Постанова Дніпровський апеляційний суд № 203/3798/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/10603/25 Справа № 203/3798/25 Суддя у 1-й інстанції - Єдаменко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючої - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П., за участю секретаря судового засідання Шаповалової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м.Дніпра від 18 вересня 2025 року про призначення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи у складі судді Єдаменка С.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ приміщення магазину в натурі, ВСТАНОВИЛА: Ухвалою Центрального районного суду м.Дніпра від 18 вересня 2025 року призначено у цивільній справі №203/3798/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ приміщення магазину в натурі комплексну судову будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизу, на вирішення якої поставлено питання:

1. Визначити можливі варіанти поділу 48/200 частини ОСОБА_2 , та 152/200 частини ОСОБА_1 приміщення магазину загальною площею 202,6 кв.м., розташованого на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 в натурі?

2. Визначити ринкову вартість 48/200 частини приміщення загальною площею 202,6 кв.м., розташованого на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 на час проведення судової експертизи? Проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи доручити експертам Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (адреса: 49033, м. Дніпро, тупик Будівельний, буд. 1). Експертів попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків відповідно до ст. ст. 384, 385 КК України. У розпорядження експертів направити матеріали цивільної справи №203/3798/25. Попередню оплату за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_2 . Роз`яснено сторонам, що відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Провадження у цивільній справі №203/3798/25 на час проведення експертизи зупинено (а.с. 123-124). Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та у задоволенні клопотання про призначення експертизи відмовити (а.с. 127-131). Позивач не скористалась своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженої ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на таке. Так, при постановленні оскарженої ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що поставлені в клопотанні питання потребують спеціальних знань, а також врахувавши підстави та предмет заявлених позовних вимог, прийшов до висновку про необхідність призначення по справі комплексної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи. Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що у червні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ приміщення магазину в натурі, в якому просить суд поділити приміщення магазину загальною площею 202,6 кв.м., розташованого на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 в натурі, а саме: - 48/200 частини ОСОБА_2 ; - 152/200 частини ОСОБА_1 , припинивши право спільної часткової власності на приміщення магазину за АДРЕСА_1 . Також, разом з позовом позивач подала клопотанням про призначення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи обґрунтовуючи його тим, що в зв`язку з необхідністю визначення можливих варіантів поділу приміщення магазину загальною площею 202,6 кв.м., розташованого на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 в натурі необхідне проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи (а.с. 47). Ухвалою Центрального районного суду м.Дніпра від 18 вересня 2025 року призначено у цивільній справі №203/3798/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ приміщення магазину в натурі комплексну судову будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизу (а.с. 123-124). Призначення та проведення експертизи у цивільному судочинстві регулюється статтями 103-113 ЦПК України, Законом України «Про судову експертизу» та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень. Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Відповідно до ч. 3 ст. 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» звернуто увагу судів на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків (п. 1); проведення експертизи в суді повинно здійснюватися з додержанням правил, передбачених процесуальним законом. Суд з`ясовує обставини, що мають значення для дачі експертного висновку; пропонує учасникам судового розгляду письмово подати питання, які вони бажають порушити перед експертами; оголошує ці питання, а також питання, запропоновані судом; заслуховує думки учасників судового розгляду з приводу поданих питань; у нарадчій кімнаті обмірковує всі питання, виключає ті з них, що виходять за межі компетенції експерта або не стосуються предмета доказування, формулює питання, які він порушує перед експертом з власної ініціативи, остаточно визначає коло питань, що виносяться на вирішення експертизи, і виносить ухвалу (постанову) про її призначення; оголошує в судовому засіданні ухвалу (постанову) про призначення експертизи і вручає її експертові; після проведення експертом досліджень, складання й оголошення експертного висновку приєднує його до справи; допитує експерта з метою роз`яснення й доповнення ним висновку. Порядок призначення судової експертизи, обов`язки, права та відповідальність судового експерта, організація проведення експертизи та оформлення її результатів визначається Законом України «Про судову експертизу», Цивільним процесуальним кодексом України, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, науково - методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи. Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»). Згідно ч. 1 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це складений у визначеному законодавством порядку докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування, та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч. 2 ст. 102 ЦПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 103 ЦПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначається судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну (ч. 5 ст. 103 ЦПК України). Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта (ч. 6 ст. 103 ЦПК України). Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Отже, суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Верховний Суд неодноразово зазначав, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України). Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі. Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу. Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю. Зв`язок принципів змагальності та рівності, що, зокрема, досліджений у роботі «Конституційний принцип рівності та його особливості в адміністративному судочинстві», акцентовано також у деяких рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63). У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89). В такій категорій справ основоположним доказом є саме висновок експерта, оскільки саме він має такі спеціальні знання. В матеріалах справи відсутні докази того, що суддя в провадженні якого знаходиться дана цивільна справа, а також будь-який інший учасник даної справи має такі спеціальні знання. Оскільки сторона позивача заявляє клопотання про призначення експертизи, то враховуючи, що одним з принципів цивільного судочинства, є змагальність сторін, суд не має права позбавляти сторону по справі можливості таким чином довести обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20, зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Призначення судом першої інстанції експертизи не порушує принципу розумної пропорційності між застосованими засобами розгляду справи та законністю цілі та відповідає сутності права сторін на доступ до правосуддя. Колегія суддів звертає увагу, що призначення експертизи не порушує прав відповідача, а є лише способом доведення позивачем своїх вимог. Висновок експертизи оцінюється з урахуванням положень процесуального права, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, суд оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. Виходячи з повноважень, наданих суду та принципу диспозитивності дослідження доказів, місцевий суд наділений виключною компетенцією щодо оцінки доказів при розгляді справи по суті як суд першої інстанції. Така оцінка повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному розгляді доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. Отже, якщо суд доходить висновку, що для того, щоб надати оцінку певним обставинам справи і для цього йому не вистачає певних знань, суд вправі призначити судову експертизу, поставивши перед експертом конкретні запитання, незалежно від волевиявлення сторін. Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.04.2018 року у справі №922/2751/17, від 24.04.2018 року у справі №922/2363/17, від 26.06.2018 року у справі №914/208/17. Визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року у справі №6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №205/9065/15-ц (провадження №61-21409св18), від 27 травня 2020 року у справі №173/1607/15 (провадження №61-26178св18) від 11 жовтня 2021 року у справі №607/14338/19-ц (провадження №61-19073св20). Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що питання щодо можливості або неможливості поділу спірного майна може бути вирішено виключно судовим експертом при проведенні комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, яка сприятиме встановленню дійсних обставин справи, у зв`язку із чим колегія суддів вважає її призначення судом першої інстанції правильним та доцільним. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про наявність підстав для задоволення клопотання про призначення комплексної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, враховуючи, що предметом спору у справі є виділ частки в натурі з нерухомого майна та припинення спільної часткової власності, та для об`єктивного розгляду справи є потреба спеціальних знань. Посилання апелянта на те, що питання поставлені на вирішення експерту не стосуються підстав та предмету позову є безпідставними. Встановлення вказаних обставин стосується предмету доказування в цій справі, оскільки, маючи відповідні дані, суд зможе визначити, зокрема, те, чи можливий фактичний поділ спірного майна в натурі чи який розмір компенсації має сплачуватися співвласникам. Позивач у позові зазначила про те, що вона погоджується на грошову компенсацію ринкової вартості 48/200 частини спірного приміщення у разі неможливості поділу в натурі, а тому доводи скарги про те, що призначаючи у справі оціночно-будівельну експертизу , суд вийшов за межі позовних вимог є безпідставними. Доводи скарги про те, що питання визначити можливі варіанти поділу 48/200 частини ОСОБА_2 , та 152/200 частини ОСОБА_1 приміщення магазину загальною площею 202,6 кв.м., розташованого на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 в натурі? вже було предметом вирішення судовим експертом за результатами судової будівельно-технічної експертизи проведену за ухвалою суду від 10.07.2007 року судовим експертом ДНДІСЕ Волошиним В.Л., яким складено висновок від 10.07.2008 року №1309/1310 про неможливість виділення частини приміщення, без шкоди його призначення, колегія суддів не бере до уваги, оскільки таким висновком не вирішувалось питання щодо можливості поділу спірного приміщення в частках зазначених у позові, що спростовує твердження апелянта про те, що дане питання вирішене та не потребує повторного вирішення. Доводи скарги щодо відмови у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 не є предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, а тому колегією суддів не беруться до уваги. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт у разі незгоди з таким процесуальним рішенням суду першої інстанції не позбавлений права звернутись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою щодо оскарження такого процесуального рішення. Доводи апеляційної скарги про те, що між співвласниками наявний спір з питань компенсації вартості вкладу ОСОБА_1 на переобладнання та капітального ремонту не можуть бути взяті до уваги, оскільки вказане не є предметом розгляду у даній справі, та апелянтом не надано будь яких доказів того, що такий спір наявний та знаходиться на розгляді в суді. Доводи апеляційної скарги, що експертами Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України не можуть бути встановлені факти, які мають значення для справи, оскільки за характерним завданням вирішують питання кримінального провадження, які пов`язані з розкраданням у сфері будівництва, розслідування фактів службових розкрадань під час будівництва, встановлення привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, що не відповідає завданню та меті будівельно-технічної експертизи призначеної у цивільному провадженні є лише припущеннями апелянта, які не підтверджуються будь-якими доказами, а тому колегія суддів відхиляються як безпідставні. Інші доводи апеляційної скарги на законність оскарженого судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду першої інстанції, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що при постановленні оскарженої ухвали судом першої інстанції були додержані норми процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому ухвалу суду слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Центрального районного суду м.Дніпра від 18 вересня 2025 року про призначення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 10 грудня 2025 року. Повний текст постанови складено 19 грудня 2025 року. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.Ю. Петешенкова Т.П. Красвітна