Постанова Одеський апеляційний суд № 498/768/24

Номер провадження: 22-ц/813/6460/25 Справа № 498/768/24 Головуючий у першій інстанції Чернецька Н. С. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.12.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Комлевої О.С., Сегеди С.М., за участю секретаря Скрипченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 10 червня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування - виконавчий комітет Роздільнянської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. 10 травня 2024 року до Великомихайлівського районного суду Одеської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування - виконком Роздільнянської міської ради Одеської області про позбавлення батьківських прав. Позовна заява вмотивована тим, що вона в період з 23.03.2011 року по 20.05.2013 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 який було розірвано рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.05.2013 року по справі №511/1026/13. За час шлюбу в них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 15.09.2011 року виконавчим комітетом Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, актовий запис №

35. У зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 в добровільному порядку не допомагав в утриманні дитини вона вимушена була звернутись до Роздільнянського районного суду Одеської області з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини. Відповідно до рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 28.02.2012 року по справі № 2-101/2012 з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стягнуто аліменти на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30.01.2012 року до досягнення донькою ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . З моменту звернення до суду, винесення судом рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, відповідач не вчинив жодної дії щодо утримання дитини, у зв`язку з чим за період з лютого 2012 року по березень 2024 рік утворилась заборгованість в розмірі 116615,65 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по виконавчому провадженню №32530469 від 02.04.2024 року. На даний час дитина росте, потребує спілкування, виховання та утримання і тільки вона турбується за її здоров`я, контролює своєчасне медичне обстеження та отримання відповідних щеплень, що підтверджується випискою з медичної карти від 16.04.2024 року, характеристикою Слобідського ліцею Роздільнянського району та поясненнями сусідів ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Дитина проживає з нею і зареєстрована з нею за однією адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними витягами з реєстру територіальної громади. 03 лютого 2024 року вона одружилась з ОСОБА_9 та змінила прізвище з ОСОБА_10 на ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 виданим 03.02.2024 року Роздільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), актовий запис №

24. З січня 2012 року після припинення шлюбних відносин ОСОБА_2 будь-якої участі в утриманні та вихованні дитини не приймає, грубо ігнорує своїми батьківськими обов`язками, жодного разу не цікавився життям дитини та не вчив жодної дії щодо спілкування з дитиною, що підтверджується поясненнями свідків, актами обстеження та іншими документами, які є додатками до цивільного позову. У встановленому порядку, з метою вирішення процесуального питання щодо позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, ОСОБА_12 вона звернулась з заявою до служби у справах дітей Роздільнянської міської ради Одеської області, однак їй зазначили, що висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав буде наданий до суду при розгляді позову по суті. Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється як батько від виконання своїх обов`язків, так як він не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти, а тому він вважає, що зазначені фактори, як кожен окремо так і в сукупності, розцінюється як ухилення від виховання дітей та свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Враховуючи викладене, позивач просить суд позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Заочним рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 10 червня 2025 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування - виконком Роздільнянської міської ради Одеської області про позбавлення батьківських прав відмовлено. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні позовних вимог. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, у матеріалах справи немає беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку відповідача щодо умисного і свідомого нехтування обов`язками батька, суд вважає, що відсутні правові підстави для позбавлення відповідача батьківських прав стосовно його малолітньої доньки. З висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських суд першої інстанції не погодився, оскільки вважає його недостатньо обґрунтованим. Так, з матеріалів справи вбачається, що висновок про доцільність позбавлення батьківських прав батька щодо малолітньої дитини складено без участі відповідача. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги інтереси дитини, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а в судовому засіданні не доведено категорична необхідність вжиття цього заходу для забезпечення інтересів неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому позов не підлягає задоволенню, однак суд вважав за необхідне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дочки, виконання ним обов`язків щодо виховання та утримання дитини, передбачених сімейним законодавством. Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на таке. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Забезпечення найкращих інтересів дитини це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»). Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»). Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України). Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України). Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України). Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58). ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13). Також ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11) Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Верховним Судом у постановах від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі №760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі №753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі №552/2947/19, від 13 березня 2019 року в справі 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17. У справі, яка переглядається, колегією суддів встановлено, що батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є: мати ОСОБА_13 та батько ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 15 вересня 2011 року виконавчим комітетом Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, актовий запис №

35. Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 травня 2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23.03.2011 року в відділі державної реєстрації актів цивільного стану Великомихайлівського районного управління юстиції Одеської області , актовий запис №

11. Прізвище після розірвання шлюбу: жінки ОСОБА_10 , чоловіка ОСОБА_10 . Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 лютого 2012 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_13 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30.01.2012 року до досягнення донькою ОСОБА_4 повноліття тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_13 аліменти на її утримання у розмірі по 200 грн. щомісячно, починаючи з 30.01.2012 року до досягнення донькою ОСОБА_4 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . та стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 214,60 грн. судового збору. Також в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів з боржника ОСОБА_2 виданий Великомихайлівським ВДВС у Роздільнянському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) станом на 02.04.2024 року, з якого вбачається, що він має заборгованість в сумі 116615,65 грн. Також в матеріалах справи наявна виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої вбачається, що вона має (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення) Соматично здорова; Короткий анамнез, діагностичні дослідження, перебіг хвороби, проведене лікування, стан при направленні, при виписці за останні 5 років за медичною допомогою не звертались. Травм та оперативного втручання не було. Щеплення за віком, на Д обліку не перебувала. Також в матеріалах справи наявна характеристика учениці 7 класу КЗ «Слобідський ліцей Роздільнянської міської ради Одеської області» ОСОБА_3 , з якої вбачається, що ОСОБА_3 навчається у даній школі з 01 вересня 2017 року. Має навчальні досягнення достатнього рівня. За час навчання зарекомендувала себе як старанна, комунікабельна, здібна учениця. Пам`ять розвинена добре. Увага стійка. До уроків готується систематично. Проявляє інтерес до навчання. Навчається в повну міру своїх сил. Має здібності до вивчення предметів гуманітарного та художньо-естетичного циклу. На уроках завжди уважна. Мовлення розвинуте, словниковий запас - значний. Уміє логічно мислити, аналізувати, робити правильні висновки. Має добрий загальний розвиток. Відповідальна, справедлива, врівноважена, ввічлива, розсудлива. Правила поведінки виконує свідомо. До доручень ставиться відповідально. Бере участь в громадському житті класу та ліцею. На даний час в житті та вихованні дівчинки активну участь бере мати ОСОБА_15 , яка підтримує контакт з класним керівником, відвідує батьківські збори. Крім того в матеріалах справи наявна копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого 03 лютого 2024 року Роздільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного мірегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), з якого вбачається, що 03 лютого 2024 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 було зареєстровано шлюб про що 03 лютого 2024 року було складено відповідний актовий запис №24. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_11 ». Також в матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 з яких вбачається, що ОСОБА_1 є їх сусідкою, жінка мешкає разом із чоловіком та двома дітьми. Родина не конфліктна,товариська, без шкідливих звичок. ОСОБА_17 та її чоловік приділяють дуже багато уваги та часу для виховання дітей. Біологічного батька доньки ОСОБА_3 , вони ніколи не бачили. Зі слів ОСОБА_17 батько понад 10 років з донькою не спілкується і не приймає участі в її вихованні. Згідно з акта обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_11 від 06 травня 2024 року вбачається, що умови проживання сім`ї задовільні, є все необхідне для виховання дітей. На момент перевірки в квартирі було чисто та прибрано. У кімнатах зроблений якісний ремонт із облаштованими меблями. Ванна кімната та кухня оснащена усією необхідною побутовою технікою. Діти усім забезпечені. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: у старшої доньки окрема кімната де знаходиться : спальне ліжко, стіл для навчання, шафа для зберігання особистих речей, інтернет, ноутбук, телефон. Стосунки в родині теплі та дружні. ОСОБА_1 піклується фізичним та розумовим станом своїх дітей. Відповідно до висновку органу опіки та піклування Роздільнянської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган опіки та піклування Роздільнянської міської ради, вважає доцільним позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також в матеріалах справи наявна копія рішення «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно його малолітньої дитини № 198 від 13.05.2014 року, з якого вбачається, що вирішено затвердити висновок органу опіки та піклування Роздільнянської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суд першої інстанції, розглядаючи цивільну справ про позбавлення батьківських прав, не провів опитування дитини для з`ясування її думки щодо заявлених позовних вимог. Колегія суддів звертає увагу, що дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції). Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і гарантує, що інтереси дітей захищені. Належна увага повинна приділятись поглядам та думці дитини у відповідності з її віком і зрілістю. Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року). Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства», стаття 45 ЦПК України). Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню спору. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17). Судом апеляційної інстанції проведено опитування неповнолітньої ОСОБА_12 у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції, яке відбулось 03 грудня 2025 року. Неповнолітня ОСОБА_3 зазначила, що вона знає яка справа слухається. Наразі проживає з мамою, молодшим братом і вітчимом. ОСОБА_2 давно не бачила, подарунків не отримувала, ніколи нормально не спілкувались. Вітчима вважає за батька, він про неї піклується, проживають разом 2 роки. Опитувана неповнолітня ОСОБА_3 повністю підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Колегія суддів звертає увагу, що неповнолітня ОСОБА_3 на час проведення опитування досягла 14 років, у своєму віці усвідомлює важливість сімейних відносин, може диференціювати безпечні/небезпечні умови для себе, визначати пріоритети у житті, розуміє допустимі межі поведінки батьків по відношенню до себе, чітко проговорює позицію щодо позбавлення батька батьківських прав через його небажання підтримувати зв`язок із ним тривалий час (майже з народження), розуміє емоції та емоційні стани. Розуміє також, яке хоче ставлення до себе з боку батьків, що є піклуванням про емоційний, духовний, фізичний та психологічний стан. Категорична позиція дитини про позбавлення батьківських прав враховується колегією суддів при вирішення даного позову. Таким чином, колегія суддів встановила, що ОСОБА_2 без поважних та обґрунтованих причин в повній мірі самоусунувся від належного виконання своїх батьківських обов`язків. Апеляційний суд керується тим, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують тощо), які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Колегія суддів звертає увагу, що відповідач, починаючи з моменту народження дитини, проживав окремо від неї, не виконував своїх батьківських обов`язків з її виховання протягом 14 років, не спілкувався із донькою, не звертався до компетентних органів чи суду з приводу здійснення перешкод у вихованні доньки, тобто фактично батько самоусунувся (ухилився) від виховання доньки, не піклувався про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. Таким чином, позбавлення батьківських прав батька, які, починаючи з моменту народження дитини, фактично самоусунулися (ухилилися) від її виховання, не піклувалися про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя тощо, відповідає найкращим інтересам дитини. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №311/563/20. Також колегія суддів звертає увагу на те, що тривалий час у відповідача існує заборгованість зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_12 . Дійсно, наявність заборгованості зі сплати аліментів на утримання доньки не є безумовною підставою для позбавлення батьківських прав щодо дитини, проте сукупність встановлених під час розгляду справи обставин підтверджує ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків. Фактів створення перешкод з боку мати у здійсненні батьком своїх прав щодо дитини судами не встановлено. Відомості щодо звернення відповідача до органу опіки та піклування або суду, щодо встановлення порядку та способів її участі у вихованні дитини відсутні. За встановлених обставин позбавлення судом відповідача батьківських прав лише скасує правовий зв`язок між ним та донькою, а враховуючи відсутність між ними будь-яких особистих стосунків упродовж тривалого часу, не можна сказати, що воно негативно вплинуло на ці стосунки. Таким чином, при вирішенні спору у цій справі, колегія суддів, на підставі належним чином оцінених доказів, з урахуванням найкращих інтересів дитини, дійшла висновку про те, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками з виховання дитини майже з самого народження, а тому наявні виключні обставини для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідач не виявляє батьківського піклування та батьківської турботи до дитини, станом здоров`я дитини не піклується, фізичний та моральний розвиток дитини не підтримує, необхідних умов для проживання дитині не забезпечує, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. Матеріали справи не містять відомостей про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав суперечитиме інтересам дитини. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_12 . Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовної заяви. Повний текст судового рішення. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Суддя-учасник колегії Сегеда С.М. перебував у відпустці з 22 грудня по 25 грудня 2025 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом. Колегія суддів зазначає, що з врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість виготовлення повного судового рішення у строки, передбачені національним законодавством, а також застосування стабілізаційних графіків відключення світла, апеляційної інстанції було здійснено виготовлення повного тексту судового рішення 26 грудня 2025 року. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 10 червня 2025 року скасувати. Постановити у справі нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування - виконавчий комітет Роздільнянської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав задовольнити. Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 26 грудня 2025 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: С.М. Сегеда О.С. Комлева