Ухвала КГС ВС № 903/585/25

УХВАЛА 23 грудня 2025 року м. Київ cправа № 903/585/25 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Волинській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у справі № 903/585/25 за заявою фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність, ? ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.09.2025 у справі №903/585/25 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Волинській області, поданого до суду 20.08.2025, про закриття провадження у справі відмовлено. Задоволено клопотання боржника - фізичної особи ОСОБА_1 від 20.08.2025 про закриття провадження у справі. Закрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою суду від 19.06.2025. Повноваження керуючого реструктуризацією боржника Зубашенка Юрія Вікторовича припинено. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений строк, вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист від 15.12.2021 №1724/2022, виданий Волинським окружним адміністративним судом. Скасовано арешт майна, накладений постановою головного державного виконавця Біловою В.А. Другого відділу ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09.02.2022 у виконавчому провадженні № 68559288 на суму 2 604 612,77 грн. Скасовано арешт коштів, накладений постановою головного державного виконавця Біловою В.А. Другого відділу ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09.02.2022 у виконавчому провадженні № 68559288 на суму 2 604 612,77 грн. Скасовано арешт коштів, накладений постановою головного державного виконавця Біловою В.А. Другого відділу ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.05.2022 у виконавчому провадженні № 68559288 на суму 2 591 775,84 грн. Скасовано арешт коштів, накладений постановою головного державного виконавця Біловою В.А. Відділу ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 07.11.2024 у виконавчому провадженні № 68559288 на суму 2 591 775,84 грн. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.09.2025 у справі №903/585/25 залишено без змін. 17.12.2025 через систему "Електронний суд" до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області, у якій заявлено вимогу скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 02.12.2025 у справі №903/585/25. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 903/585/25 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2025. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке. Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України «Про судовий збір». Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, ? у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року встановлений у розмірі 3 028,00 грн. Відповідно до підпункту 7 пункту 2-1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) становить один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Так, оскаржуючи до Верховного Суду Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025, якою переглянуто ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.09.2025 у справі № 903/585/25, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. (3 028 х 0,8%). Проте матеріали касаційної скарги не містять доказів сплати судового збору у розмірі 2422,40. Відповідно до п. 4, 6 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються та вимоги особи, яка подає скаргу. Так, у прохальній частині касаційної скарги, скаржник просить: скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 02.12.2025 у справі №903/585/25, яка у справі №903/585/25 не приймалась. Водночас в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у справі № 903/585/25, якою переглянуто ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.09.2025. Отже, подана Головним управлінням ДПС у Волинській області касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 ГПК України щодо її змісту, а саме щодо правильного зазначення скаржником судових рішень, які є предметом касаційного оскарження, у прохальній частині касаційної скарги. Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, суд звертає увагу скаржника на необхідність уточнити/конкретизувати вимоги касаційної скарги щодо оскарження судових рішень у справі № 903/585/25. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. При цьому заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України скасування судових рішень через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу. Головне управління ДПС у Волинській області, звертаючись з касаційною скаргою зазначає, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, суди першої та апеляційної інстанції ухвалили судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питанб застосування норм права у подібних правовідносинах (тобто п.3 ч. 2 ст. 287 ГПК України). Також, касаційна скарга містить посилання на практику Верховного Суду. Верховний Суд зауважує, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19. При цьому суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам заявник. В іншому випадку вказане б призвело до порушення таких принципів цивільного процесу, як змагальності та диспозитивності. Проте, скаржник не дотримався вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки касаційна скарга хоча і містить посилання на практику Верховного, проте скаржник не визначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України як підставу касаційного оскарження, також скаржником не зазначено норму права (абзац, пункт, частина статті, стаття), яку було застосовано судом без врахування висновку Верховного Суду у вказаних скаржником постановах. Також касаційна скарга не містить норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, до того ж скаржник не обґрунтував необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Вимогами частини другої статті 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, шляхом надання касаційної скарги в новій редакції або пояснень із урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, з огляду на предмет касаційного оскарження. Суд звертає увагу скаржника на те, що неусунення або неповне (неналежне) усунення зазначених недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України. На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, ГПК України, Верховний Суд,? У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у справі № 903/585/25 залишити без руху.

2. Надати строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме - сплатити судовий збір в розмірі визначеному цією ухвалою, уточнити вимоги касаційної скарги, шляхом надання касаційної скарги в новій редакції або пояснень із урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, з огляду на предмет касаційного оскарження.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Васьковський