договору; 2) працездатності та/або придатності ЗВТ до застосування на підставі результатів перевірки їх метрологічних характеристик, зокрема загальної похибки вимірювання; 3) відсутності ознак пошкодження ЗВТ та/або пошкодження пломб; 4) відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та/або несанкціонованого газопроводу; 5) перевірки стану підвідного газопроводу, зокрема способу прокладання та відсутності можливості відбору газу поза вузлом обліку, в тому числі шляхом обстеження газопроводів приладовим методом на предмет відсутності підключень до підземних та надземних підвідних, розподільчих та транзитних газових мереж поза комерційним ВОГ, візуального обстеження способів монтажу і обв`язки газового та газорегулюючого обладнання; 6) відсутності несанкціонованого підключення газових приладів, внаслідок чого може перевищуватися діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу). У разі виявлення оператором ГРС несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об`ємами споживання природного газу населенням (додаток Х цього Кодексу) з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення. (пункт 1 глави 3 розділу XI Кодексу ГРС). Згідно з пунктом 1 глави 5 розділу XI Кодексу ГРС у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником оператора ГРС складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 11 до цього Кодексу. Пунктом 3.1.3 Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 року N 619 (далі - Положення), встановлено, що лічильники газу під час експлуатації підлягають експертизі у разі виявлення представником газопостачальної (газотранспортної) організації: невідповідності показів лічильника об`ємам газу, використаних газовими приладами та пристроями споживача; ознак порушень конструкції лічильника газу, у тому числі справності лічильного механізму, або порушень у роботі лічильника; ознак зняття мастичних пломб або порушення повірчого тавра; зриву або пошкодження пломб газопостачальної (газотранспортної) організації на лічильнику газу або на патрубках лічильника; пристроїв, які застосовані для навмисного заниження показів лічильника газу. Згідно з пунктом 3.2.2 Положення у разі виявлення представником газопостачальної (газотранспортної) організації ознак порушень, зазначених у підпункті 3.1.3 цього Положення, складається акт про виявлені порушення. Акт про виявлені порушення складається у двох примірниках та підписується представником газопостачальної (газотранспортної) організації та споживачем, що є підставою для проведення експертизи лічильника газу та відшкодування збитків. Демонтаж лічильника газу проводиться у присутності споживача представником газопостачальної (газотранспортної) організації, якому в установленому порядку надано право виконувати монтажні роботи (абзац перший пункту 3.2.4 Положення). Згідно з пунктом 3.3.1 Положення експертизу лічильника газу проводить комісія, яка призначається наказом по газопостачальній (газотранспортній) організації. У разі відсутності споживача або вповноваженої ним особи при проведенні експертизи (у визначених в акті про демонтаж лічильника газу місці, даті та часі) така експертиза проводиться без присутності споживача або вповноваженої ним особи (пункт 3.3.2 Положення). Пунктом 2.1 Положення визначено, що експертиза лічильника газу - комплекс дій, які проводяться з метою установлення придатності лічильника газу до застосування у разі сумніву в цьому споживача або постачальника газу. Відповідно до пункту 11 глави 5 розділу XI Кодексу ГРС за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково) або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок не облікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості. Відповідно до пункту 3 глави 6 розділу XI Кодексу ГРС у разі, якщо між оператором ГРС і споживачем не досягнуто згоди щодо компенсації споживачу завданих збитків чи перерахунку наданих послуг, спірні питання вирішуються в судовому порядку. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з положеннями статті 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Положеннями статті 13 Конституції України визначено, що власність зобов`язує. Відповідно до статті 319 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов`язує. Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 6 ст. ст. 81 ЦПК України доказування н може грунтуватися на припущеннях. Згідно з положеннями ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких встановлено дійсні обставини справи. Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Предметом спору у даній справі є стягнення вартості не облікованого природного газу виявленого працівниками АТ «Запоріжгаз» 11 липня 2022 року на об`єкті споживання, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,а саме факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу) (Розділ XI глава 2 п.1.3); відсутня пломба держповірника на ЗВТ G4 Самгаз №3924347. Позивач вважає, що саме відповідач повинна нести відповідальність за виявлене порушення, оскільки саме з нею було укладено Типовий договір та остання взяла на себе зобов`язання щодо збереження ГРМ. Водночас, згідно долученого до відзиву на позовну заяву копії договору купівлі-продажу від 01 червня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. за реєстровим номером 1704, ОСОБА_1 (Продавець) продала, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (Покупці) купила кожний по частці житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованими на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , ( а.с. 41-42), що також підтверджується Відповіддю з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №2092494 та №2092554 від 05 грудня 2025 року. ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 03.08.2013 року по 04.07.2017 року. Отже, власниками буд. АДРЕСА_1 з 01 червня 2018 року є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Суд першої інстанції вірно встановив, що ОСОБА_1 була власником будинку АДРЕСА_1 , відчуженого в червні 2018 року на підставі договору купівлі-продажу. Цей факт підтверджується договором купівлі-продажу від 01 червня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. за реєстровим номером 1704. Цей факт підтверджений інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. ОСОБА_1 з 05.03.2019 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується ксерокопією паспорту громадянина України та відповіддю №2094884 від 05 грудня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру(а.с.40,128-129). Отже, з 01 червня 2018 року ОСОБА_1 не є власником вищезазначеного домоволодіння та не проживає в даному будинку, а отже не є споживчем послуг, які надавало АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз». Відповідно до п.п. 11.3, 11.4 Типового договору постачання природного газу, за умови відсутності заборгованості та виконання своїх зобов`язань перед постачальником споживач має право розірвати цей договір в будь-який час без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику шляхом надання постачальнику одностороннього письмового повідомлення щонайменше за три тижні до бажаної дати розірвання, крім випадків зміни постачальника відповідно до Правил постачання природного газу (далі Правил). Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.9 Розділу ІІІ Правил, у разі зміни власності на об`єкт постачання природного газу, приєднаний до газорозподільних систем Оператора ГРМ, новий власник повинен самостійно звернутися до постачальника з відповідною заявою-приєднання до договору постачання природного газу. Тобто, у випадку зміни власника об`єкта постачання природного газу саме на останнього покладено обов`язок здійснити приєднання до договору постання природного газу, оскільки зміна власника не завжди супроводжується остаточним припиненням користування природним газом. В даній справі ОСОБА_1 після продажу вищезазначеного будинку 01 червня 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перестала бути його власником, а також не є його користувачем, що підтверджується матеріалами справи, а тому в розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №2189-VІІІ від 09.11.2014, пункту 37 частини першої статті Закону України "Про ринок природного газу" не є споживачем послуг з газопостачання, а відтак, не може нести відповідальність за порушення, яке було виявлено 11 липня 2022 року працівниками АТ «Запоріжгаз» за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, з ОСОБА_1 не підлягає до стягнення вартість необлікованого (донарахованого) обсягу природного газу у розмірі 44 258,48 грн. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 78-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обгрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Суд першої інстанції встановивши, що АТ "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз " не надало суду належних та достатніх доказів на підтвердження втручання саме ОСОБА_1 , як споживача у роботу ЗВТ, що виключає відповідальність останньої за порушення та нарахування йому вартості несанкціонованого відбору природного газу, Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачкою не були виконанні законодавчі вимоги щодо інформування Оператора ГРМ про зміну власника об`єкту споживання не заслуговують на увагу, оскільки зазначені обставини не можуть покладати відповідальність за порушення Кодексу газорозподільних систем розділу Х1 гл. 2 п. 1.3 несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, яке було встановлено 11 липня 2022 року в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , тобто задовго після того, як ОСОБА_1 перестала буди власником цього будинку та споживачем послуг з газопостачання. Оскаржуване рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2025 року відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Тож, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо суті спору не спростовують правильність висновків суду першої інстанції у оскаржуваному судовому рішенні. Оскільки правильність висновків суду першої інстанції у цій справі не спростовано доводами апеляційної скарги, оскаржуване судове рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, то апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін з підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 26 грудня 2025 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Гончар М.С. Кухар С.В.