Постанова Дніпровський апеляційний суд № 173/1790/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9323/25 Справа № 173/1790/25 Суддя у 1-й інстанції - Кожевник О. А. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Петешенкової М.Ю., Свистунової О.В. при секретарі Пікос А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, - В С Т А Н О В И Л А : У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів. 23 липня 2025 року ОСОБА_1 , через свого представника, подав заяву про забезпечення позову. Заява мотивована тим, що ОСОБА_6 протягом тривалого часу просила та отримувала від ОСОБА_1 кошти, як орендну плату за земельну ділянку, кошти в оплату майбутнього продажу позивачу земельної ділянки, кошти, як поворотну фінансову допомогу і достеменно знаючи про чинність укладеного її покійним чоловіком ОСОБА_7 Договору оренди земельної ділянки з додатковою угодою до неї, повторно передала земельну ділянку в оренду сторонній особі, при цьому не повернувши позивачу кошти, які отримувала в оплату під зобов`язання в майбутньому (після припинення дії мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення) відчужити земельну ділянку, поворотну фінансову допомогу та переплату з орендної плати за земельну ділянку. По факту шахрайських дій ОСОБА_6 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.07.2025 внесено відомості про кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 190 КК України. На думку позивача, в силу віку відповідача існує реальна загроза невиконання рішення суду про стягнення грошових коштів. Представник позивача зазначає, що у ОСОБА_6 відсутнє будь-яке нерухоме майно, окрім земельної ділянки загальною площею 22,0000 га з кадастровим номером 1221055400:01:023:0001, на яке може бути звернуто стягнення з метою виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2025 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що запропонований позивачем захід забезпечення позову може забезпечити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, проте у суду немає жодних підстав вважати, що у разі невжиття таких заходів існує імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду. Тому такий захід забезпечення позову як арешт земельної ділянки відповідача суд вважає необґрунтованим та не відповідає принципам співмірності та доведеності. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не з`ясовані обставини справи, у зв`язку з чим прийнято незаконну ухвалу про відмову у забезпеченні позову. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Так, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, районний суд обґрунтовано виходив з того, що зі змісту позовної заяви видно, що позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 22 000,00 доларів США за курсом НБУ на день виконання рішення, кошти у сумі 119 500,00 грн., поворотну фінансову допомогу у сумі 4 000,00 грн., та переплату по оренді у сумі 63 598,41 грн. Із наявних в матеріалах справи доказів, у судді немає можливості визначити співмірність забезпечення позову відповідно до заявлених вимог, оскільки матеріали справи не мають оцінки земельної ділянки або розрахунку вартості такої, відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету. Міністрів України від 03 листопада 2021 року № 1147. Запропонований позивачем захід забезпечення позову може забезпечити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, проте у суду немає жодних підстав вважати, що у разі невжиття таких заходів існує імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду. Тому такий захід забезпечення позову як арешт земельної ділянки відповідача суд вважає необґрунтованим та не відповідає принципам співмірності та доведеності. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено накладенням арешту та майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної у Постанові від 25 травня 2016 року (справа №6-605цс16), метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Доводи апеляційної скарги про те, що даних про існування у ОСОБА_6 коштів на рахунках, які б були достатніми для виконання рішення суду в майбутньому, у позивача немає, в той же час накладення арешту на нерухоме майно відповідача, а саме єдиного нерухомого майна земельної ділянки, в межах суми стягнення, є адекватним заходом і гарантуватиме реальну можливість виконання можливого рішення суду про задоволення позову, - є безпідставними, та такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали, так як заявником ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не було надано жодного доказу на підтвердження викладених в його заяві доводів, тоді як судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді вказаної заяви, судом першої інстанції були дотримані вимоги процесуального закону, а тому оскаржувана ухвала як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 23 грудня 2025 року. Повний текст судового рішення складено 24 грудня 2025 року. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді М.Ю. Петешенкова О.В. Свистунова