Постанова Київський апеляційний суд № 381/1651/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 грудня 2025 року м. Київ Справа № 381/1651/25 Провадження №22-ц/824/15098/25 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А. М., суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» відповідач ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У березні 2025 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 134028 від 12.03.2024 року у розмірі 8607,05 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. Позов мотивований тим, що 12.03.2024 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 134028 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Позивач зазначає, що кредитор виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість. Позивач стверджує, що на підставі укладеного з первісним кредитором договору факторингу він набув права вимоги до відповідача за вказаним правочином. Оскільки відповідач не погасила заборгованість у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом. Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 рокувідмовлено у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 134048 від 12.03.2024. Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що за Суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти». Сам по собі наданий стороною позивача розрахунок заборгованості не підтверджує наявність у відповідача заборгованості саме в зазначеному розмірі. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «ФК «Ейс» - Поляков О.В. подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права та суд неповно з`ясував та встановив обставини справи, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в позові ТОВ «ФК «Ейс», мотивувавши свої висновки тим, що ним не було надано доказів надання відповідачу кредиту, оскільки відповідно до виписки за картковим рахунком відповідача йому було зараховано 9,35 грн. 07 серпня 2025 року листом Київського апеляційного суду матеріали справи № 381/1651/25 були витребувані з Фастівського міськрайонного суду Київської області. Відповідно до супровідного листа Фастівського міськрайонного суду Київської області справа № 381/1651/25 надійшла до Київського апеляційного суду 12 серпня 2025 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 року у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 134048 від 12.03.2024. Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року справу було призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Відзив на апеляційну скаргу від інших сторін у справі до Київського апеляційного суду не надходив. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. Встановлено, що 12.03.2024 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 134028 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до п. 2.2.1 договору, сума кредиту складає 11765,00 грн, надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 9993.56 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №126155 від 26.12.2023 укладеним з кредитодавцем у розмірі 9,35 грн на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 1764,75 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Відповідно до п. 2.3-2.9.1 договору, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Комісія за надання кредиту складає 1764,75 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 15,00%. Загальний строк кредитування за договором складає 184 днів з 12.03.2024 р. (дата надання кредиту) по 12.09.2024. Денна процентна ставка складає : 0,0820% день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 76,38% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 13539.21 грн. На підтвердження виконання ТОВ «ФК «Кредіплюс» своїх зобов`язань за цим кредитним договором позивач надав інформаційну довідку № 2 від 26.12.2024, видану ТОВ «ФК «Кредіплюс», згідно з якою 15.03.2024 здійснено видачу коштів за кредитним договором 134028. 10.10.2024 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 10102024. За умовами цього договору Клієнт відступив, а фактор прийняв право грошової вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників. На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав документ з назвою «Витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № 10102024 від 10.10.2024». За твердженням позивача відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість. На підтвердження розміру заборгованості позивач надав складений та засвідчений ТОВ «ФК «Кредіплюс» документ з назвою «Картка обліку виконання договору», згідно з відомостями якого відповідач має заборгованість по кредитному договору № 134048 від 12.03.2024 року у розмірі 8607,05 грн, з яких 7605,39 грн ? заборгованість за тілом кредиту, 1,66 грн ? заборгованість за нарахованими процентами, 1000,00 грн - комісія за надання кредиту. Також позивач надав створений ТОВ «ФК «ЕЙС» документ під назвою «Виписка з особового рахунку» з аналогічними сумами заборгованості. На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «УКРСИББАНК» надало відповідь № 31-4-01/07-1337-БТ від 21.04.2025, згідно з відомостями якої платіжна картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 . Також надано інформацію стосовно фінансового номеру телефону відповідача. До цієї відповіді банк додав виписку по рахунку за період 12.03.2024 - 17.03.2024, відомостями якої підтверджено зарахування 9,35 грн на банківський рахунок, для обслуговування якого було емітовано зазначену платіжну картку. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з?ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Положеннями частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року, зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. З огляду на предмет спору та обставини, на які посилалося ТОВ «ФК «Ейс», останнє було зобов`язане надати суду докази на підтвердження укладення між ним та відповідачем договору про надання споживчого кредиту №134028 від 12 березня 2024 року, надання відповідачу кредиту у відповідності до умов договору, наявності заборгованості та докази на підтвердження переуступки на його користь прав вимоги за таким договором у відповідному розмірі. У постанові від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором Верховний Суд зазначив, що банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. За умовами договору про надання споживчого кредиту №134028 від 13 березня 2024 року сторонами передбачено надання кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Згідно з п.п. 2.2.1., вказаного договору кошти кредиту надаються товариством не пізніше наступного дня після укладення кредитного договору у наступному порядку: у розмірі 9 990,90 грн для погашення заборгованості позичальником за договором про споживчий кредит №126155 від 26 грудня 2023 року укладеним з кредитодавцем; у розмір 9,35 грн на № рахунку НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 1 7664,75 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісіє. Нарахованою згідно п. 2.5. індивідуальної частини. Разом з тим, ТОВ «ФК «Ейс» не надало суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт надання відповідачу кредитних коштів. Таким чином, позивачем не надано доказів зарахування відповідних коштів на рахунок відповідача або доказів наявності та погашення заборгованості за договором, зокрема шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача чи їх списання. У матеріалах справи відсутні платіжні документи, такі як платіжні доручення, меморіальні ордери або інші документи, які б підтверджували здійснення відповідних операцій. Наданий ТОВ «ФК «Ейс» розрахунок заборгованості, складений позивачем самостійно, не є належним і допустимим доказом факту надання відповідачу кредитних коштів та виникнення заборгованості за цим договором. Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, АТ «УКРСИББАНК» надало відповідь № 31-4-01/07-1337-БТ від 21.04.2025, згідно з відомостями якої платіжна картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 . Також надано інформацію стосовно фінансового номеру телефону відповідача. До цієї відповіді банк додав виписку по рахунку за період 12.03.2024 - 17.03.2024, відомостями якої підтверджено зарахування 9,35 грн на банківський рахунок, для обслуговування якого було емітовано зазначену платіжну картку. Таким чином, дійсно на рахунок відповідача надійшли кошти у розмірі 9,35 грн, проте у призначені платежу не було зазначено призначення платежу та від кого надійшли вказані кошти, а тому належних доказів зарахування коштів у матеріалах справи відсутні. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» про стягнення із відповідача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач виконав умови договору а саме перерахував грошові кошти відповідачу відповідно до умов договору та чи дійсно був наявний договір № 126155 від 26 грудня 2023 року та чи списав заборгованість за договором № 126155 від 26 грудня 2023 року, якщо такий існував. За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, представник ТОВ «ФК «Ейс» не спростував висновків суд першої інстанції щодо ненадання ним доказів на підтвердження факту надання ТОВ «ФК «Ейс» відповідачу кредиту, наявності заборгованості. Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без задоволення. Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129). Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач нібито не заперечував факт належності йому кредитного рахунку, суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки відповідач участі у розгляді справи не брав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Сам факт неявки відповідача не може розцінюватися як його згода з позовними вимогами чи викладеними у позові обставинами. Обов`язок доказування обставин, на які посилається кожна зі сторін, покладається на них відповідно до вимог процесуального закону. Водночас позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що спірний кредитний рахунок належить відповідачу, зокрема не доведено факту емітування на його ім`я кредитної картки. Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат». Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення а заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» - залишити без задоволення. Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 року - залишити без змін. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач А. М. Стрижеус Судді: Л. Д. Поливач О. І. Шкоріна