Постанова Київський апеляційний суд № 760/3257/25

Справа № 760/3257/25 Головуючий в суді І інстанції Педенко А.М. Провадження № 33/824/4121/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О., за участі секретаря судового засідання Івкової Д.Л. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №229430 від 24.01.2025 року встановлено, що 24 січня 2025 року о 19 годині 35 хвилин по проспекту Валерія Лобановського, 54 водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 під час зміни напрямку руку не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди та здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. ОСОБА_1 порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження 3/760/2123/25 у справі № 760/3257/25 відносно ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення. Не погоджуючись з постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді місцевого суду та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Вважає постанову суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою та винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що не погоджується із кваліфікацією його дій та надав до суду першої інстанції письмові пояснення, у яких зазначив, що у поліцейського не було підстав для складення зазначеного протоколу, оскільки він не вчиняв дій, які б суперечили п. 10.1 Правил дорожнього руху. ОСОБА_1 вину в порушенні правил дорожнього руху не визнав. Вказав, що він рухався по проспекту Лобановського у напрямку вулиці Петра Радченка. Рухався у середній смузі, оскільки перша смуга призначена для руху маршрутних транспортних засобів. У встановленому місці, позначеному переривчастою лінією, він включив показчик повороту направо, переконався у безпечності свого маневру та здійснив маневр перестроювання у смугу для руху маршрутних транспортних засобів. У момент, коли він майже завершив маневр та почав рух направо, він почув звук, схожий на гальмування, а ще через мить відчув удар в задню частину свого автомобіля. Вважає, що додані ним до матеріалів справи фото та відео, а так само схема ДТП, яка була складена працівниками поліції на місці ДТП, свідчать, що його автомобіль повністю знаходиться у смузі для руху маршрутних транспортних засобів, та вже розпочав правий поворот. Тобто, в момент ДТП він повністю завершив маневр перестроювання у смугу для руху маршрутних транспортних засобів, по якій рухався автомобіль Volkswagen, та розпочав маневр повороту направо. Стверджує, що в оскаржуваній постанові відповідно описаний ним очевидний факт та його пояснення описані невірно, оскільки судом констатовано, що зіткнення відбулось під час перестроювання, в той час, як на його переконання, зіткнення відбулось після перестроювання та під час повороту направо. Вважає, що суд першої інстанції не дав оцінки поясненням водія автомобіля Volkswagen, які свідчать про перевищення ним швидкості, експертним висновкам № 2025-0402 та №2025-1704, роздруківці скріншоту з google maps, з якої видно, що відеокамера, на яку записане надане АТ "МР Банк" відео знаходиться приблизно за 45 метрів від місця ДТП, з якого видно, що водій автомобіля Volkswagen не тільки не скидає швидкість за 45 метрів до місця ДТП, але прискорюється, випереджаючи автомобілі, які їдуть у попутному напрямку у сусідній смузі. У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник Власенко В.В. апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити. Представник потерпілої в цій справі особи Кожуховський О.В. проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити без задоволення. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам. Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові та відео матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах адміністративної справи доказах. Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП встановлена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Сама норма ст. 124 КУпАП є бланкетною і при кваліфікації дій правопорушника, необхідно керуватися, також, спеціальними Законами. Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України. Відповідно до п. 10.1 Правил дорожнього руху України - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_2 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Винуватість ОСОБА_2 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 229430, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, письмовими поясненнями ОСОБА_3 та самого ОСОБА_2 в їх сукупності. Дані докази у розумінні ст. 251 КУпАП, суд першої інстанції правильно визнав належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення без будь-яких сумнівів. Вказані докази здобуті з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Перевіряючи доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для скасування оскаржуваної постанови з огляду на наступне. Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції експертних висновків не відповідають обставинам справи, оскільки експертні висновки були оцінені судом першої інстанції, та визнані такими, що не узгоджуються із іншими доказами. Так, судом першої інстанції надано оцінку поясненням правопорушника, характеру пошкоджень автомобілів, та критично оцінено висновки експерта ОСОБА_4 за результатами проведення авто технічного дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, оскільки експертом взагалі не враховано того факту, що водій ОСОБА_3 рухався по своїй смузі та не вчиняв жодних маневрів. Тобто безпідставними є висновки експерта та неспроможні пояснення апелянта про те, що ним дотримані правила п. 10.1 ПДР, а саме, що перед перестроюванням ОСОБА_2 переконався у безпечності маневру, оскільки на смузі руху, куди мав намір перестроїтись ОСОБА_2 , вже рухався автомобіль Volkswagen. Відповідна обставина зафіксована на відео, яке було досліджено в судовому засіданні. Наявність автомобіля Volkswagen в смузі руху, на яку мав перестроїтись ОСОБА_2 , вже свідчить про те, що ОСОБА_2 не переконався у безпечності свого маневру. Також обставина, на якій наполягає апелянт щодо того, що ДТП сталася після того, як водій ОСОБА_2 перестроївся у сусідню смугу руху та здійснював новий маневр щодо повороту праворуч, не узгоджується із дослідницькою частиною експертного висновку №2025-1704, на аркуші 9 (відповідно а.с. 57), де експертом встановлено наступне: "Виходячи з результатів аналізу обставин даної ДТП слідує, що безпосередньо перед пригодою водій автомобіля Mitsubishi перестроювався в смугу руху, яка призначена для руху маршрутних транспортних засобів з метою повороту праворуч на вул. Петра Радченка, якою на той час рухався автомобіль Volkswagen." Далі експерт вдається до оцінки швидкості, з якою мав рухатись автомобіль Mitsubishi, та щодо його руху в смузі для маршрутних транспортних засобів, однак підставою для притягнення до відповідальності за ст. 124 КУпАП є не будь-яке порушення ПДР, а лише ті, які перебувають у причинному зв`язку з наслідками. Як слідує із експертних висновків, їх висновки суперечать дослідницькій частині. Крім того, указавши, що експертом враховано характер пошкоджень автомобілів, експертами не описано, яким чином характер пошкоджень відповідає обставинам ДТП. Відтак, суд першої інстанції цілком обґрунтовано критично віднісся до експертних висновків. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки є недоведеними, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що постанова Солом`янського районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення. На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 08 липня2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.О. Писана