Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/41424/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/41424/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2025 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.06.2024 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як особі, яка має одного із своїх батьків з інвалідністю ІІ групи; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.06.2024 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Вказано, що відповідач повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду заяви, проте належним чином не розглянув таку, чим порушив права позивача. Крім того, наголошено, що Порядок № 1487 не визначає конкретних способів подання документів, які підтверджують право на відстрочку, а обов`язок особисто повідомити та особисто прибути не є тотожним. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.09.2018 (а.с. 114). Представником позивача - адвокатом Фадєєвою Н.І., на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено заяву від 23.06.2024 № 108/2024, в якій адвокат просила зареєструвати та розглянути заяву ОСОБА_1 про отримання відстрочки та оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. До заяви адвоката Фадєєвої Н.І. від 23.06.2024 додана заява ОСОБА_1 від 23.06.2024 про надання відстрочки, копія паспорта ОСОБА_1 , копія свідоцтва про народження, копія свідоцтва про розірвання шлюбу, копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 , копія довідки до акту огляду МСЕК від 27.06.2023 № 253295 на підтвердження ІІ групи інвалідності ОСОБА_2 , копія паспорта ОСОБА_2 , копія довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , копія довідки від 30.05.2024, копія договору про надання правової допомоги, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер. Відповідно до журналу реєстрації звернень громадян ІНФОРМАЦІЯ_1 заява зареєстрована відповідачем 27.06.2024 за порядковим номером вх. № Ф-2451. Листом від 05.07.2024 № 6571 ІНФОРМАЦІЯ_2 із посиланням на положення пункту 58 Порядку № 560 подані адвокатом Фадєєвою Н.І. документи повернув без реалізації та запропонував позивачу з метою вирішення питання по суті та отримання військово-облікового документа особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказуючи на наявність ознак протиправної бездіяльності, яка полягає у нерозгляді поданої адвокатом Фадєєвою Н.І. в інтересах ОСОБА_1 заяви від 23.06.2024 по суті, позивач через свого представника звернувся до суду із цим позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що у спірних правовідносинах позивачем не доведено особистого подання заяви про відстрочку, а відтак необґрунтованість доводів в частині виникнення у ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язку із розгляду по суті поданої адвокатом Фадєєвою Н.І. заяви про реєстрацію та розгляд заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від 23.06.2024. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (Закон № 2232-ХІІ) правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (Закон № 3543-XII) встановлено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" (далі - Указ Президента України № 69/2022) у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно з пунктом 3 Указу Президента України № 69/2022 мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. Надалі строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжено. Згідно з пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю. Частиною сьомою статті 23 Закону № 3543-XII встановлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до частини восьмої статті 23 Закону № 3543-XII відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Абзацом 7 частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-XII встановлено, що цей порядок визначає порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення. На виконання вимог частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-XII постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 затверджено Порядок №

560. Відповідно до абзаців 1-3 пункту 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації). Згідно з абзацом 1 пункту 58 Порядку № 560 в редакції, чинній на момент подання представником позивача заяви від 23.06.2024, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком

5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації. Абзацом першим пункту 60 Порядку № 560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади (абзац другий пункту 60 Порядку № 560). На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом (абзац третій пункту 60 Порядку № 560). Аналіз наведених положень свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення у відповідача обов`язку із прийняття рішення про надання або ж про відмову у наданні відстрочки за заявою військовозобов`язаного є особисте подання військовослужбовцем заяви на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяви за формою, визначеною у додатку 4 до Порядку №

560. Виходячи із змісту спірних правовідносин, що склалися між сторонами, зважаючи на те, що виникнення у відповідача обов`язку із прийняття рішення перебуває у прямій залежності від належної реалізації позивачем встановленого Порядком № 560 способу подання заяви про відстрочку, суд першої інстанції вірно вказав, що визначальним питанням є дотримання позивачем встановленого пунктом 58 Порядку № 560 способу подання заяви. Так, апелянтом вказано, що подання військовозобов`язаним заяви за формою згідно з додатком 4 до Порядку № 560 із наданням копій документів, що підтверджують право на відстрочку, за допомогою засобів поштового зв`язку є достатнім для висновку про дотримання позивачем встановленого Порядком № 560 способу подання заяви в частині вимоги подання її особисто та, відповідно, виникнення у відповідача обов`язку із розгляду такої заяви по суті. Так, Порядок № 560 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поряд з вимогою щодо особистого подання військовозобов`язаним заяви про відстрочку не конкретизує спосіб, в який таке подання має бути вчинене - внаслідок особистого прибуття військовозобов`язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, внаслідок надіслання заяви засобами поштового зв`язку, внаслідок направлення заяви електронною поштою тощо. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 підтримала правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2024 у справі № 990/305/23, згідно з якою у взаєминах із державою в особі відповідних суб`єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи - суб`єкта приватного права. Зважаючи на відсутність у положеннях Порядку № 560 способу, за якого має бути подана заява про відстрочку, визначальним є встановлення, чи відповідав спосіб подання документів, обраний позивачем, вимогам щодо особистого подання заяви. Колегія суддів при розгляді даного спору акцентує увагу на тому, що вчинення дій особисто передбачає вчинення дій особою від власного імені, персонально. Суд першої інстанції доречно зауважив, що ключовим для висновку про вчинення дії особисто є вчинення дії у такий спосіб, який би гарантував належну верифікацію особи, яка вчиняє дію, саме як особи, від імені якої така дія вчиняється. У протилежному випадку відсутні підстави вважати, що дія вчинена особою персонально, тобто особисто. Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI визначає поняття верифікація як порівняння даних (параметрів), у тому числі біометричних, для встановлення тотожності особи документам або інформації з Реєстру для підтвердження їх ідентичності (пункт 10 частини першої статті 3 Закону). Так, додана до заяви адвоката Фадєєвої Н.І. заява про відстрочку відповідає затвердженій Порядком № 560 формі, а в якості особи, що підписала заяву, у заяві зазначена фізична особа ОСОБА_1 . Поряд з цим, заява ОСОБА_1 від 23.06.2024 була направлена до ІНФОРМАЦІЯ_1 , не як особисте звернення, а як додаток до заяви адвоката Фадєєвої Н.І. від 23.06.2024, в якій остання просила відповідача зареєструвати та розглянути додану заяву ОСОБА_1 про відстрочку. Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, не містять положень щодо верифікації (ідентифікації) відправника при надсиланні поштової кореспонденції засобами поштового зв`язку, окрім подання для пересилання поштового переказу, сума якого підлягає фінансовому моніторингу. Таким чином, подання заяви про відстрочку за допомогою засобів поштового зв`язку у спірних правовідносинах не забезпечило верифікацію (ідентифікацію) особи, що звертається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із відповідною заявою. Не забезпечується така верифікація і у випадку подання заяви про відстрочку разом із заявою адвоката, з яким військовозобов`язаним укладений договір про надання правової допомоги. Так, Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI визначає адвокатську діяльність як незалежну професійну діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту та не наділяє адвоката повноваженнями із засвідчення справжності підпису на документах. Обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності покладений на нотаріат. Так, відповідно до пункту 11 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 № 3425-XII (далі - № 3425-XII) нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як засвідчення справжності підпису на документах. Згідно з положеннями частини першої статті 43 Закону № 3425-XIІ не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси, посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії (частина друга статті 43 Закону № 3425-XII). Згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 3425-XII встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншим документом, що посвідчує особу, передбаченим Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", національним паспортом іноземця або документом, що його замінює, посвідченням особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідченням, виданим за місцем роботи фізичної особи. Заява про відстрочку від 23.06.2024 не містить відомостей щодо засвідчення справжності підпису фізичної особи ОСОБА_1 у порядку, що передбачений Законом № 3425-XII. Доказів вжиття позивачем інших дій, спрямованих на верифікацію його як особи, яка підписала заяву, матеріали справи не містять. Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що в межах спірних правовідносин, та з урахуванням подання заяви ОСОБА_1 додатком до заяви адвоката Фадєєвої Н.І. із проханням зареєструвати та розглянути таку заяву ОСОБА_1 про відстрочку без вжиття заходів задля належної верифікації (ідентифікації) позивача як особи, що підписала заяву, не є достатнім для висновку про дотримання позивачем вимоги щодо особистого подання заяви, що встановлена пунктом 58 Порядку №

560. Крім того, 16.01.2025 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 № 1558, якою пункт 58 Порядку № 560 викладено в редакції, яка передбачає пред`явлення військовозобов`язаним під час подання заяви про відстрочку військово-облікового документа. Пред`явленням військово-облікового документа безпосередньо під час подання заяви про відстрочку забезпечується, у тому числі, належна верифікація особи, яка звертається із відповідною заявою. 16.01.2025 у положеннях пункту 59 Порядку № 560 також закріплений порядок дистанційного подання заяви про відстрочку, що передбачає використання функціоналу електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Зокрема, відповідно до пункту 59 Порядку № 560 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 № 1558, за наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Дослідивши зміст апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішив даний спір у відповідності до вимог чинного законодавства, відмовивши в задоволенні позовних вимог, позаяк виникнення у відповідача обов`язку із прийняття рішення про надання відстрочки залежить від належної реалізації позивачем вимог Порядку № 560 в частині особистого подання заяви, чого в межах спірних правовідносин не відбулось. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі не доведено протиправності дій (бездіяльності) відповідача в межах спірних правовідносин, а відтак підстави для задоволення позовних вимог та апеляційної скарги - відсутні. Крім того, апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у позовній заяві, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга не містить. Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко