Постанова Львівський апеляційний суд № 463/5369/25

Справа № 463/5369/25 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В. Провадження № 22-ц/811/2849/25 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: Головуючого судді: Савуляка Р.В. суддів: Мікуш Ю.Р., Шандри М.М. секретаря: Заяць Я.І., без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк» «ПриватБанк» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 30 липня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк» «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- ВСТАНОВИЛА: У червні 2025 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 30 липня 2025 року позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк» «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернуто позивачу. Роз`яснено позивачу, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 30 липня 2025 року оскаржило Акціонерне товариство Комерційний банк» «ПриватБанк». В апеляційній скарзі покликається на те, що ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 16 липня 2025 року про залишення позовної заяви без руху отримано 18 липня 2025 року, а відтак десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви розпочався лише з 19 липня 2025 року. Оскільки 22 липня 2025 року поштовим зв`язком на адресу суду надіслано копію позовної заяви з додатками в паперовій формі, недоліки позовної заяви усунуто в строк, визначений судом, тому висновки суду про неможливість відкриття провадження у справі є передчасними. Просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 30 липня 2025 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Повертаючи позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, що є підставою для повернення позовної заяви . Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не може погодитися з наступних мотивів. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч 1 ст. 13 ЦКП України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею175 ЦПК України встановлено вимоги, яким повинна відповідати позовна заява. Згідно з ч.1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Частина 2 ст. 185 ЦПК України передбачає, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. У червні 2025 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, подавши позовну заяву через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 12 червня 2025 року матеріали позовної заяви передано до Шевченківського районного суду м. Львова для розгляду за підсудністю. Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 16 липня 2025 року позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк» «ПриватБанк» залишено без руху, надавши позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення вказаних в мотивувальній частині ухвали суду недоліків, а саме: надання додатків до позовної заяви, зазначених у ній. Довідкою про доставку електронного листа підтверджується, що ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Львова від 16 липня 2025 року про залишення позовної заяви без руху Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» отримало 18 липня 2025 року (а.с. 22). Як вбачається з наявної в матеріалах справи поштової накладної, 22 липня 2025 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» надіслало на адресу суду першої інстанції позовну заяву з додатками в паперовій формі на виконання вимог ухвали судді Шевченківського районного суду м. Львова від 16 липня 2025 року про залишення позовної заяви без руху. Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції не звернув увагу на усунення позивачем недоліків позовної заяви та не надав належної правової оцінки документам, поданим на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. При цьому, судом не враховано, що позовна заява сформована в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та містить в тому числі і додатки до позовної заяви в електронному виді. При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції. Подібні висновки, викладено у постанові Верховного Суд від 28 березня 2023 року у справа № 260/1322/21. Вирішуючи питання про повернення позовної заяви, суд першої інстанції в оцінці спірних правовідносин повинен був взяти до уваги системне тлумачення норм як ЦПК України, так і Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, які регулюють порядок звернення до суду в електронній формі, а також керуватися обов`язком суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Повернення позовної заяви з підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, проголошеного статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При поверненні позовної заяви суд першої інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами (повернення позовної заяви) та поставленою метою (реалізацією особою права на судовий захист). Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції про те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви є передчасними, а відтак повернення Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» позовної заяви з підстав невиконання ним вимог ухвали судді від 16 липня 2024 року про залишення позовної заяви без руху, є необґрунтованим. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення. У справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Згідно з висновками, викладеними в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»). Також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції). В рішенні у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції. Тому судді повинні уникати надмірного формалізму під час вирішення питання про відкриття провадження у цивільній справі, адже суди помилково визнають такими, що дають підстави для повернення позовних заяв ті обставини, зокрема, щодо незазначення відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору; не наведення попереднього (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; відсутність власного підтвердження позивачем про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, підстави звільнення позивача від сплати судового збору, адже зазначені обставини можуть бути з`ясовані судом на наступних стадіях процесу. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при реалізації положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року). При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99). З огляду на вищезазначене, повернення судом першої інстанції позовної заяви позивачці, з наведених в ухвалі підстав, є необґрунтованим і таким, що суперечить нормам процесуального права Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що підстав для повернення позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк» «ПриватБанк» не було, а тому оскаржувану ухвалу необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк» «ПриватБанк» задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 30 липня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 22 грудня 2025 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Шандра М.М.