Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/2348/24-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/2348/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір Віталіна Олександрівна Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 22 грудня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 16.10.2025 року про виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.11.2024 року у справі №600/2348/24-а. Не погоджуючись з даною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви відмовити. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначений статтями 381-1 - 382-3 КАС України. У відповідності до ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Частиною 1 статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу (частина 2 статті 382-3 КАС України). Суд зазначає, що механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду. У Рішенні від 30.06.2009р. №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 п.п.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини). Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішеннях, із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури. Так, в обґрунтування поданого на виконання ухвали суду від 25.09.2025 року звіту відповідач зазначає, що з урахуванням ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 ОСОБА_1 з 01.04.2019 проведено відповідний перерахунок пенсії з урахуванням покладених судом зобов`язань. Станом на 01.04.2019 розмір пенсії становив - 9286,90грн, з 01.03.2022 - 10587,06грн, з 01.03.2023 - 12387,06грн, з 01.03.2024 - 13373,06грн, з 01.03.2025 - 14910,97грн. Різниця пенсії, визначена відповідно до рішення суду, за період з 01.04.2019 по 31.03.2025 склала 204641,27 грн. Інформацію щодо наявності суми боргу за даним рішенням зареєстровано у Реєстрі судових рішень. Відповідач зауважує, що суми пенсії, донараховані на виконання судових рішень, що виплачуються за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, обліковуються в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та на їх підставі - в автоматизованій базі даних у підсистемі "Реєстр судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України. Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 №-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за №897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 №35-1), видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Згідно з пунктом 1 ст. 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058) передбачено, що адміністративні витрати, пов`язані з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду, здійснюється за рахунок власних коштів, передбачених в бюджеті Пенсійного фонду України. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом №1058 (п.2 ст.73 Закону №1058). Головним розпорядником коштів Державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат по зазначеній бюджетній програмі, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня. Бюджетом Пенсійного фонду України на 2021 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №126 від 17.02.2021 (зі змінами), виокремлено кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, річний обсяг яких передбачений в сумі 6955,0 тис. грн, що були виплачені в порядку черговості. Бюджетом Пенсійного фонду України на 2022 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1167 від 14.10.2022 (зі змінами), виокремлено кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, річний обсяг яких передбачений в сумі 3109,0 тис. грн, що були виплачені в порядку черговості. Поряд з цим, повідомляємо, що 24.06.2023 постановою №631 Кабінету Міністрів України затверджено Бюджет Пенсійного фонду України на 2023 рік, яким виокремлено кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, річний обсяг яких передбачений в сумі 1465,2 тис. грн, що були виплачені в порядку черговості. Бюджетом Пенсійного фонду України на 2024 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2024 №1156, на фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, було передбачено 500 млн.грн, які в 2024 році використані в повному обсязі для виплати заборгованості по рішеннях суду, що набрали законної сили у період по 19.11.2020. У бюджеті Пенсійного фонду України на 2025 рік у структурі коштів Державного бюджету України виокремлено кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, річний обсяг яких передбачений в сумі 250,00 млн грн. Виплату заборгованості за рішеннями судів буде здійснено відповідно до виділених коштів на вказану мету Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Враховуючи викладене вище, а також положення рішень Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2012, джерелом фінансування виплат на виконання рішень є кошти державного бюджету. Таким чином нараховані суми можуть бути виплачені органом Пенсійного фонду після відповідного фінансування з Державного бюджету України. Таким чином, з поданого представником відповідача звіту видно, що з метою виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.11.2024 року у справі №600/2348/24-а вчинено дії щодо перерахунку пенсії та отримання коштів з метою виконання рішення суду по даній справі. Однак, здійснити виплату належних позивачу коштів не в змозі через не виділення таких коштів розпорядниками вищого рівня. З огляду на вищенаведені обставини, суд доходить висновку про те, що відповідачем, у межах покладених на нього повноважень, рішення суду виконано. Натомість, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Аналогічна правова позиція висловлена і у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №754/3105/17, від 10 вересня 2019 року у справі №0840/3476/18, від 19 серпня 2020 року у справі №140/784/19. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.