Постанова 4803 № 2-4486/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6372/25 Справа № 2-4486/11 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В. І. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання Карпенка М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гриценко Денис Валерійович, на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2022 року за заявою Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про видачу дубліката виконавчого листа в цивільній справі номер 2-4486/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, боржник ОСОБА_3 ,- В С Т А Н О В И В: В липні 2022 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська звернувся Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з заявою про видачу дубліката виконавчого листа в цивільній справі номер 2-4486/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, боржник ОСОБА_3 , в обґрунтування вимог заяви зазначав, що на примусовому виконанні у Новокодацькому відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебувало виконавче провадження №56463486 з примусового виконання виконавчого листа №2-4486/2011, виданого 22.09.2011 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість у розмірі 5364606,60 грн (залишок боргу 2623571,48 грн.). Державним виконавцем 02.08.2021 року винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу, копія якої разом з оригіналом виконавчого листа №2-4486/2011, виданого 22.09.2011 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість у розмірі 5364606,60 грн (залишок боргу 2623571,48 грн) направлена стягувачу. Державний виконавець, у якого на виконанні перебувало зазначене виконавче провадження, звільнилась. Перевіркою реєстрів відправлень поштової кореспонденції постанова про повернення виконавчого документа разом із оригіналом виконавчого листа не зареєстровано. Стягувач ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» повідомив про неотримання виконавчого документу. Вищевикладене свідчить про втрату оригіналу виконавчого листа №2-4486/2011, виданого 22.09.2011 року Бабушкинським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість у розмірі 5364606,60 грн (залишок боргу 2623571,48 грн). Заявник просив суд задовольнити заяву про видачу дубліката виконавчого листа №2-4486/2011, виданого 22.09.2011 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість у розмірі 5364606,60 грн (залишок боргу 2623571,48 грн). Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2022 року заяву Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про видачу дубліката виконавчого листа - задоволено. Видано дублікат виконавчого листа №2-4486/2011, виданого 22.09.2011 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість у розмірі 5364606,60 грн. Із вказаним судовим рішенням не погодилась ОСОБА_5 , в інтересах якої діє адвокат Гриценко Д.В., подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2022 року у справі №2-4486/11 про видачу дубліката виконавчого листа та ухвалити нове судове рішення про відмову заявнику у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з грубим порушенням норм процесуального права. З копії виконавчого листа, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що його було видано 22.09.2011 року, а термін його пред`явлення до виконання протягом одного року, тобто до 22.09.2012 року. При цьому, орган державної виконавчої служби звернувся до суду із відповідною заявою про видачу дубліката виконавчого листа лише 14.07.2022 року, тобто після спливу майже десяти років. Таким чином, суд першої інстанції з порушенням п. 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України постановив ухвалу про видачу дубліката виконавчого листа, оскільки строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив більше 9 років тому. Дублікат виконавчого листа було видано на суму 5364606,60 грн, тобто на 576818,76 грн більше ніж стягнуто за судовим рішенням. Орган державної виконавчої служби взагалі не зазначає про іншого боржника ОСОБА_2 , а відповідно, його навіть ніхто не запрошував для участі у судовому засіданні під час розгляду питання про видачу дубліката виконавчого листа. Заявником не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували втрату оригіналу виконавчого листа. В оскаржуваній ухвалі, задовольняючи заяву органу державної виконавчої служби про видачу дубліката виконавчого листа, суд посилався на ст. 433 ЦПК України, яка регулює питання поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, але не питання видачі дубліката виконавчого листа. Від АТ «Укрексімбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому стягувач просив відмовити у задоволені апеляційної скарги. Виконавчий документ після його отримання в суді у 2011 році було передано на виконання органам виконання і на постійній основі він перебував на виконанні до 02 серпня 2021 року, а саме у 2021 році було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Дані обставини було встановлено судом першої інстанції і зазначені в ухвалі суду, враховуючи приписи ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», трирічний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання після його переривання у зв`язку з попереднім пред`явленням його до виконання, встановлюється з дня повернення, тобто з 02.08.2021 року. Ураховуючи наведене, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання розпочався 02.08.2021 року та мав би закінчитись 02.08.2024 року, а отже заява про видачу дубліката виконавчого листа подано у строк можливого пред`явлення виконавчого листа. Жодним нормативним актом не передбачено зміни змісту виконавчого листа, а виправлення описок оформлюється ухвалою суду, а не видачею у новій редакції виконавчого документа, а отже дані твердження апелянта не заслуговують уваги. Заявник надав довідку і зазначив, що виконавчий лист було втрачено під час пересилання документів і що виконавчий лист на виконанні не перебуває, а отже це є підтверджений і доведений факт втрати виконавчого листа і доказів зворотного апелянтом не надано. Боржник, знаючи про рішення суду і його обов`язковість, не виконує рішення суду взагалі, що підтверджує навіть дії по оскарженню даної ували і фактично зводиться к підтвердженням дій по непогодженню з рішенням суду і з фактом обов`язковості виконання рішення суду. Апелянт знав про ухвалене судове рішення з 2023 року, оскільки серед додатків до скарги на дії та бездіяльність державного виконавця Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Барзіон Олени Іванівни від 06.04.2023 року адвокатом боржника надавалася оскаржувана ухвала, а отже дані події спростовують твердження апелянта про начебто необізнаність про винесення ухвали суду і її не отримання. Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судовому засіданні представник стягувача ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» адвокат Васюта К.С. апеляційну скаргу не визнала, просила її відхилити. Боржник ОСОБА_6 та інші учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 79, 79зв, том 3). Боржник ОСОБА_6 та її представник подали заяви, в яких просили розгляд справи відкласти через хворобу представника та перебування за кордоном представника (а.с. 80- 81, 89-90, том 3 )., іншого Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез`явившихся осіб. Заслухавши суддю доповідача, представника стягувача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтями 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 30 червня 2011 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська винесено рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість по кредитному договору №50208С31 від 08.09.2008 року в розмірі 3641506,70 грн, заборгованість по кредитному договору №50208С32 від 08.09.2008 року в розмірі 1723099,90 грн, а всього 5364606,60 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн (а.с. 110-111, том 1). 22.09.2011 року видано виконавчий лист, який в подальшому було пред`явлено до виконання до Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). До матеріалів справи долучено копію виконавчого листа №2-4486/2011 виданого 22.09.2011 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість у розмірі 5364606,60 грн (а.с. 226-227, том 2). З довідки Новокодацького ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вбачається, що перевіркою АСВП відкритих виконавчих проваджень щодо стягнення з ОСОБА_3 , на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» не зареєстровано (а.с. 225, том 2). Задовольняючи заяву про видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції виходив з її обґрунтованості. Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною 1 статті 446 ЦПК України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Відповідно до підпункту 17.4 пункту 17 частини 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України встановлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку. При цьому в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року по справі №2-1053/10 (провадження №61-18169св18) було зроблено висновок, що «при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист». Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано, чи не втратило судове рішення законної сили, чи не пропущений строк на пред`явлення до виконання. Згідно з частиною 1 статті 433 ЦПК України, відповідно до якої в разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлений. Згідно з частинами 1, 5, 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За змістом ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Судом встановлено, що 30 червня 2011 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська винесено рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість по кредитному договору №50208С31 від 08.09.2008 року в розмірі 3641506,70 грн, заборгованість по кредитному договору №50208С32 від 08.09.2008 року в розмірі 1723099,90 грн, а всього 5364606,60 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн. 22.09.2011 року видано виконавчий лист, який в подальшому було пред`явлено до виконання до Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). До матеріалів справи долучено копію виконавчого листа №2-4486/2011 виданого 22.09.2011 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість у розмірі 5364606,60 грн. З довідки Новокодацького ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вбачається, що перевіркою АСВП відкритих виконавчих проваджень щодо стягнення з ОСОБА_3 , на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» не зареєстровано. З заявою про видачу дубліката виконавчого листа в цивільній справі номер 2-4486/11 Новокодацький ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) звернувся в липні 2022 року, тобто в межах встановленого законом строку. Разом з тим, оцінюючи надані заявником докази, апеляційний суд зазначає, що ним не додано достатніх та достовірних доказів втрати виконавчого документа. Оскільки надана заявником довідка про відсутність зареєстрованих відкритих виконавчих проваджень щодо стягнення з ОСОБА_3 , на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» не свідчить про втрату виконавчого листа №2-4486/2011. Інших будь-яких доказів на підтвердження вимог заяви Новокодацький ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не надав. З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив обставини справи та помилково дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про видачу дубліката виконавчого листа в цивільній справі номер 2-4486/11. Наведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що частково заслуговують на увагу. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасуванню судового рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гриценко Денис Валерійович, задовольнити. Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2022 року скасувати. У задоволенні заяви Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про видачу дубліката виконавчого листа в цивільній справі номер 2-4486/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, боржник ОСОБА_3 , відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22 грудня 2025 року. Судді: